ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/5406-2012 05.06.12
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова
компанія "Оранта"
Про стягнення 2 250,00 грн. в порядку регресу
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 10 від 04.01.12.;
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 250,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.12. порушено провадження у справі № 5011-30/5406-2012, розгляд справи було призначено на 22.05.12.
Представник відповідача в судове засідання 22.05.12. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/5406-2012 не виконав, але 21.05.12. через відділ діловодства подав заяву, відповідно до якої зазначає, що розглянувши позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 2 250,00 грн., вважає позовні вимоги обґрунтованими та законними, та просить суд розглядати без участі його представника.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав.
Ухвалою суду від 22.05.12 відкладено розгляд справи на 05.06.12 у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі.
В судовому засіданні 05.06.12. представник позивача підтримав заявлені вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 05.06.12. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/5406-2012.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
07.04.08. між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2778, відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля ot», д.р.н. НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.09. в м. Києві на перехресті вул.Волинська -вул.Вінницька, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля », д.р.н. НОМЕР_1., під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Ford, д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 12.03.09. № 3-1686/2009 гр. ОСОБА_3, який перед початком руху не впевнився, що це буде безпечним, внаслідок чого автомобіль покотився назад та допустив зіткнення з автомобілем eot», д.р.н. НОМЕР_1, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.03.09. № 3-1685/2009 гр. ОСОБА_2, який не вибрав безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Ford, д.р.н. НОМЕР_2, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
09.02.09. страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про страхову подію.
На підставі Акту надання послуг фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 від 10.04.09 позивачем було складено страховий акт № 1332 від 14.04.09.
Відповідно до страхового акту № 1332 від 14.04.09, пошкодження транспортного засобу марки », д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 4500,00 грн., які були виплачені страховиком згідно платіжного доручення № 3008 від 16.04.09. (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні).
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем (страховик) та гр. ОСОБА_3 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8564629, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом автомобіль Ford, д.р.н. НОМЕР_2, тип договору 3, ліміт за шкоду майну - 35 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
27.09.10. позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 2468/0/3-10 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2250,00 грн. (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).
02.11.10. позивачем було отримано лист відповідача № 09.03.09/23615, в якому відповідач повідомив про зупинення розгляду матеріалів страхової справи до надання звіту про оцінку розміру збитку.
Листом від 08.12.11. № 4375/0/17-11 позивач повідомив відповідача, що оцінка матеріального збитку застрахованого транспортного засобу проводилась на підставі отриманого Акту надання послуг від 10.04.09.
Однак, відповідач, як зазначає позивач у позові, не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 2250,00 грн. у зв'язку з чим Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2250,00 грн. в порядку регресу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Відповідно до ч.2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Ford, д.р.н. НОМЕР_2, була застрахована у ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/8564629).
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля », д.р.н. НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/8564629), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2778 від 07.04.08, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).
Як свідчать матеріали справи, постановами Солом'янського районного суду міста Києва від 12.03.09. № 3-1686/2009 та 3-1685/2009 встановлено обопільну вину водіїв обох транспортних засобів, і як наслідок, визнано винними у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 01.04.1994р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодування шкоди»вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (ст. 1188 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини.
Пунктом 3 постанови № 6 від 27.03.1992 Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Дослідивши постанови Солом'янського районного суду міста Києва, аналізуючи процес зіткнення автомобілів у даній пригоді, враховуючи при цьому дорожню обстановку, обставини ДТП, характер дій водіїв, кожен з яких порушив виконання вимог Правил дорожнього руху України, а також враховуючи, що при чіткому виконанні правил дорожнього руху, водії мали реальну можливість попередити зіткнення, суд приходить до висновку про те, що в даному ДТП вина водіїв складає 50/50 відсотків.
Враховуючи викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2778 від 07.04.08. перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки, в розмірі 2250,00 грн (4500,00 грн. /2), а тому суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" в повному обсязі.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2250,00 грн. є обґрунтованими та законними, доведеними позивачем належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660 м. Київ, вул. М.Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.06.12.
Суддя Т.М. Ващенко