10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"20" листопада 2008 р. Справа № 14/1487
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Кузнєцовій Г.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Нижного А.В. - представника за довіреністю №333/22 від 02.03.2008 р.,
Мєлєкєсцева О.І. - представника за довіреністю № 1195/22 від 14.09.2007 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Акела", м. Чернігів
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "28" березня 2008 р. у справі № 14/1487 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області
до Приватного підприємства "Акела", м.Чернігів
про
1. усунення перешкод у користуванні Відкритим акціонерним товариством "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" належним йому на праві власності цілісним майновим комплексом, який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Кам'янець-Подільський
2. визнання недійсним договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та Приватним підприємством "Акела"
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.03.2008 р. усправі №14/1487 позов Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області до Приватного підприємства "Акела", м. Чернігів про усунення перешкод у користуванні майном та визнання недійсним договору задоволено:
- визнано недійсним договір про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та Приватним підприємством "Акела", м. Чернігів;
- зобов'язано Приватне підприємство "Акела", м. Чернігів усунути перешкоди у користуванні ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" належним йому на праві власності цілісним майновим комплексом, який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницьке шосе, 32;
- стягнуто з Приватного підприємства "Акела", м. Чернігів на користь Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" 203 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Акела" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, а також, що при прийнятті даного рішення місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та не доведено обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, відповідач вказує, що оскільки згідно рішення суду та постанови державного виконавця Желтяннікова П.О. 14.08.2007 р. було поновлено на посаді директора акціонерного товариства, то між ним та акціонерним товариством виникли трудові відносини. Тому, посилаючись на положення ст.24 КЗпП, якою встановлено, що трудові відносини між працівником та підприємством виникають у день, коли працівник був фактично допущений до роботи, незалежно від дати видачі наказу, розпорядження про його прийняття на роботу, а також на аналогію закону, скаржник вважає, що Желтянніков П.О. мав достатній обсяг повноважень для здійснення правочинів від імені товариства на час укладення договору про надання охоронних послуг незалежно від того чи видано доручення.
Також, на думку скаржника, позивачем не надано доказів чинення перешкод будь-кому з працівників акціонерного товариства. При цьому, зазначає, що заборона пропуску певних фізичних осіб з числа акціонерів, які не є працівниками підприємства, не може бути доказом перешкоджання у користуванні майном акціонерного товариства.
Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані положення ст. 48 Закону України "Про господарські товариства", оскільки, на думку скаржника, положення п.п.7.16., 7.17. статуту не можуть застосовуватись у випадку наділення повноваженнями внаслідок виконання судового рішення.
Скаржник також вказує на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки в матеріалах справи відсутній договір щодо якого суд прийняв рішення про його недійсність.
Апеляційна скарга містить також посилання на ч.3 ст.92 ЦК України, положення якої, як вважає скаржник, не взято місцевим господарським судом до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги стосуються також порушення, на думку відповідача, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р., оскільки в резолютивній частині оскаржуваного рішення не наведено наслідків визнання договору про надання охоронних послуг недійсним.
В судове засідання особа, що подала апеляційну скаргу, свого представника не направила, про причини неявки в суд не повідомила, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення за №2204725 від 13.10.2008р. (а.с.151) про вручення рекомендованого листа з ухвалою суду від 09.10.2008 р.
З урахуванням приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Позивач - ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" виклав свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.100-103), а також у додаткових поясненнях (а.с.131-132).
Представники позивача в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, рішення господарського суду Хмельницької області від 28 березня 2008 р. у справі №14/1487 вважають законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
06.03.2008р. ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Акела", м. Чернігів про усунення перешкод у користуванні Відкритим акціонерним товариством "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" належним йому на праві власності цілісним майновим комплексом, який знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Кам'янець-Подільський, а також про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та Приватним підприємством "Акела".
Як вбачається зі змісту позовної заяви ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" (а.с.2-4), 26.02.2008р. позивач дізнався про існування договору про надання охоронних послуг, підписаного ПП "Акела" та від імені ВАТ "Кам"янець-Подільський електромеханічний завод" Желтянніковим П.О., оскільки саме 26.02.2008 р. відповідач, мотивуючи свої дії виконанням договору та рішення третейського суду, взяв цілісний майновий комплекс позивача під охорону та не допускає до цілісного майнового комплексу позивача осіб, не визначених Желтянніковим П.О. у відповідному списку. Позов мотивований тим, що Желтянніков П.О. не мав повноважень на укладення договору про надання охоронних послуг і на складення відповідного списку, та що дії відповідача неправомірно створюють перешкоди позивачу у користуванні належним йому на праві власності цілісним майновим комплексом.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.03.2008 р., що оскаржується, позов ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" задоволено (а.с.78-79).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, беручи до уваги наступне.
14.08.2007р. Приватним підприємством "Акела" (виконавець) та ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг, згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов"язується за плату забезпечити охорону об"єкта замовника. Об"єктом охорони за цим договором є цілісний майновий комплекс ВАТ "Кам"янець-Подільський електромеханічний завод", що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Кам"янець-Подільський, вул. Хмельницьке шосе, 32 (а.с.144-145).
Згідно пункту 1.3. договору виконавець приступає до виконання своїх обов"язків за цим договором з 9 год. 00 хв. 15 серпня 2007 року.
Як зазначено у договорі, зі сторони Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" договір про надання охоронних послуг укладено Желтянніковим Павлом Олександровичем, "що діє на підставі Статуту та рішення Будьонівського районного суду від 25.056.2007 р. по справі №2-2382/07".
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 25.06.2007 р. поновлено Желтяннікова П.О. на посаді директора Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод". На виконання вказаного рішення на вимогу державного виконавця та відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження наказом Голови Ради ВАТ "К-ПЕМЗ" Дьяконова Л.О. від 14.08.2007 р. за №79 поновлено Желтяннікова О.В. на посаді директора ВАТ з 14.08.2007 р. та наказано останньому приступити до виконання своїх обов"язків 14.08.2007 р. (а.с.64).
Разом з тим, наказом від 15.08.2007 р. за №81, у зв"язку з тим, що відповідно до наказу №79 від 14.08.2007 р. директор Желтянніков П.О. не приступив до виконання своїх обов"язків без поважних причин, що зафіксовано актами, Желтяннікова П.О. звільнено з роботи за прогул з 15.08.2007 р. за п.4 ст.40 КЗпП (а.с.65).
Як уже зазначалось, відповідач, в апеляційній скарзі зокрема, посилається на те, що на момент укладення договору про надання охоронних послуг Желтянніков П.О. був директором ВАТ "К-ПЕМЗ", а тому мав відповідні повноваження на підписання вказаного договору.
Проте, як зазначено і в самому договорі, Желтянніков П.О., крім рішення суду про поновлення його на посаді директора, керувався Статутом ВАТ.
Так, відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.3 ст.92 ЦК України).
У відповідності до ст.4 Закону України "Про господарські товариства", акціонерне товариство створюється та діє на підставі статуту, який повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Статтею 154 Цивільного кодексу України також визначено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості, зокрема, про права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.
За таких обставин, при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності повноважень у Желтяннікова П.О. на укладення спірного договору, слід враховувати саме положення Статуту Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" в редакції, що діяла на момент підписання спірного договору, а саме: затвердженій протоколом зборів №9 від 25.09.2003р. та зареєстрованій 09.10.2003 р., з наступними змінами та доповненнями до Статуту, внесеними на загальних зборах уповноважених акціонерів 22.04.2004 р. та 26.05.2005 р. (а.с.21-38).
Згідно ст.41, 47 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, а виконавчим органом, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, - правління або інший орган, передбачений статутом.
Відповідно до ст.161 Цивільного кодексу України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
У п.7.19. Статуту ВАТ "К-ПЕМЗ" зазначено, що виконавчим органом АТ, що здійснює управління його поточною діяльністю є директор. Разом з тим, ст.7.20. Статуту, директор підзвітний зборам АТ, Раді АТ та голові Ради і виконує їх рішення (а.с.37).
У відповідності п.7.16 Статуту ВАТ "К-ПЕМЗ" повноважним представником АТ та його генеральним директором є Голова Ради, який обирається загальними зборами строком на 5 років. Саме він вирішує всі питання діяльності товариства, у тому числі призначення директора та головного бухгалтера (п.7.17.2 Статуту), а також згідно п.7.17.7. Статуту має право без довіреності діяти від імені АТ та право підпису всіх документів АТ".
Водночас, відповідно до п.7.21.2. Статуту ВАТ "К-ПЕМЗ", директор у межах своєї компетенції «діє за дорученням від імені АТ» (а.с.35).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, довіреність, видана Головою Ради ВАТ "К-ПЕМЗ" Дьяконовим Л.О. директору ВАТ "К-ПЕМЗ" Желтяннікову Павлу Олександровичу на укладення та підписання всіх господарських договорів, угод, наказів та фінансових документів за вих.№1002/01 від 08.05.2005 р. (а.с.67), дійсна на протязі двох років з дня видачі. Крім того, у даній довіреності також вказано, що документи, які підписує директор за цією довіреністю погоджуються з головою ради в обов"язковому порядку.
Таким чином, зважаючи на те, що дія довіреності ВАТ "К-ПЕМЗ" на ім"я Желтяннікова П.О. закінчилась 08.05.2007 р., а нової довіреності останньому як директору ВАТ "К-ПЕМЗ" не видавалось (що не заперечується сторонами), є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо відсутності повноважень у Желтяннікова П.О. на підписання спірного договору про надання охоронних послуг з ПП "Акела" від 14.08.2007 р.
Стосовно доводів скаржника про незастосування судом першої інстанції ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, згідно якої у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, слід зазначити, що в даному випадку мова йде не про обмеження повноважень, а про їх відсутність.
Крім того, докази схвалення позивачем спірного договору відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України також відсутні.
Слід зазначити, що згідно рішення Постійнодіючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами» від 14.09.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» до Приватного підприємства "Акела» та Титаренка Дмитра Миколайовича про спонукання до вчинення дій та за зустрічним позовом ПП "Акела" до ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» про спонукання до вчинення дій: "Договір від імені ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» був підписаний Желтянніковим П.О., який згідно рішення Будьонівського районного суду м. Донецьк від 25.06.2007р. був поновлений на посаді директора Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод". Як вбачається з постанови ДВС Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції від 14.08.2007 р., зазначене рішення суду від 25.06.2007 р. було фактично виконане повністю 14.08.2007 р. Таким чином, на момент підписання договору про надання охоронних послуг, та договору про надання послуг, Желтянніков П.О. діяв від імені ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод», як директор цього товариства."
Разом з тим, факт ухвалення третейським судом рішення від 14.09.2007 р., зокрема, щодо зобов"язання ПП "Акела" виконувати умови договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р. не може впливати на обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції у даній справі.
Крім того, викладені в рішенні від 14.09.2007 р. висновки третейського суду, в т.ч. про те, що на момент підписання договору про надання охоронних послуг Желтянніков П.О. діяв від імені ВАТ "Кам"янець-Подільський електромеханічний завод" як директор цього товариства, а тому спірний договір підписаний від імені позивача уповноваженою на це особою, є лише оціночними судженнями, зробленими третейським судом при вирішенні іншої справи, а тому не можуть прийматись до уваги господарським судом, виходячи зі змісту ст.35 ГПК України.
Як встановлено ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).
Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В даному випадку, при укладенні договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007р., особою, яка укладала цей договір зі сторони "ВАТ "Кам"янець-Подільський електромеханічний завод" було порушено вимоги ч.2 ст.203 ЦК України (зважаючи на відсутність повноважень на укладення договору у Желтяннікова П.О.), що у відповідності до приписів ст.215 ЦК України є підставою для визнання даного договору недійсним.
Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України наділяє кожну особу правом на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема, визнання правочину недійсним.
А тому, висновок господарського суду Хмельницької області про визнання договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та Приватним підприємством "Акела" недійсним є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та пояснень представників позивача (судова колегія зауважує, що відповідач, незважаючи на неодноразове відкладення розгляду апеляційної скарги у зв"язку з нез"явленням представників відповідача в судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду, вимог суду так і не виконав та свого представника в засідання суду не направив), з 27.02.2008 р. працівниками Приватного підприємства "Акела" було взято під охорону та встановлено пропускний режим на центральній прохідній на територію цілісного майнового комплексу ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" за адресою: м. Кам"янець-Подільський, вул. Хмельницьке шосе, 32, чим чинено перешкоди ВАТ "К-ПЕМЗ" як власнику вказаної будівлі щодо здійснення ним права користування, зокрема, шляхом недопуску до неї працівників товариства на територію підприємства на робочі місця, недопуску на територію осіб, які є акціонерами товариства.
Вказані обставини підтверджуються, зокрема, актами, складеними позивачем, а саме: начальником відділу кадрів, ст.інспектором та інспектором ВК (а.с.72-76, 114-118, 129-130).
З довідки начальника Кам"янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області, наданої представниками позивача у судовому засіданні 20.11.2008 р. на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 12.06.2008 р., також вбачається, що, зокрема, 26.02.2008 р. невідомі особи в комуфляжній формі в кількості 39 осіб зайняли приміщення входу, 1-го та 2-го поверху адмінприміщення за адресою вул.Хмельницьке шосе,32, а також приміщення 1-го поверху прохідної восьмиповерхової адмінбудівлі заводу за вказаною адресою. Як було встановлено працівниками міліції, вказані особи виявились працівниками ПП "Акела".
Як встановлено судом, підставою таких дій працівників ПП "Акела" є договір про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р., тобто перешкоди в праві користування ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" його майном виникли внаслідок виконання ПП "Акела" своїх договірних зобов"язань по охороні вказаного об"єкту, згідно договору, що є недійсним відповідно до вимог чинного законодавства.
За загальним правилом правочин, визнаний недійсним, вважається таким з моменту укладення, а отже, при визнанні його недійсним він не породжує для сторін прав та обов'язків на майбутнє та не є підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин.
Таким чином, виконання працівниками ПП "Акела" умов договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р. є безпідставним та, як встановлено судом, чинить перешкоди позивачу у користуванні належним йому на праві власності майном.
З додатку №2 до договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р. "Положення про пропускний режим ВАТ "Кам"янець-Подільський електромеханічний завод" (а.с.147) вбачається, що пропускний режим на цілісному майновому комплексі ВАТ "К-ПЕМЗ", що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Кам"янець-Подільський, вул.Хмельницьке шосе,32 здійснюється співробітниками ПП "Акела" згідно договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р.
Пропускний режим на об"єкті здійснюється згідно з "Розпорядком роботи", затвердженого директором ВАТ "К-ПЕМЗ" Желтянніковим П.О., а також згідно наказів, розпоряджень та вказівок останнього - в письмовій та усній формі.
В положенні зокрема, зазначено, що виконавцю до об"єкту дозволено пропуск працівників замовника виключно відповідно до затвердженого директором (Желтянніковим П.О.) списку та за наявності в них документів, що посвідчують особу; пропуск інших осіб, не визначених у даному положенні, дозволяється тільки за письмовим розпорядженням директора замовника.
Наведеним спростовуються доводи скаржника про відсутність доказів існування таких списків та порушення прав акціонерного товариства.
Відповідно ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).
При чому, згідно ч.7 ст.319 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а саме, визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно прийнято рішення про зобов"язання ПП "Акела" усунути перешкоди у користуванні ВАТ "Кам"янець-Подільський електромеханічний завод" належним йому на праві власності цілісним майновим комплексом.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" звернув увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.
Стосовно доводів апеляційної про незастосування судом першої інстанції наслідків недійсності спірного правочину судова колегія зазначає таке.
Як встановлено ст.19 Конституції України органи державної влади зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За загальними принципами судочинства, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
При цьому, можливість суду вийти за межі позовних вимог передбачена п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, однак, встановлені й умови таких дій, а саме: господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Слід зазначити, що в даному випадку, клопотання заінтересованої сторони про застосування наслідків недійсності правочину не було.
Водночас, згідно положень Господарського процесуального кодексу України визначено саме право, а не обов"язок суду застосування наслідків недійсності правочину.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Так, за загальним правилом, встановленим ст.216 ЦК України, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція.
При цьому, за змістом ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено лише обов"язки сторін правочину щодо застосування реституції, тобто встановлені кореспондуючі їм суб"єктивні права, та не встановлено саме обов"язків суду.
Двостороння реституція полягає у тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.
Отже, наслідки недійсності правочину залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання такого правочину.
Вирішуючи питання застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, реституції, слід зважати саме на наявність об"єктивних засобів її реалізації.
В даному випадку, застосування наслідків недійсності правочину, а саме реституція як відновлення становища, що передувало укладенню договору, не є можливою, ніяке витребування майна також не потрібне, оскільки суд і без названого зобов"язує відповідача до усунення перешкод у користуванні позивачем належним йому на праві власності майном - цілісним майновим комплексом.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, згідно ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом.
Положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Таким чином, саме зобов"язання відповідача усунути перешкоди позивачу в користуванні належним останньому майном і є відновленням становища, яке існувало до порушення - укладення договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р. з відповідачем, а також є припиненням дії, яка порушує права позивача як власника майна у здійсненні ним права користування, що й було підставою для звернення з позовом у даній справі.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Розглядаючи доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права судова колегія приймає до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.
Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
В даному випадку, всупереч доводам скаржника, неможливість подання позивачем договору про надання охоронних послуг від 14.08.2007 р. вбачається як з підтверджених обставин справи, так і стверджується безпосередньо позовною заявою, в якій позивач просив суд витребувати даний договір від ПП "Акела", яке є стороною договору, а тому напевне має примірник цього договору. Проте, всупереч як вимогам суду першої інстанції, так і апеляційного господарського суду, відповідач не надав свого примірника оспорюваного договору.
Водночас, судовою колегією приймається до уваги наведене у п.9 Роз"яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/366 від 28.03.2002 р. "про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", в якому, зокрема, зазначено, що додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених статтею 101 ГПК. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог статті 38 ГПК.
При цьому, згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, оскільки відповідно до вимог процесуального законодавства судовий акт підлягає скасуванню лише за умов істотного порушення процесуальних прав сторін, що потягло за собою неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, і призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Безпідставними є посилання скаржника і на порушення норм матеріального права, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Отже, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення у справі прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28 березня 2008 року у справі №14/1487 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Акела" (м.Чернігів) - без задоволення.
2. Справу №14/1487 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд