ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/391 11.06.12
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго"
до Закритого акціонерного товариства " Лігобуд"
про стягнення 39 482,69 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 93/2012/02113-29 від 13.02.12
від відповідача: не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Лігобуд" про стягнення 39 482,69 грн., в тому числі 36882,39 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2185,27 грн. інфляційної складової боргу та 415,03 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 250625 від 23.10.2007 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.12.2008 р. до 01.06.2009 р.
Ухвалою від 02.07.2009 року було порушено провадження по справі № 53/391 та розгляд справи призначено на 13.07.2009 року.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 13.07.2012 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 21.08.2009.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2009 року зупинено провадження у справі № 53/391 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/588.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.06.2012.
Представник позивача подав суду заяву про зміну найменування сторони в якій зазначив, що у відповідності до вимог та положень Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства»Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що 13.04.2011 здійснено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У зв'язку з викладеним позивач просить суд змінити найменування позивача на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».
Згідно з п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу -наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Також представник позивача в судовому засіданні 11.06.2012 та через канцелярію суду подав додаткові документи по справі.
Представник відповідача в судове засідання 11.06.2012 не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не надав, проте через відділ діловодства суду подав довідку № 238л від 05.06.2012 про відсутність боргу.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 11.06.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"(енергопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством «Лігобуд»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250625 від 23.10.2007р., відповідно до умов предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2.1. Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергії у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого постачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору (п. 2.3.2. Договору).
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 5.1. договору № 250625 від 23.10.2007р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 250625 від 23.10.2007р., дата зняття абонентом показників приладів обліку -по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 3 -не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до договору № 250625 від 23.10.2007р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 250625 від 23.10.2007р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, тел. 425-13-64, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).
Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;
- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Пунктом 4 додатку № 4 до договору № 250625 від 23.10.2007р. визначено, що абонентам, які не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з грудня 2008р. до травня 2009р. та відомостями обліку використаної теплової енергії. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.2008р. по 01.06.2009р. становила 80447,77 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 250625 від 23.10.2007р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, у зв'язку з чим станом на 01.06.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 36882,39 грн.
З огляду на зазначене, ПАТ "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до ЗАТ «Лігобуд»про стягнення 36882,39 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2185,27 грн. інфляційної складової боргу та 415,03 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за період з 01.12.2008р. по 01.06.2009р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250625 від 23.10.2007р. та додатками до нього.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.08 р., № 127 від 05.02.09 р., № 758 від 30.06.09 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів", № 1333 від 30.11.09 р., № 1192 від 15.10.09 р., № 520 від 29.04.09 р., № 981 від 31.08.09 р., № 643 від 30.05.07 р., № 392 від 31.05.10 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" були видані з порушенням процедури їх прийняття, оскільки в них були відсутні відомості про державну реєстрацію, у зв'язку з чим вони не набрали чинності і не могли застосовуватися.
Господарський суд м. Києва встановив, що при зверненні з позовною заявою, вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.08 р. та № 1662 від 27.11.08 р.
Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.08 р., № 65/2009 від 03.02.09 р., № 76/2009 від 09.02.09 р. зазначені розпорядження КМДА були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
До 01.12.08 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.
Враховуючи наведене, Господарським судом міста Києва було виконано власний розрахунок позовних вимог із застосуванням тарифів, які діяли на підставі розпорядження КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.
Приймаючи до уваги дію цього розпорядження, відповідачем за період з 01.12.2008р. по 01.06.2009р. було спожито теплової енергії на загальну суму 80447,77 грн.
При цьому, Господарським судом міста Києва встановлено, що станом на початок спірного періоду (грудень 2008 р.) існувала переплата відповідача за теплову енергію у розмірі 41063,17 грн., а протягом спірного періоду ним було сплачено 98000,00 грн., у зв'язку з чим станом на день звернення до суду переплата становила 58615,40 грн.
Крім того, як вбачається з розрахунку основного боргу за теплову енергію, після 01.06.09р. за спожиту теплову енергію за договором № 250625 від 23.10.2007р. відповідачем було сплачено 36882,39 грн.
Судом встановлено, що станом на день вирішення спору у відповідача по справі відсутня заборгованість перед позивачем, у зв'язку з невірним застосуванням тарифів за спожиту енергію.
Враховуючи наведене, у позивача не було підстав звертатися з позовною вимогою в частині стягнення 36882,39 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.
ПАТ "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 2185,27 грн. інфляційної складової боргу та 415,03 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 250625 від 23.10.2007р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
Судом було встановлено, що інфляційні нарахування та три відсотки річних нараховані відповідачу за періоди, коли у нього існувала переплата за спожиту теплову енергію за договором № 250625 від 23.10.2007р., у зв'язку з чим позивачем неправомірно були визначені їх розміри.
Таким чином, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2185,27 грн. інфляційної складової боргу та 415,03 грн. 3% річних неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 250625 від 23.10.2007р.
Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до ЗАТ «Лігобуд» не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позву відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грєхова О.А.
Дата підписання: 13.06.2012