ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/123-8/387 19.08.11
за позовом Приватного підприємства "ІНАП і К"
до Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксім"
про стягнення 3593071, 01 грн.
Суддя Катрич В.С.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № б/н від 01.01.2011 р.
від відповідача 1 ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 16.03.2011 р.
від відповідача 2 не з'явився
В судовому засіданні 19.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
обставини справи :
Приватне підприємство "ІНАП і К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" про стягнення 3593071,01 грн. Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань в частині оплати робіт, виконаних відповідно до умов договору на виконання підрядних робіт від 26.05.2004 № 181-04.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.03.10 р. порушено провадження у справі № 31/123.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.10 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксім".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНАП і К" задоволені частково.
Не погодившись з вказаним рішенням Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 14.04.11 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" задоволено частково, у задоволенні позову відмовлено, матеріали справи № 31/123 повернуті до Господарського суду міста Києва.
Не погодившись з вказаною постановою Приватне підприємство "ІНАП і К" звернулося до Вищого господарського суду міста Києва з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 09.06.2011 р. касаційну скаргу Приватного підприємства "ІНАП і К" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 р. скасовано, а справу № 31/123 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням Господарського суду міста Києва № 04-1/759 від 22.06.11 р. справу № 31/123 передано на розгляд судді Катрич. В.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. справу № 31/123 прийнято до провадження, присвоєно справі № 31/123-8/387, призначено розгляд справи на 29.07.2011 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. виправлено описку в вищезазначеній ухвалі, а саме призначено розгляд справи на 05.08.2011 р.
В судове засідання 05.08.2011 р. представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору.
Керуючись ст. 24 ГПК України суд залучив до участі у справі іншого відповідача - ТОВ «Еліксім».
Суд відклав розгляд справи на 19.08.11.
В судове засідання 19.08.11 представники позивача та відповідача 1 з'явились, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, представник відповідача-1 проти позову заперечував.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.05.2004 Приватним підприємством „ІНАП і К" (генпідрядник, позивач), Комунальним підприємством „Ватутінськінвестбуд" (замовник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еліксім" (інвестор, відповідач-2) укладено договір на виконання підрядних робіт № 181-04 (далі по тексту -договір № 181-04).
Предметом регулювання договору є відносини з приводу виконання генпідрядником власними та залученими силами і обіговими коштами будівельно-монтажних робіт з будівництва об'єкту -житлового будинку з вбудованим торговим комплексом по вул. Градинській, 20 на діл. № 76 мкр ж/м Троєщина. За умовами договору генпідрядник здає в обумовлені строки виконані роботи замовнику, а інвестор здійснює фінансування робіт за договором шляхом перерахування коштів замовнику (пункти 1.1, 1.2).
Розділом 4 Договору сторонами врегульовано порядок розрахунків і платежів.
Відповідно до п. 4.3. Договору проміжні платежі замовник здійснює на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує генпідрядник і передає для підписання технагляду у строк не пізніше 26 числа звітного місяця. Замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє його і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Акти КБ-2в надані після 30-го числа не включаються до загального реєстру виконання, тому не можуть братися до оплати в поточному місяці, а переносяться на наступний. Крім того передбачено право замовника затримати кінцеві розрахунки за роботи ( п.4.4 Договору ).
Позивач, на виконання умов договору, виконав роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних робіт за період липень 2004р. - листопад 2004р., за березень 2005 року по грудень 2005 р .
Довідки про вартість виконаних підрядних робіт( ф. КБ-3), підписані повноважними представниками від генпідрядника та замовника (без участі інвестора) та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача-1 без зауважень чи особливих приміток та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач-1 свої зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором виконав частково. Станом на 31.12.2007 року заборгованість відповідача-1 становила 1 677 972 .51 грн., що підтверджується 2-х стороннім актом звіряння взаєморозрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2005 року державною приймальною комісією прийнято від позивача закінчений будівництвом об'єкт та визначено остаточну вартість витрат на будівельно-монтажні роботи -18273080,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що позивач вважає, що відповідачем-1 було порушено зобов'язання в частині оплати робіт, виконаних відповідно до умов договору на виконання підрядних робіт від 26.05.2004 № 181-04, на суму 3 593071,01 грн.. з яких 2700253,90 грн. -сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 207414,04 грн. -3 % річних, 685403,06 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи зі змісту договору № 181-04, останній містить ознаки договору підряду, норми про регулювання якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 названого кодексу до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно положень Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837); якщо договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854).
Відповідно до пункту 4.2 договору № 181-04 замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками сторін, в п'ятиденний термін після отримання коштів від інвестора.
Таким чином, можливість здійснення оплати замовником пов'язана з виконанням інвестором обов'язку щодо перерахування коштів, передбаченого пунктом 4.2 договору № 181-04.
Як вбачається з матеріалів справи, на рахунки Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" не надходили кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксім", що підтверджується довідкою філії Ватутинського відділення ПАТ "Промінвестбанку" в м. Києві від 20.07.2010 № 10-2/641. Таким чином, інвестор за договором № 181-04 не завершив фінансування будівництва об'єкта.
Таким чином, твердження позивача про порушення Комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" зобов'язання в частині оплати робіт є безпідставним, оскільки умовам договору № 181-04 щодо порядку проведення платежів встановлено, що оплата відповідачем-1 виконаних позивачем робіт пов'язана з перерахуванням відповідачем-2 грошових коштів відповідачу-1.
Враховуючи, що інвестором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксім" не проведено в повному обсязі фінансування будівництва об'єкта за договором № 181-04, у відповідача-1 не виникло зобов'язання провести розрахунок з позивачем, перерахувавши йому спірні грошові кошти.
Докази зворотного в матеріалах справи відсутні, позивачем не надані.
Згідно частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Крім того, суд зазначає, що умовами договору не передбачено право генпідрядника вимагати виконання обов'язку щодо сплати грошових коштів за виконані роботи безпосередньо у інвестора, оскільки відповідно до п.1.2 договору інвестор здійснює фінансування робіт по даному договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника.
З урахуванням викладених норм чинного законодавства, положень договору й фактичних обставин справи, правові підстави для стягнення заборгованості відсутні.
Похідні позовні вимоги про стягнення 3% річних, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань за період прострочення платежу,є необґрунтованими, оскільки згідно ч. 2 ст. 625, ст.. 536 Цивільного кодексу України можливість нарахування коштів внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних пов'язується із фактом наявності боргу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Вказаний обов'язок покладається на позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини. Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості відповідачів перед позивачем станом на момент вирішення спору в сумі 3593071,01 грн. спростовано, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов'язок доказування згідно зі ст. 33 ГПК України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Катрич
Дата підписання: 11.04.12 р.