ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-13/4740-2012 12.06.12
За позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес формат"
про стягнення 37179,00 грн.
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 -дов. № б/н від 02.04.2012 р.
Від відповідача: ОСОБА_2 -директор
В судовому засіданні 12.06.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся із позовом в якому просив стягнути як безпідставно набуті кошти в сумі 34000,00 грн. з відповідача, що спочатку були останнім сплачені в складі вартості поставлених брикетів, а потім безпідставно повернуті директором позивача.
13.04.2011 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 22.05.12.
Через канцелярію суду 21.05.12 від сторін надійшли документи, в т.ч. відзив відповідача та клопотання про відкладення розгляду справи.
22.05.12 через неявку сторін розгляд справи відкладений на 12.06.12 відповідно до ст.77 ГПК України.
В судовому засіданні 12.06.12 позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяви просив їх задовольнити.
Відповідач заперечив з підстав викладених у відзиві та обґрунтовуючи свою позицію визнанням позивачем факту поставки неякісної продукції та добровільним визнанням обов'язку повернути кошти, що досягнуто шляхом переговорів.
Позивач вказав, що договір у письмовому вигляді сторонами не укладався, а директор позивача не мав права визнавати вимоги відповідача та повертати кошти.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
На підставі видаткових накладних №ЛК-0000008 та №ЛК-0000009 від 21.01.11 позивач поставив , а відповідач набув Брикет RUF в кількості 42,240 тон вартістю 47190,52грн., що підтверджено довіреностями відповідача №38 та №39 від 21.01.11 на отримання ТМЦ.
Згідно до банківської виписки позивача кошти в сумі 23595,26грн. та 23595,26грн. сплачені відповідачем згідно до платіжних доручень №116 № 117 від 21.01.11 відповідно.
Посилання позивача на видаткові накладні №ЛК-00000013 та №ЛК-00000014 від 21.01.11 в в яких зазначені суми 23595,26грн. та 23595,26грн. в яких підпис ОСОБА_2 суттєво відмінний від підпису на самих довіреностях, господарським судом не приймаються з огляду на письмові пояснення зазначеної в довіреностях особи ОСОБА_2, а також наявністю інших видаткових накладних №ЛК-00000013 №ЛК-00000014 від 21.01.11 кожна на суму 6595,36 грн.
В подальшому відповідач відправив Брикет RUF автомобільним транспортом до Німеччини, де при прийнятті товару було виявлено його невідповідність вимогам RUF (DIN51731).
В ході листування між керівниками контрагентів Ігнатовим В.В. від постачальника, позивача у справі, та ОСОБА_2 від покупця, відповідача у справі, що проводилось 27.10.11, 28.01.11, 03.02.11позивач визнав неналежні якісні показники Брикету RUF в кількості 42,240 тон вартістю 47190,52грн. і сторони погодили повернення 34000,00 грн.
На електронну адресу ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат" були надіслані листи від ТОВ «БІЗНЕС-ФОРМАТ»з пропозицією про те, що ТОВ «БІЗНЕС ФОРМАТ»приймає товар за зниженою ціною 260,23 гривні за тонну у кількості 42,24 тонни, таким чином, загальна вартість товару мала скласти 13 190,72 грн.
ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»погодився та повернув на рахунок ТОВ «БІЗНЕС-ФОРМАТ»34000,00 грн.
Таким чином, вартість відвантаженого товару склала 13 190,72 грн.
Також на адресу ТОВ «БІЗНЕС-ФОРМАТ»з адреси ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»21 січня 2012 року були надіслані видаткові накладні №ЛК-0000013 та №ЛК-0000014 на загальну суму 13 190,72 грн.
Таким чином, між ТОВ «БІЗНЕС-ФОРМАТ»та ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»був вчинений правочин, згідно якого ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»передав, а ТОВ «БІЗНЕС-ФОРМАТ»оплатив за брикет RUF суму у розмірі 13 190,72 грн.
Керівники сторін відповідно до установчих документів зазначених юридичних осіб мали право без доручення представляти виступати від їх імені.
Згідно ч. З статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, рішення прийняте генеральним директором Ігнатовим В.В. щодо зменшення вартості товару та часткове повернення первісно перерахованих коштів було в межах керівника Позивача повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних
прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини і юридичні факти.
Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За таких обставин посилання позивача на приписи ст.ст.1212 ЦК України як на підставу позову в даній справі є безпідставним.
Таким чином суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Всупереч названим нормам законодавства позивачем не подано суду жодного належного та допустимого доказу, які б спростовували зазначені вище обставини та доводили зобов'язання відповідача зворотно повернути кошти.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 14.06.12