"11" червня 2012 р.Справа № 5017/1164/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування";
До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"
про стягнення 4272,98 грн.
Суддя Оборотова О.Ю.
Представники
від позивача: ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності від 30.12.11р.;
від відповідача: не з'явилися;
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про відшкодування в порядку регресу 4272,98грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.12р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №5017/1164/2012.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
01.06.2012р. до господасрького суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області за місцезнаходженням відповідача, а саме 83053, м. Донецьк, вул Краснооктябрська, 111.
У судовому засіданні 11.06.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
05.07.2008р. між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_3, укладено договір № АТК 161645 добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля Mitsubishi „LANCER", реєстраційний номер НОМЕР_2.
15 травня 2009р. у м. Києві на вул Княжий Затон сталася дорожньо -транспортна пригода за участю застрахованого автомобілю Mitsubishi „LANCER", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля „Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль Mitsubishi „LANCER", реєстраційний номер НОМЕР_2, одержав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Києві.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2009р., ОСОБА_4 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП України з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340грн.
В матеріалах справи наявний звіт №6706/6527 від 03.06.2009р. товарознавчого дослідження транспортного засобу та додатки до нього, відповідно до яких розмір завданої власнику пошкодженого застрахованого транспортного засобу матеріальної шкоди становить 4787,98грн., розрахованих з урахуванням результатів проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, а також приписів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., довідника "Бюлетень автотоварознавця", а також вимоги до порядку та технології ремонту, встановлені заводом-виробником даної марки/моделі транспортного засобу, які містяться в комп'ютерній програмі для складання ремонтних калькуляцій dtex"(Німеччина), що враховує всі нормативи заводу-виробника.
17.06.2009 р. Страхувальник звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.
Фактична вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті ДТП, склала 4872,98грн., що підтверджується розрахунком страхового відшкодування № 6527 від 25.06.2009 р.
Зазначену дорожньо-транспортну пригоду, згідно Договору страхування, визнано страховим випадком, про що складено Страховий акт від 25.06.2009р. з висновком, згідно якого розмір страхового відшкодування становить 4272,98грн.
На виконання умов Договору страхування Страховик виплатив страхове відшкодування на користь Страхувальника у розмірі 4272,98грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11694 від 01.07.2009р.
Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 автомобіля „Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована ПрАТ "Міська страхова компанія" за Полісом № ВС/5664 обов'язкового страхування такої відповідальності.
За таких обставин, позивач вважає, що ПрАТ "Міська страхова компанія" повинно сплатити ПрАТ "ПРОСТО-страхування" 4272,98грн. у якості відшкодування в регресному порядку шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу Mitsubishi „LANCER", реєстраційний номер НОМЕР_2.
З метою досудового врегулювання спору 17.10.2011р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
В обґрунтування позову ПрАТ "ПРОСТО-страхування" зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:
За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 6 Закону України „Про страхування" визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 2 зазначеного Закону, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування" страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений зв'язок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.
Відповідач вважає, що позивач не має права вимагати суму 480 грн. на проведення експертизи. Це є внутрішні витрати позивача, вони зроблені на виконання договору між ним та потерпілою особою і відповідача компанії не стосуються.
Згідно ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву...
Відповідно до ст. 27 Закону Україні «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержача страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом ч.2 ст.1187 зазначеного кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 1 ст.1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Положеннями ст.993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, підтвердження постановою Дарницького районного суду м.Києва від 09.07.2009р. вини ОСОБА_4, відповідальність якої на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застрахована ПАТ „Міська страхова компанія" згідно полісу №ВС/5664, відшкодування позивачем заподіяної шкоди, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 4272,98грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
01.06.2012р. до господасрького суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області за місцезнаходженням відповідача, а саме 83053, м. Донецьк, вул Краснооктябрська, 111.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процессуального кодексу України, справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Приймаючи до уваги, що клопотання представника відповідача про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області надійшло у процесі розгляду справи, суд вважає що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 4272,98 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (код 30244124; адреса: 83053, м. Донецьк, вул Краснооктябрська, буд 111) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (код 24745673; адреса: 04050, м.Київ, вул.Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" МФО 300335) суму страхового відшкодування у розмірі 4272,98грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609(одна тисяча шістсот дев'ять)грн.50 коп.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 13.06.2012р.
Суддя Оборотова О.Ю.