ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-1/5548-2012 11.06.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Коровай»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант»
Про визнання договору недійсним
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача ОСОБА_1, довіреність № 353 від 18.05.2012
від відповідача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.04.2012
Публічне акціонерне товариство «Коровай»(далі -позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант» (далі -відповідач) про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем.
Ухвалою суду від 28.04.2012р. порушено провадження у справі № 5011-1/5548-2012 та призначено розгляд на 25.05.2012 р.
22.05.2012 позивач подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
22.05.2012 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позов.
25.05.2012 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Суд відклав розгляд справи на 11.06.2012р.
01.06.2012 відповідач подав до канцелярії суду документи по справі.
07.06.2012 позивач подав до канцелярії суду документи по справі.
11.06.2012 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20/04/11 від 20.04.2011, зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору, про поставку товару відповідачем позивачу, за який останній зобов'язався сплатити його вартість.
Після підписання договору та відповідних специфікацій, відповідач поставляв позивачу відповідний товар, а останній приймав його та здійснював оплату за нього.
Позивач просить суд визнати недійсним вказаний договір, на підставі того, що у спірному договорі не було зазначено, про наявність у відповідача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, не підтверджено реального товарного характеру угоди, не вказані первинні документи, які в подальшому підтвердять правомірність формування податкових зобов"язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток, і є необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, а відсутність такого свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди контрагентом, які не виконують свої податкові зобов'язання, а тому, у зв'язку із цим, такий правочин , на думку позивача є нікчемним.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.
Укладений між сторонами договір належним чином підписаний обома сторонами, має двосторонній зобов'язальний характер, умови договору реально виконуються сторонами, умови договору та фактично виконане сторонами не порушує публічний порядок, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Щодо того, що сторонами не передбачено наступні умови, і Відповідач на вимогу Позивача не надав наступну інформацію:
- підтвердження того, що ПОКУПЕЦЬ дійсно знаходиться за його юридичною адресою;
- додаткові підтвердження того, що операції за Договором по придбанню та оплаті товару мали реальний товарний характер;
- товар перевозився і зберігався;
- підтвердження наявності розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу ПОКУПЦЕМ товарів;
- підтвердження наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності;
- підтвердження наявності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при зазначених обсягах реалізації товарів
- додатково підтвердити адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань за укладеною угодою.
Вказані вимоги Позивача не відносяться до істотних умов договору, і не впливають на суть укладеного правочину, більше того, обов'язковість наявності таких умов не передбачена чинним законодавством.
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Позивачем не було надано жодного підтвердження факту того, що при підписання договору його волевиявлення не було вільним.
Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умови Договору кредиту були погоджені сторонами та затверджені їх підписами під Договором.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених ст. 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Настання наслідків, що обумовлені спірним договором , укладеним між позивачем та відповідачем, підтверджується наданими доказами та долученими до матеріалів справи, що свідчать про здійснення поставок за даним договором та внесення оплат за отримання товару, що обумовлений у специфікаціях.
У відповідності до ст. 180 ГК України визначено, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов"язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов"язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, а саме предмет, ціну та строк дії договору.
Суд дослідивши спірний договір № 20/04/11 від 20.04.2011, та дійшов висновку про те, що сторонами було обумовлено всі істотні умови договору.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові, тобто обставин та доказів, на підставі яких у суду виникло обґрунтоване право визнати договір № 20/04/11 від 20.04.2011р. недійсним.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання договору № 20/04/11 від 20.04.2011р. недійсним, є документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
(Дата складання повного тексту рішення 14.06.2012р.)
Суддя В.І.Мельник