ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-67/6252-2012 13.06.12
За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-22» Стягнення 244 968.79 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники: Від позивача Від відповідача ОСОБА_1 -представник за довіреністю ОСОБА_2 -представник за довіреністю
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-22»(далі-відповідач) про стягнення 244 968,79 грн., з яких 226 131,87 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 12 295,58 грн. інфляційних втрат та 6 541,34 грн. 3% річних.
Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 8373082 від 01.10.2005 у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 162 356,08 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 12 295,58 грн. інфляційних втрат та 6 541,34 грн. 3% річних. Всього ціна позову становить 244 968,79 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 30.05.2012.
У судовому засіданні 30.05.2012 оголошувалась перерва до 13.06.2012.
13.06.2012 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просив суд зобов'язати позивача надати розрахунок основного боргу із зазначенням обсягів постачання теплової енергії у гарячій воді; докази того, яким чином встановлюються обсяги спожитої теплової енергії для потреб гарячого водопостачання та за якими тарифами здійснюється нарахування їх вартості; а також докази того, від кого позивач отримував певні обсяги холодної води для виконання договірних умов з відповідачем.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки надані позивачем табуляграми фактичного споживання відповідачем теплової енергії за позовний період містять вичерпну інформації щодо обсягів поставленої позивачем теплової енергії за вказаний період, розмір тарифу, за яким здійснювалось нарахування за надані послуги гарячого водопостачання, а доданий позивачем до позовної заяви розрахунок основної суми заборгованості здійснено позивачем із урахуванням вказаних у табуляграмах обсягів фактичного споживання відповідачем теплової енергії.
Що стосується витребування у позивача доказів того, на підставі яких умов та від кого позивач отримував певні обсяги холодної води, то відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Оскільки предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, укладеного між ПАТ «Київенерго»та ЖБК «Кристал», договірні зобов'язання позивача з іншими господарюючими суб'єктами не стосується даної справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач наводить міркування з приводу невідповідності встановленого у договорі розрахункового способу визначення кількості спожитої теплової енергії рішенню Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 №64/01-П та розпорядженню КМДА №1786 від 15.12.2006, а також наводить свій контр розрахунок фактично спожитої теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, здійснений за власною формулою.
З огляду на викладене, відповідач зазначає про доцільність призначення по справі судової експертизи для роз'яснення вказаних питань.
Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №4).
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки аналіз нормативно-правових актів державних органів, відповідність умов укладеного договору вимогам чинного законодавства, а також визначення правильності нарахування позивачем суми основної заборгованості за договором не потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим оцінка наданих сторонами у справі доказів може бути здійснена господарським судом без призначення судової експертизи.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторонами не заявлялось.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
01.10.2005 між Позивачем та Відповідачем укладено договір №8373082 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього Договору, а Відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.
Згідно з п. 2.2.1, Договору № 8373082 від 01.10.2005 постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком № 1 до Договору № 8373082 від 01.10.2005.
Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору № 8373082 від 01.10.2005, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.
Як вбачається з п. 9 наявного в матеріалах справи додатку № 2 до договору (Тарифи та Порядок розрахунків), споживач щомісяця з 12 по 15 числа самостійно отримує в МВРТ-7 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, що включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, табуляграму (облікову картку) фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно п.10 додатка №2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями.
Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладам обліку відповідно до Звернення-доручення про укладення договору за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 за тарифами, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики.
Позивачем при розрахунку вартості поставленої теплової енергії:
за період з листопада 2009 по червень 2010 були використані тарифи, затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.10.2009 №1192;
за період з липня 2010 по грудень 2010 були використані тарифи, затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2010 №392;
за період з січня 2011 по березень 2012 були використані тарифи, затверджені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 14.12.2010 №1729.
Зобов'язання за договором №8373082 від 01.10.2005 виконані позивачем належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором № 8373082 від 01.10.2005 та обліковими картками з листопада 2009 року по березень 2012 року, що містяться в матеріалах справи.
Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді та надання послуг з опалення.
Позивач пояснив, що ним належним чином виконувались зобов'язання за договором № 8373082 від 01.10.2005, тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 по 01.04.2012 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2012 становить 226 131,87 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти обсягів поставленої та використаної теплової енергії за позовний період, посилаючись на встановлені Розпорядженням КМДА від 15.12.2006 №1576 норми споживання гарячої води -3,5 куб. м. на 1 особу.
Таким чином відповідач вважає, що оскільки згідно додатку №6 до договору кількість прописаних мешканців у будинках 67 та 71 по вул.. Автозаводській, складає 500 осіб, нарахування відповідачу за теплову енергію для потреб гарячого водопостачання проводиться розрахунковим способом по нормі 3,5 куб. м. на 1 особу та складає 79,29 Гкал на місяць.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на затверджені Розпорядженням КМДА від 15.12.2006 №1576 «Тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, бюджетних установ і організацій та інших споживачів»виходячи із наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавцем цих послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробником послуг є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 2.2.4 Статуту ПАТ «Київенерго»предметом діяльності Компанії є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Таким чином ПАТ «Київенерго»не є ні виробником, ні виконавцем житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим Закон України «Про житлово-комунальні послуги»не поширюється на відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, а укладений між сторонами у справі договір не є договором про надання комунальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»та Закону України «Про теплопостачання»енергією є електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для її купівлі продажу.
Таким чином ПАТ «Київенерго»є постачальником (продавцем) теплової енергії як різновиду товару.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
За приписами статті 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень.
За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За таких обставин, враховуючи те, що ціни на теплову енергію є регульованими, відповідач помилково намагається застосовувати для себе при розрахунку обсягів поставленої позивачем теплової енергії тарифи, які застосовуються при розрахунках з населенням, оскільки договір укладений між юридичними особами ПАТ «Київенерго»та ЖБК «Кристал-22».
До матеріалів справи залучено копію Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №2а-10352/09/2670 від 02.04.2010, яку залишено без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання недійсним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Вказаними постановою та ухвалою встановлено, що згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.20.2007 № 1198 (далі Правила).
При цьому, п. 20, 23, 24 Правил містить лише загальний опис параметрів, які мають бути враховані при визначенні обсягів споживання теплової енергії споживачами та не містить ні алгоритму такого розрахунку ні методики врахування параметрів.
Зокрема, пунктом 23 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Оскільки офіційно затвердженої методики щодо застосування пунктів 20, 23, 24 Правил не прийнято, АК «Київенерго»застосовувало Методику, яка міститься у Тимчасових правилах і яка враховує, в том числі, і параметри, які визначені Правилами користування тепловою енергією. Таким чином, АК «Київенерго»використовувала параметри, передбачені Правилами користування тепловою енергією, і здійснювала нарахування споживачам, які не мають приладів обліку, відповідно до методики. Крім того, вказані Правила не визнані незаконними та не скасовані в судовому порядку.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
За таких обставин, доводи відповідача про те, що визначення позивачем обсягів фактичного споживання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання за відсутності приладів обліку розрахунковим способом відповідно до визначеного у договорі теплового навантаження, здійснюється з порушенням встановлених правил та тарифів, є необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, визначення обсягів фактичного споживання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання у даному випадку має здійснюватися відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору №8373082 від 01.10.2005.
Відповідно до Додатку №1 до договору №8373082 від 01.10.2005 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії в Гагакалоріях по кварталам, а також визначили обсяги теплового навантаження.
Так, зокрема, відповідно до п.1.1 Додатку №1 середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання складає 3,900 Гкал/годину на добу.
У п.1.4 Додатку №1 визначено граничний розмір обсягів теплового споживання по кварталах.
Відповідно до п.8 Додатку №2 до договору №8373082 від 01.10.2005 у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Таким чином, з урахуванням вказаних умов договору нарахування відповідачу за теплову енергію для потреб гарячого водопостачання проводиться розрахунковим способом та складає 117,00 Гкал на місяць (3,900 Гкал * 30 днів = 117,00 Гкал) або 120,90 Гкал на місяць (3,900 Гкал * 31 днів = 120,90 Гкал).
З наданих позивачем табуляграм вбачається, що нарахування реально спожитої
кількості тепла на потреби гарячого водопостачання здійснювалось позивачем відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків відповідача, розрахунковим способом, із розрахунку 117,00 (120,90) Гкал на місяць відповідно.
Загальний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання обраховано позивачем у межах, передбачених договором граничних розмірів теплового поквартального споживання теплової енергії (відповідно до п.1.4 Додатку №1 до договору).
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, в наслідок чого за період з 01.11.2009 по 01.04.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2012 року складає 226 131,87 грн.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У судовому засіданні представником позивача було надано суду довідку про стан надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію за період з березня 2008 по травень 2012, відповідно до якої відповідачем було частково погашено основну суму заборгованості шляхом сплати 24.04.2012 суми 41 681,64 грн. Таким чином, позивач визнає, що загальна сума заборгованості за договором за спожиту теплову енергію станом на травень 2012 становить 184 450,23 грн.
Оскільки погашення частини суми основної заборгованості було здійснено відповідачем до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 226 131,87 грн. боргу, то в цій частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми 41 681,64 грн. слід відмовити.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 184 450,23 грн. за спожиту теплову енергію на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 184 450,23 грн. за теплову енергію підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 12 295,58 грн. інфляційних втрат та 6 541,34 грн. 3% річних.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунком розміру 3% річних в сумі 6 541,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 12 295,58 грн., наданим позивачем, суд погодився та вважає його обґрунтованим.
Отже, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 226 131,87 грн. основного боргу, 12 295,58 грн. інфляційних втрат та 6 541,34 грн. 3% річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-22»(04114, м. Київ, вул.. Автозаводська, 67, 71, код ЄДРПОУ 22884956) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, р/р 26000033002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) основну суму боргу у розмірі 184 450 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 6 541 (шість тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 295 (дванадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 4 065 (чотири тисячі шістдесят п'ять) грн. 75 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Куркотова Є.Б.
Рішення підписано 14.06.2012