36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.05.2012р. Справа №18/380/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л. Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500
про Стягнення грошових коштів в сумі 6 858 652,83 грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача: Мельник В.В.
від відповідача: Мельниченко М.А.
Рішення приймається після оголошеної перерви судовому засіданні 17.05.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 6 858 652,83 гривень, з яких 5 814 491,22 гривень основний борг, 572 645,38 гривень пеня, 360 940,24 гривень інфляційні, 110 575,98 гривень 3% річних за договором купівлі - продажу природного газу № 14/121/11 від 31.01.2011 року.
Позивач на задоволенні позову наполягає.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що сума основного боргу станом на час слухання справи ним повністю погашена, зазначає про помилки позивача при нарахуванні річних та інфляційних і просить суд відповідно до ч2. ст. 233 ГК України зменшити розмір неустойки (штраф, пеня).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив :
31 січня 2011 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/121/11 (копія - арк.14-17, том 1 справи).
У 2011 році сторонами підписано додаткові угоди до даного договору, якими, зокрема, змінювалася ціна газу і обсяги постачання (арк.14-21,23-24 справи, том 1). Також згідно додаткової угоди № 5 від 30.09.2011 р., пункт 1.1. договору викладено у новій редакції, розділ 2 договору "Кількість та якість газу" доповнено новим пунктом 2.1.1., пункт 3.1. договору розділу "Порядок та умови передачі, приймання та обліку газу" викладено в новій редакції та пункти 9.1., 9.3., договору розділу "Строк дії договору" також викладено в новій редакції (арк. 22 справи, том 1).
Згідно з умовами договору та додаткової угоди №5 від 30.09.2011 р., (п.1.1) постачальник (позивач) зобов'язався передавати покупцеві (відповідач) у 2011 та 2012 роках імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язувався приймати і оплачувати природний газ в обсягах, зазначених у п.2.1. та п.2.1.1. цього договору.
Пунктом 2.1. договору та п.2 додаткової угоди №5 від 30.09.2011 р. передбачено обсяги природного газу, які постачальник передає покупцеві.
Пунктом 3.5 даного договору встановлено, що приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюється відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складення балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.01 №677.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актами приймання - передачі газу.
В пункті 3.6. договору зазначено, що не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники Акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків.
Ціна газу передбачена розділом 4 договору, порядок і умови проведення розрахунків - розділом 5. Так, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місцем поставки газу (п.5.1).
Цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011р., і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.9.1. договору та додаткової угоди №5 від 30.09.2011 р.).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов вказаного Договору позивачем протягом 2011 року було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 31 423 444,95 грн. з урахуванням тарифу на послуги з транспортування газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії - арк.25-37, том 1 справи).
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № 14/121/11 від 31.01.11р. та додаткових угод до нього щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ не виконував належним чином, оплату за отримані обсяги газу проводив з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений природний газ на суму 5 814 491,22 гривень.
Під час розгляду справи відповідачем було надано суду належним чином завірені платіжні доручення та виписки з рахунку, з яких вбачається, що сума основного боргу - 5 814 491,22 гривень погашена відповідачем повністю (копії - арк. 84-93, том 2 справи).
З платіжних доручень № 3592 від 17.02.2012 року, № 3643 від 20.02.2012 року, №3655 від 21.02.2012 року вбачається, що частина боргу в сумі 3 221 697,93 гривень сплачена позивачем ще до звернення відповідача до суду з позовною заявою (позивач звернувся до суду 22.02.2012 року згідно поштового штемпелю на конверті).
Оскільки предмет спору в частині стягнення 3 221 697,93 гривень боргу на момент порушення провадження у справі був відсутній, суд в частині стягнення 3 221 697,93 гривень боргу відмовляє, а в частині стягнення 2 592 793,29 гривень боргу провадження припиняє в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідальність сторін за договором встановлена розділом 6 договору. Так, за несвоєчасну оплату газу у строки зазначені п.5.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць (п.6.2).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмірі та у порядку, що передбачені чинним законодавством України та цим договором (п.6.1 договору).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до умов Договору, 3 % річних та інфляційні втрати (на підставі ст.625 ЦК України) за договором від 31 січня 2011 року № 14/121/11, що становить відповідно:
пеня - 572 645,38 грн.
3 % річних - 110 575,98 грн.
інфляційні втрати - 360 940,24 грн.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
У відзиві на позов від 27.03.2012 р. (арк.73-76 том 1 справи) відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань по договору сталося не з його вини, а було зумовлено винними діями кредитора (позивача), зокрема, систематичним невиконанням своїх зобов'язань з оплати послуг по транспортуванню природного газу, тощо.
В поясненнях від 24.04.2012 року відповідач просить суд відповідно ч2. ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки (штраф, пеня) ( арк.118-120, том 1).
Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості та повністю сплатив суму основного боргу після подачі позову до суду. Також з матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що відповідач надає послуги споживачам, у зв'язку з чим у споживачів наявна значна заборгованість перед відповідачем, в свою чергу відповідачем здійснюються всі заходи з повернення даної заборгованості та в якості доказів надано суду копії позовних заяв, поданих до суду, претензій до споживачів ( арк. 128-150, том 1; арк. 1- 70 том 2).
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, та дійшов висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені на 50 %, що становить 28 6322,69 грн.
Дана правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"п. 3.17.4. та підтверджується і судовою практикою, зокрема, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2011 року у справі № 12/63.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб - сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Дана правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року у справі № 15/065-11.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляє до стягнення 360 940,24 гривень інфляційних.
При цьому, при нарахуванні інфляційних позивачем неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних, а саме інфляційні нараховані на суму боргу, що вже включає інфляційні за попередні місяці, тобто, інфляційні нараховані на інфляційні.
Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора ІПС "Законодавство".
За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 289 374,44 гривень.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 110 575,98 грн.
Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача стосовно неправильного нарахування позивачем річних спростовуються наданим позивачем розрахунком, з якого вбачається, що всі здійснені відповідачем проплати враховані позивачем як погашення боргу за попередні періоди (арк. 8-10, том 1). У порушення вимог ст. 4-3, 33 ГПК контррозрахунок відповідач не надав.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.
Судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, ч.1 п.1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого,87, м. Лубни, 37500, код ЄДРПОУ 05524713) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) - 28 6322,69 грн. пені, 110 575,98 грн. річних, 289 374,44 грн. інфляційних, 33467,18 грн. судового збору.
3. В частині стягнення 2 592 793,29 гривень основного боргу провадження припинити.
4. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні позовних вимог.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення буде складено 22.05.2012 року
Суддя Тимощенко О.М.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.