ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 11/74
11.11.08
За позовом
Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі
1) Кабінету Міністрів України,
2) Національного космічного агентства України
до
1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Ізраільське підприємство "Ток"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів
Державне підприємство завод "Арсенал"
про
визнання договору оренди недійсним та повернення майна
Судді Смирнова Ю.М. -головуюча
Пригунова А.Б.
Хрипун О.О.
Представники:
від прокуратури
Карпенко Н.М. -пом. прокурора, Кравченко Н.М. -старший прокурор відділу
від позивача-1
Дроб'язко В.Г. -гол. спеціаліст відділу представництва
від позивача-2
Половінський А.С., Карпенко Л.С. -представники
від відповідача-1
Конта М.П. -представник
від відповідача-2
Поставець О.О. -представник
від третьої особи
Баранова О.А. -представник
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Національного космічного агентства України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного Українсько-Ізраільського підприємства "Ток" про визнання недійсним договору № 1937 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, площею 72,99 кв.м корпусу № 6, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, укладеного 08.07.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільного Українсько-Ізраільського підприємства "Ток" шляхом припинення його дії на майбутнє; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного Українсько-Ізраільського підприємства "Ток" повернути державі в особі Національного космічного агентства України нерухоме майно, що належить державі, а саме: нежитлові приміщення площею 72,99 кв.м корпусу № 6, розташовані по вул. Московській, 8 у м. Києві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна». До таких об'єктів, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, у відповідності з п. “б» ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна» відносяться об'єкти Національного космічного агентства України. Таким чином, на думку прокуратури, відповідно до зазначених законів завод “Арсенал» як об'єкт Національного космічного агентства України відноситься до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, а тому його майно не може бути передано в орендне користування.
04.09.2008 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, відповідно до яких позов від імені Кабінету Міністрів України підтримує повністю та просить суд розглядати справу за відсутності представника Кабінету Міністрів України.
Позивач-2 у письмових поясненнях, що надійшли до суду 27.08.2008, вважає позов Прокуратури міста Києва необґрунтованим, з підстав, що об'єкт оренди не підпадає під обмеження, які встановлені п. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна»; об'єкт оренди не має загальнодержавного значення, підлягає приватизації та не входить до складу спеціального виробництва Заводу “Арсенал».
Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржуваний договір оренди укладено у повній відповідності з нормами чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Відповідач-2 відзиву на позов не подав. У зв'язку з ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду відповідач-2 суду не надав.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
У письмових поясненнях третя особа проти позову заперечує та вказує, що заборона приватизації, яка визначена в Законі України “Про приватизацію державного майна» та заборона передачі в оренду згідно Закону України “Про оренду державного та комунального майна» не поширюється на майно передане в оренду згідно спірного Договору № 1937 від 08.07.2005.
У позовній заяві прокурор також просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно площею 72,99 кв.м. корпусу № 6, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Ізраільське підприємство "Ток", Державному підприємству заводу "Арсенал", Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно зазначеного нерухомого майна.
Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали, вислухавши представників прокуратури, сторін та третьої особи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову» у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Прокуратурою не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Також не надано доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
31.10.2008 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного Українсько-Ізраільського підприємства "Ток", в якому останній просить:
- колегії суддів: головуюча суддя Смирнова Ю.М., судді Пригунова А.Б. та Хрипун О.О. заявити самовідвід;
- провадження у справі за позовною заявою Кабінету Міністрів України, подану заступником прокурора міста Києва В. Шевченко в інтересах держави, - припинити за відсутністю предмету спору між сторонами відносин;
- прийняти відмову Національного космічного агентства України від позову та провадження у справі за позовною заявою Національного космічного агентства України, подану заступником прокурора міста Києва В. Шевченко в інтересах держави, - припинити за відмовою позивача від позову.
- залучити до участі у справі іншого відповідача - Національне космічне агентство України;
- з'ясувати у заступника прокурора міста Києва В. Шевченка питання про підтримання поданого ним позову.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з огляду на невідповідність заявленого клопотання нормам ст. 20, ч. 6 ст. 29, п.п. 1-1, 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
Державне підприємство завод "Арсенал" (далі -третя особа), розглянувши лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Ізраільське підприємство "Ток" (далі -відповідач-2) щодо передачі в оренду службового приміщення загальною площею 72,99 кв.м., яке знаходиться на балансі третьої особи та розташоване по вул. Московська, 8, корпус № 6 у м. Києві, листом № 76/308 від 04.04.2005 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі -відповідач-1), що не заперечує проти укладання договору оренди між відповідачем-1 та відповідачем-2.
Розглянувши лист від 04.04.2005 № 76/308 відповідача-1, Національне космічне агентство України (далі -позивач-2) листом № 1924/10-4 від 06.05.2005 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, що оскільки службове приміщення загальною площею 72,99 кв.м, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Московська, буд. 8, корп. № 6 не підпадає під критерії заборони до приватизації, визначені ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна» Національне космічне агентство України не заперечує проти передачі в оренду зазначеного службового приміщення терміном на 1 рік.
Відповідно до положень ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення -щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю.
Після отримання позитивних висновків на передачу в оренду нерухомого державного майна, 08.07.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Ізраільське підприємство "Ток" було укладено Договір оренди № 1937 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).
За умовами Договору відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 72,99 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, буд. 8, корпус 6, що знаходиться на балансі Державного підприємства завод "Арсенал".
На виконання умов договору відповідач-1 передав відповідачу-2 обумовлене Договором приміщення, що підтверджується Актом приймання-передачі від 08.07.2005, підписаним представниками відповідачів.
Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 08.07.2005 по 08.06.2006.
Відповідно до п. 10.5 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Листами № 30-04/4395 від 25.05.2006 та № 30-04/4853 від 25.06.2007 відповідач-1 повідомив відповідача-2 та третю особу, що не заперечує проти продовження терміну дії Договору оренди на наступний термін, залишаючи незмінним всі його умови.
Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна», а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 29.06.2004.
Згідно з п. б абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна» загальнодержавне значення мають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема об'єкти Національного космічного агентства України.
Державне підприємство завод "Арсенал" не є об'єктом Національного космічного агентства України, який забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, оскільки згідно з п. 2.1 ст. 2 Статуту Державного підприємства завод "Арсенал" підприємство створене з метою досягнення необхідного рівня прибутку (доходу) для фінансового розвитку підприємства, забезпечення ефективної виробничої, фінансово-господарської та соціального розвитку і захисту трудового колективу. Діяльність Державного підприємства завод "Арсенал" спрямована на отримання прибутку.
До переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" включено Спеціальне виробництво державного підприємства завод "Арсенал".
Як підтверджено третьою особою та не заперечується сторонами, приміщення, передане відповідачу-2 згідно спірного договору оренди, не знаходиться на території цехів спеціального виробництва.
Крім того, наявною в матеріалах довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2008 №11483/9/15-109 підтверджується, що ДП Завод "Арсенал" не є платником акцизного збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Отже, чинним законодавством України чітко визначено, що об'єктом, який має загальнодержавне значення, є цілісний майновий комплекс підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна» під об'єктами, що мають загальнодержавне значення, розуміються саме майнові комплекси підприємств (їх структурних підрозділів), основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, а не окреме індивідуально-визначене майно, яке входить до складу таких майнових комплексів. Приміщення, будівлі, споруди та інше індивідуально визначене майно є самостійними об'єктами державної власності, приватизація яких регулюється Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» і на ці об'єкти не поширюється дія Закону України “Про приватизацію державного майна».
Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, за своєю правовою природою майновий комплекс підприємства є складною подільною річчю, яка включає в себе інші речі, які є її складовими частинами та приналежностями. Виділення окремої індивідуально-визначеної речі зі складу майнового комплексу можливе лише у разі, якщо внаслідок цього не відбувається пошкодження, знецінення або втрата цільового призначення головною річчю (ст. ст. 183, 186, 187, 188 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокуратурою не надано суду доказів того, що виділення спірних приміщень зі складу єдиного майнового комплексу підприємства призвело до його пошкодження, знецінення або втрати ним цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні оскаржуваного Договору оренди № 1937 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.07.2005 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Ізраільське підприємство "Ток" було додержано вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна» щодо дотримання процедури укладення договорів оренди майна державних підприємств.
Зазначений договір був укладений особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та мали намір досягти реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема, від імені держави спірний договір був укладений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як особою, яка уповноважена виступати орендодавцем державного нерухомого майна відповідно до статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України. Зміст оскаржуваного Договору оренди № 1937 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.07.2005 включає всі істотні умови, які відповідно до статті 284 Господарського кодексу України та статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» мають містити договори такого виду, а права та обв'язки сторін оскаржуваного Договору визначені у відповідності до вимог ст. 285 Господарського кодексу України, глави 58 Цивільного кодексу України та положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що Договір оренди № 1937 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.07.2005 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, Закону України “Про оренду державного та комунального майна», при його укладенні не було порушено вимоги абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», а тому у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним.
Що стосується позовної вимоги Прокуратури про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Ізраільське підприємство "Ток" повернути державі в особі Національного космічного агентства України нерухоме майно, що належить державі, а саме: нежитлові приміщення площею 72,99 кв.м корпусу № 6, розташовані по вул. Московській, 8 у м. Києві, передані в оренду за актом приймання-передачі від 08.07.2005, то вона також не підлягає задоволенню, оскільки договір, на підставі якого зазначені приміщення були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Ізраільське підприємство "Ток", є чинним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Судді Ю.М. Смирнова -головуюча
А.Б. Пригунова
О.О. Хрипун