ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-27/4437-2012 28.05.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія
«Інго Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова
компанія «Добробут»
третя особа ОСОБА_1
про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4 489, 53 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 03.01.2012 року;
від відповідача ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 23.02.2012 року ;
від третьої особи не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4 489, 53 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 26.12.2008 року по вул. Луговій, 1 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП - ОСОБА_1. Розгляд справи призначено на 24.04.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2012 року подав частково витребувані ухвалою суду докази.
Представники відповідача, третьої особи у судове засідання 24.04.2012 року не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 24.04.2012 року розгляд справи відкладено на 28.05.2012 року.
Представники відповідача у судовому засіданні 28.05.2012 року подав докази по справі та заявив про застосування строку позовної давності з підстав того, що станом на момент подачі даного позову до суду трирічний строк позовної давності з моменту настання страхової події (дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 26.12.2008 року) сплив.
Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2012 року заперечував проти доводів відповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання 28.05.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
З довідки № 8309784 від 28.01.2009 року ВДАІ з ОАТ Оболонського району при УДАІ ГУМВС України у м. Києва та Постанови Оболонського районного суду м. Києва по справі від 22.01.2009 року вбачається, що 26.12.2008 року близько 19 год. 00 хв. по вул. Луговій, 1 у м. Києві гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва по справі від 22.01.2009 року, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль НОМЕР_3, був застрахований на підставі договору № 260558005 з страхування засобів транспорту від нещасних випадків від 30.09.2008 року, укладеного між ЗАТ «АСК «Інго Україна»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_4, за договором страхувальник.
Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (звіт № 5 про оцінку автомобіля НОМЕР_3 від 23.01.2009 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля НОМЕР_3, у результаті його ушкодження при ДТП, складає 4 782, 06 грн.
Як вбачається із страхового акту № 41241 від 04.03.2009 року, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 4 489, 53 грн.
На виконання умов договору № 260558005 з страхування засобів транспорту від нещасних випадків від 30.09.2008 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4 489, 53 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2190 від 02.04.2009 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина гр. ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, тому, останній є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю НОМЕР_3, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент ДТП між гр. ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»було укладено поліс № ВС/3007796 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль НОМЕР_4. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.
У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»з вимогою про сплату страхового відшкодування на користь позивача у порядку регресу (вих. лист № 445 від 16.02.2012 року), що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування -02.04.2009 року (дата виплати позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування потерпілій особі)), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Лист-вимога була отримана відповідачем 20.02.2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0967625.
Таким чином, відповідачу у термін до 20.03.2012 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.
Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.
У судовому засіданні представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності обґрунтовуючи її тим, що оскільки право звернення з позовною заявою до відповідача виникло у позивача з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди (26.12.2008 року), позивачем станом на момент подачі позову до суду (30.03.2012 року) строк позовної давності пропущений.
Суд не погоджується із таким твердженням відповідача у зв'язку із наступним.
Відповідно до п. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу визначений Цивільним Кодексом як позовна давність (ст. 256 Кодексу).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання (ч. 6 ст. 261 ЦК України).
За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування (здійснення виплати страхового відшкодування - 02.04.2009 року) у нього виникло право подати регресний позов до суду.
Такої позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові по справі № 58/168 від 27.03.2012 року.
Таким чином, оскільки строк позовної давності для позовних вимог, викладених у даній позовній заяві, яка подана 30.03.2012 року, спливає 02.04.2012 року, суд відхиляє заяву відповідача про застосування строку позовної давності.
У зв'язку із зазначеним, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування суд вважає обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 979, 53 грн. (4 489, 53 грн. мінус 510, 00 грн. франшиза).
Відповідно до статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст. ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А; ідентифікаційний код: 31093336) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33; ідентифікаційний код: 16285602) 3 979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 53 коп. та судовий збір у сумі 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 66 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання: 05.06.12 р.