"11" червня 2012 р.Справа № 5017/1182/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА";
До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"
про стягнення 23363,88 грн.;
Суддя Оборотова О.Ю.
Представники
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 23 363,88грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.04.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №5017/1182/2012.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
01.06.2012р. до господасрького суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області за місцезнаходженням відповідача, а саме 83053, м. Донецьк, вул Краснооктябрська, 111.
У судовому засіданні 11.06.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи суд встановив:
16 вересня 2009 року між ОСОБА_2, який є власником ам „Toyota" (д/н НОМЕР_1) (Страхувальник), та ПАТ „СК ГРАВЕ Україна" (Страховик) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0118.0030-0242.0000.
01.03.2010 року Проспекту Повітрофлотський у м. Києві, водієм ОСОБА_3, який керував а/м „Рено" (д/н НОМЕР_2), було здійснено зіткнення з а/м „Toyota" д/н НОМЕР_1, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначене підтверджено Довідкою Відділу Державтоінспекції від 01.03.2010 р. та Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.03.2010 року, якою визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
11.03.2010 року Страхувальник звернувся до Страховика з заявою про виплату страхового відшкодування (автотранспортні ризики) за пошкодження застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов Страхового полісу є страховим випадком.
Згідно Звіту № 109 від 09.03.2010 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складає 22 392,08грн., складеного експертом автотовароведом ОСОБА_4 вартості матеріального збитку завданого власнику а/м „Toyota" д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2010 року позивачем складено страховий акт № СНТ/0118.0030-0242.0000/1.
На виконання своїх зобов'язань по Договору страхування Страховик виплатив страхове відшкодування на користь Страхувальника у розмірі 23 363 гривень 88 копійок, про що свідчить в матеріалах справи платіжні доручення № 0008981 від 31.03.2010 року на суму 22 392,08грн.та платіжне доручення №0010364 від 15.06.2010р. на суму 971,80грн.
Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу а/м „Рено" (д/н НОМЕР_2), застрахована ПАТ „Міська страхова компанія" за Полісом № ВС/8752086 обов'язкового страхування такої відповідальності.
Позивач надіслав на адресу відповідачу Заяву від 12.12.2011 року на виплату страхового відшкодування, заподіяної джерелом підвищення небезпеки в порядку регресу в розмірі 23 363,88грн., на яку відповідач надіслав листа 22.12.2011 р. вих. № 1961-12 зазначено, що прийнято рішення про визнання випадку страховим та виплату страхового відшкодування у сумі 22 392,08грн.
За таких обставин, позивач вважає, що ПАТ „Міська страхова компанія" повинна сплатити ПАТ „СК ГРАВЕ Україна" 23 363,88грн. у якості страхового відшкодування в регресному порядку шкоди за вирахуванням франшизи, заподіяної пошкодженням транспортного засобу а/м „Toyota" (д/н НОМЕР_1).
В обґрунтування позову ПАТ „ СК ГРАВЕ Україна" зазначає, що відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик повинен відшкодувати оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. За приписами п. 37.1 ст. 37 цього Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:
За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 6 Закону України „Про страхування" визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 2 зазначеного Закону, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування" страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За приписами ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2010 року Проспекту Повітрофлотський у м. Києві, водієм ОСОБА_3, який керував а/м „Рено" (д/н НОМЕР_2), було здійснено зіткнення з а/м „Toyota" д/н НОМЕР_1, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначене підтверджено Довідкою Відділу Державтоінспекції від 01.03.2010 р. та Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.03.2010 року, якою визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно складеного позивачем страхового акту від 29.03.2010 року № СНТ/0118.0030-0242.0000/1, згідно якого розмір страхового відшкодування 23 363,88грн.
На виконання своїх зобов'язань по Договору страхування Страховик виплатив страхове відшкодування на користь Страхувальника у розмірі 23 363 гривень 88 копійок, про що свідчить в матеріалах справи платіжні доручення № 0008981 від 31.03.2010 року на суму 22 392,08грн.та платіжне доручення №0010364 від 15.06.2010р. на суму 971,80грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу а/м „Рено" (д/н НОМЕР_2), застрахована ПАТ „Міська страхова компанія" за Полісом № ВС/8752086 обов'язкового страхування такої відповідальності.
За приписами ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування " до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення суми у розмірі 23 363,88грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
01.06.2012р. до господасрького суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області за місцезнаходженням відповідача, а саме 83053, м. Донецьк, вул Краснооктябрська, 111.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процессуального кодексу України, справа прийнято господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Приймаючи до уваги, що клопотання представника відповідача про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області надійшло у процесі розгляду справи, суд вважає що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 23363,88 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 2Б1, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія „ГРАВЕ Україна" (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, код ЄДРПОУ 19243047) страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 23 363,88грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) коп.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 13.06.2012р.
Суддя Оборотова О.Ю.