ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/404 05.06.12
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Віала"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 3 388 500,00 доларів США шляхом звернення
стягнення на заставлене нерухоме майно
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 553 від 04.10.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до товариства з обмеженою відповідальністю "Віала", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 3 388 500,00 доларів США шляхом звернення стягнення на заставлене нерухоме майно.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між закритим акціонерним товариства «Комерційний банк НРБ-Уккраїна»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року на підставі якого банк передав, а боржник отримав у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 2 194 500,00 доларів США, а також кредитний договір № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року на підставі якого банк передав, а боржник отримав у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 1 194 000,00 доларів США з оплатою за користування в розмірі 14 процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 28.09.2011 року.
Відповідно до п. 1.1 кредитних договорів, боржник зобов'язався своєчасно здійснювати повернення кредитів та сплачувати нараховані проценти.
В порушення умов кредитних договорів боржник не сплачував заборгованості за кредитами та нарахованими процентами.
Пунктом 8.2 кредитних договорів передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитними договорами. Боржником було допущено порушення, яке згідно з умовами кредитних договорів дало банку право та правові підстави вимагати від боржника дострокового повернення повної суми кредитів та всіх платежів за ними.
У зв'язку з наведеним, банком, на адресу боржника, були надані повідомлення-вимоги № 5279/7/11 та за № 5281/7/11 від 21.09.2009 року про повернення боржником, у 30-денний строк з моменту отримання вимоги, кредитів та всіх платежів за ними, які вручені безпосередньо боржнику, про що свідчать відмітки.
Проте, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, боржник не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненні кредитів та сплаті всіх платежів за ними, в зв'язку з чим станом на 20.07.2010 року у боржника перед банком виникла заборгованість за кредитним договором № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року по кредиту в розмірі 2 194 500,00 доларів США, по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 492 421, 46 доларів США, пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом за період з 11.04.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 5 973 920, 94 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.01.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 1 385 377, 01 грн., а також заборгованість за кредитним договором № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року по кредиту в розмірі 1 194 000,00 доларів США, по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 276 742, 62 доларів США, пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом за період з 11.04.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 2 910 176, 00 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.01.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 753 766,10 грн.
06.07.2007 року між закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» (далі -позивач, іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віала»(далі - відповідач, іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений 06.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1269.
Відповідно до ст. 1.1 договору іпотеки, у відповідності до цього договору відповідач передає в іпотеку банку нерухоме майно, визначене ст. 3.1 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 (далі - боржник), які випливають з умов кредитного договору № 09-09-06/Ф0, укладеного між боржником та іпотекодержателем 28.08.2006 року, із змінами та доповненнями (далі - кредитний договір-1) та кредитного договору № 11-09-05/Ф0, укладеного між боржником та іпотекодержателем 21.09.2005 року, із змінами та доповненнями (далі - кредитний договір-2).
Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, відповідач передав в забезпечення зобов'язань перед банком наступне нерухоме майно: нежилий будинок, загальною площею 507,20 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тарасової Алли, буд. 6, який належить іпотекодавцю на праві власності.
Відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилий будинок, загальною площею 507,20 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тарасової Алли, буд. 6, в рахунок погашення частини заборгованості товариством з обмеженою відповідальністю "Віала" за кредитним договором № 09-09-06/Ф0 від 28.09.2006 року та кредитним договором №1 1-09-05/Ф0 від 21.09.2005 року в сумі 3 388 500, 00 доларів США.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2010 року порушено провадження у справі № 33/404, розгляд справи призначено на 08.11.2010 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року провадження у справі № 33/404 зупинено до вирішення, Шевченківським районним судом м. Києва, пов'язаної з нею справи № 2-6071/2010 за позовом публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю "Курдонер", товариство з обмеженою відповідальністю "Віала", товариство з обмеженою відповідальністю "Толстой Проперті Менеджмент", ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договорів недійсними.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2012 року провадження по справі поновлено та призначено розгляд справи на 05.06.2012 року.
В судове засідання 05.06.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилий будинок, загальною площею 507,20 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тарасової Алли, буд. 6, в рахунок погашення частини заборгованості товариством з обмеженою відповідальністю "Віала" за кредитним договором № 09-09-06/Ф0 від 28.09.2006 року та кредитним договором №1 1-09-05/Ф0 від 21.09.2005 року в сумі 3 388 500, 00 доларів США, а також стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Віала" 3 230,00 доларів США державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки повноважних представників відповідача та третьої особи суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належний чином.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що між закритим акціонерним товариством «Комерційний банк НРБ-Україна»(банк за договором) та ОСОБА_1 (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року, додаткова угода № 1 від 06.07.2007 року та додаткова угода від 10.10.2008 року до нього, відповідно до умов яких банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у сумі 2 194 500,00 доларів США на поточні потреби, а позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його на цілі призначення, виконати інші умови даного договору і своєчасно повернути кредит банку.
Окрім того, між закритим акціонерним товариством «Комерційний банк НРБ-Україна»(банк за договором) та ОСОБА_1 (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року, додаткова угода № 1 від 06.07.2007 року та додаткова угода від 10.10.2008 року до нього, відповідно до умов яких банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у сумі 1 194 000,00 доларів США на поточні потреби, а позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його на цілі призначення, виконати інші умови даного договору і своєчасно повернути кредит банку.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1.3 статуту публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанка Росії», затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 2 від 17.07.2009 року), публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанка Росії»є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанка Росії», закритого акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанка Росії», закритого акціонерного товариства «Банк НРБ», закритого акціонерного товариства «Комерційний банк НРБ-Україна»
Згідно п. 1.3. кредитних договорів, позичальник зобов'язаний повернути кредит банку частинами - у розмірах та у терміни згідно з графіками повернення кредиту, зазначених у додатках № 1 до договорів, що є їх невід'ємними частинами, а саме до 21.09.2010 року за кредитним договором № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року та до 28.09.2011 року за кредитним договором № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року.
Згідно положень кредитних договорів зі змінами та доповненнями, сторонами встановлено процентну ставку за користування кредитами в розмірі 12 % річних та з 10.10.2008 року -14 % річних.
У відповідності до положень п. 6.2. кредитних договорів, проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитом.
Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі (п. 6.5 кредитних договорів).
Положеннями п. 6.6. кредитних договорів передбачено, що проценти, нарахові за місяць відповідно до пунктів 6.1-6.5 договорів, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
На виконання умов кредитного договору на підставі заявок позичальника банк надав позичальнику кредити в розмірі 17 111 925,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Судом встановлено, що в порушення умов договорів та норм чинного законодавства України, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитним договором № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року по кредиту в розмірі 2 194 500,00 доларів США та по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 492 421, 46 доларів США, а також за кредитним договором № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року по кредиту в розмірі 1 194 000,00 доларів США та по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 276 742, 62 доларів США.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 8.3. кредитних договорів передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитними договорами у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань за договорами.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитними договорами, банком на адресу боржника були надані повідомлення-вимоги № 5279/7/11 та за № 5281/7/11 від 21.09.2009 року про повернення боржником, у 30-денний строк з моменту отримання вимоги, кредитів та всіх платежів за ними, які вручені безпосередньо боржнику, про що свідчать відмітки. Проте зазначені вимоги залишені боржником без відповіді та задоволення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності строкової заборгованості за кредитним договором № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року по кредиту в розмірі 2 194 500,00 доларів США та по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 492 421, 46 доларів США, а також за кредитним договором № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року по кредиту в розмірі 1 194 000,00 доларів США та по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 276 742,62 доларів США боржника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
У зв'язку з неналежним виконання грошовим зобов'язань за кредитними договорами позивач нарахував боржнику пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 11.04.2009 року по 20.07.2010 року в розмірі 5 973 920,94 грн. та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.01.2009 року по 20.07.2010 року в розмірі 1 385 377,01 грн. за кредитним договором № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року, а також пеню за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом за період з 11.04.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 2 910 176, 00 грн. та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.01.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 753 766,10 грн. за кредитним договором № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Положеннями п. 10.1. кредитних договорів визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договорами, позичальник зобов'язаний сплачувати банку неустойку в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.
Дії відповідача є порушенням вимог кредитних договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та нормами чинного законодавства України.
З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості по кредитам та процентам за користування кредитом у позичальника перед позивачем суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 11.04.2009 року по 20.07.2010 року в розмірі 5 973 920,94 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.01.2009 року по 20.07.2010 року в розмірі 1 385 377,01 грн. за кредитним договором № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року, а також пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом за період з 11.04.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 2 910 176, 00 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.01.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 753 766,10 грн. за кредитним договором № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
06.07.2007 року між закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» (іпотекодержатель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віала» (іпотекодавець за договором) укладено договір іпотеки, посвідчений 06.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1269.
Відповідно до ст. 1.1 договору іпотеки, у відповідності до цього договору іпотекодавець передає в іпотеку банку нерухоме майно, визначене ст. 3.1 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 (боржник), які випливають з умов кредитного договору № 09-09-06/Ф0, укладеного між боржником та іпотекодержателем 28.08.2006 року, із змінами та доповненнями (кредитний договір-1) та кредитного договору № 11-09-05/Ф0, укладеного між боржником та іпотекодержателем 21.09.2005 року, із змінами та доповненнями (кредитний договір-2).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч.1 статті 12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Положеннями п.п. 2.1.-2.2. договору іпотеки, у відповідності до даного договору забезпечуються іпотекою наступні зобов'язання боржника які випливають з кредитних договорів 1 і 2 та можуть виникнути в майбутньому:
- зобов'язання повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані за кредитними договорами згідно з графіками, а у випадках передбачених законодавством України та/або кредитними договорами та/або цим договором -достроково;
- зобов'язання в строки та в порядку, які передбачені п. 6 кредитних договорів, а у випадках передбачених законодавством України та/або кредитними договорами та/або цим договором -до настання термінів, зазначених в п. 6 кредитних договорів -сплачувати іпотеко держателю проценти за користування кредитами;
- зобов'язання відшкодувати збитки, завдані іпотекодержателю невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по кредитним договорам;
- зобов'язання сплатити іпотекодержателю неустойку (пеню, штрафи) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по кредитним договорам у строки та у розмірах, передбачених кредитними договорами;
- зобов'язання відшкодувати витрати іпотекодержателя по здійсненню його вимог, забезпечених іпотекою, в тому числі витрат, які понесені ним внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки (включаючи сплачені чи такі, що підлягають сплаті, податки, збори, інші платежі) та будь-які інші витрати іпотекодержателя, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язань по кредитним договорам.
Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є нежилий будинок, загальною площею 507,20 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тарасової Алли, буд. 6, який належить іпотекодавцю на праві власності згідно з Свідоцтвом про право валсності виданого Головним управлянням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради серії САВ номер 253789 15 травня на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 15.05.2007 року № 591-В. Предмет іпотеки зареєстровано за іпотекодавцем 21.05.2007 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстровій книзі 41п-272 за номером 377/п.
Вартість предмету іпотеки згідно з довідкою-харакреристикою № 1249614, виданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 24.05.2007 року, складає 23 962 500,00 грн. (п. 3.2. договору іпотеки).
Згідно п. 3.3. договору іпотеки, за взаємною згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки складає 5 427 040,00 доларів США, що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 06.07.2007 року (1 долар США = 5,05 грн.) становить 24 406 552,00 грн.
У відповідності п. 6.1. договору іпотеки встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно п. 2 даного договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування.
Відповідно до п.6.2. договору іпотеки, іпотеко держатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну виконання боржником будь-якого із зобов'язань, зазначених в п. 2 даного договору, вони не будуть виконанні або будуть виконання неналежним чином.
Положеннями п. 6.3. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань, зазначених в п. 2 даного договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк, - звернути стягнення на предмет іпотеки, серед іншого, у разі невиконання або неналежного виконання боржником будь-якого із зобов'язань за кредитними договорами.
Частиною 1 статті 33 ЗУ «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.3 статті 33 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
10.02.2010 року позивач направив відповідачу повідомлення-вимоги вих. № 356/5/06-2-1 та № 357/5/06-2-1 з проханням погасити заборгованість по кредитними договорами № 09-09-06/Ф0 від 28.08.2006 року та № 11-09-05/Ф0 від 21.09.2005 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист, списком відправлення кореспонденції та фіскальним чеками від 17.02.2010 року. Проте зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у ОСОБА_10 заборгованості за кредитним договором № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року по кредиту в розмірі 2 194 500,00 доларів США, по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 492 421, 46 доларів США, пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом за період з 11.04.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 5 973 920, 94 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.01.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 1 385 377, 01 грн., а також заборгованості за кредитним договором № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року по кредиту в розмірі 1 194 000,00 доларів США, по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 276 742, 62 доларів США, пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом за період з 11.04.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 2 910 176, 00 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.01.2009 року по 20.07.2010 року в сумі 753 766,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і позичальником та відповідачем не спростований та враховуючи, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року та № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року між закритим акціонерним товариством «Банк НРБ»та товариством з обмеженою відповідальністю «Віала»укладено договір іпотеки посвідчений 06.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 1269, тому позовні вимоги про звернення стягнення на передане в іпотеку майно в рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_10 в розмірі 3 388 500,00 доларів США визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 39 ЗУ «Про іпотеку»та ч.2 статті 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Встановити спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 06.07.2007 року посвідчений 06.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 1269, укладеним між публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віала»(01001, м. Київ, вул. Алли Тарасової, 6-Б, ідентифікаційний код 34764520), предметом якого є нежилий будинок, загальною площею 507,20 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тарасової Алли, буд. 6, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Віала»на праві власності згідно з Свідоцтвом про право власності виданого Головним управлянням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради серії САВ номер 253789 15 травня на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 15.05.2007 року № 591-В. Предмет іпотеки зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Віала»21.05.2007 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстровій книзі 41п-272 за номером 377/п, в рахунок задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) за кредитними договорами № 11-09-05/ФО від 21.09.2005 року та № 09-09-06/ФО від 28.09.2006 року в частині заборгованості по кредитам в розмірі 3 388 500 (три мільйони триста вісімдесят вісім тисяч п'ятсот) доларів США.
Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки: нежилий будинок, загальною площею 507,20 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тарасової Алли, буд. 6, шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною в межах виконавчого провадження.
3. Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю «Віала»(01001, м. Київ, вул. Алли Тарасової, 6-Б, ідентифікаційний код 34764520) на користь публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) 3 230 (три тисячі двісті тридцять) доларів США 00 центів. витрат по сплаті державного мита та також 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання: 11.06.2012 року.