ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/5027/289/2011-8/325 12.08.11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудіндастрі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укргідроенерго"
про стягнення 211386, 57 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
від позивача Квочкін В.А. - директор на підставі статуту;
від відповідача ОСОБА_3 предст. за дов. № 23 від 29.12.10 р.
від третьої особи ОСОБА_4 предст. за дов. № 3/73 від 06.07.11 р.
В судовому засіданні 12.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
обставини справи :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудіндастрі" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" про стягнення 211386, 57 грн. з позовом про стягнення 211386,57 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору субпідряду на будівництво об'єктів Дністровської ГАЕС № 35 від 12..03.2009.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2011 р. порушено провадження у справі № 15/ 5027/189/2011.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2011 р. залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Укргідроенерго".
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2011 р. справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 15/ 5027/189/2011 передано на розгляд судді Катрич B.C.
Ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято справу № 15/5027/289/2011 до свого провадження, присвоєно справі № 15/5027/289/2011-8/325, призначено розгляд справи на 08.07.2011 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Позов обґрунтовується тим, що у відповідності до пункту 13.1 договору субпідряду при виконанні робіт відповідач (генпідрядник) надавав позивачу (субпідряднику) послуги по поставці матеріально-технічних ресурсів, виготовлення конструкцій, нестандартного обладнання і таке інше. Оплата позивачем таких послуг здійснювалась згідно виставлених рахунків. Однак в зв'язку з тим, що ціни на матеріали та роботи змінювались впродовж проведення робіт, щомісячно сторони проводили корегування вартості витратних матеріалів по діючим цінам шляхом узгодження та підписання коригування матеріалів за квітень та травень 2010 року. Позивач для виконання робіт за договором отримав від відповідача за видатковими накладними № 318 від 30.04.2010, № 367 від 31.05.2010, № 448 від 29.06.2010 та № 519 від 30.07.2010 бетон марок 20Е М200 та 40Е М350 по цінам зазначеним у видаткових накладних на загальну суму 453554,16 грн. без ПДВ. Однак, відповідачем враховано при прийманні робіт, бетон на 306312,29 грн. без ПДВ. В зв'язку з тим, що дійсна ціна не відповідала закладеній у калькуляції, по якій оплачувались роботи по актам форми № КБ-2в, утворилась різниця по вартості закупленого та використаного бетону на загальну суму 173921,87 грн. в т. ч. ПДВ. Крім того, на виконання робіт по зазначеному договору відповідачем була надана проектна документація, згідно якої в порядку пункту 13.1 позивачем були отримані матеріали та нестандартне обладнання по накладних № 215 від 10.03.2009, № 252 від 25.03.2009, № 596 від 29.05.2009, № 745 від 25.06.2009 та № 754 від 26.06.2009 тобто, відповідно до пункту 5.2 договору відповідач надавав позивачу аванс матеріальними ресурсами. Проте, не всі отримані нестандартні матеріали та обладнання були використані позивачем при виконанні робіт. Всього не було використано матеріалів на суму 37464,70 грн. В зв'язку з тим, що зазначені матеріали є нестандартними їх подальша ліквідність для позивача ускладнена, а тому останній неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями про повернення матеріалів та компенсацію коштів за них. Проте відповідач відмовився їх прийняти.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначає, що замовником до цього часу не погоджена фактична вартість бетону. Крім того, за невідповідність заявлених матеріалів проектно-кошторисній документації відповідальність несе організація, що їх замовляє, а не відповідач.
В судове засідання 08.07.2011 р. представники сторін з'явилися.
Представник відповідача подав суду клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з існуючим рішенням господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. відкладено розгляд справи на 22.07.2011 р.
В судове засідання 22.07.2011 р. представники сторін та третьої особи з'явилися.
Представники сторін звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору.
Суд задовольнив клопотання представників сторін, продовжив строк розгляду спору, судове засідання відклав на 12.08.11.
В судове засідання 12.08.11 представники учасників процесу з'явились, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудіндастрі" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопром" (генпідрядник) укладено договір субпідряду № 35 на будівництво об'єктів Дністровської ГАЕС, згідно п. 2.1. якого генпідрядник доручає виконати, а субпідрядник виконує на свій ризик власними або залученими силами та засобами будівельно-монтажні роботи на визначених об'єктах; здачу робочо-технічній та робочій комісіями, що призначені замовником, робіт в строки, передбачені графіками; проведення необхідних випробувань відповідно до нормативів; усунення за рахунок субпідрядника наслідків неякісного виконання робіт.
Відповідно до п.3.2 договору вартість та обсяг робіт протягом року можуть переглядатись, змінюватись та уточнюватись за погодженням сторін. Зміни обсягів та вартості робіт оформляються додатковими угодами до цього договору.
Згідно з п. 3.3 договору вартість робіт згідно п.2.1 розраховується щомісячно субпідрядником, узгоджується генпідрядником в поточних цінах згідно ДБН та проектно-кошторисної документації і представляються замовнику для узгодження та прийняття до оплати фактично виконаних робіт.
Генпідрядник до початку виконання робіт, в межах виділених замовником авансів, може перерахувати субпідряднику необхідний аванс грошовими коштами або матеріальними ресурсами на підставі наданих субпідрядником заявок (п.5.2 договору).
Пунктом 5.5. договору № 35 встановлено, що оплата виконаних робіт проводиться на протязі 10 днів після підписання довідки по формі КБ-3, яка передається генпідряднику не пізніше 27-го числа звітного місяця.
У відповідності до пункту 13.1 договору субпідряду при виконанні робіт відповідач (генпідрядник) може надавати позивачу (субпідряднику) послуги в оформленні документації, проектів виконання робіт, організації контролю за якістю робіт, проведенню необхідних випробувань, розрахунків, забезпеченню необхідною документацією та інші послуги згідно заявок субпідрядника (поставка матеріально-технічних ресурсів, виготовлення конструкцій, нестандартного обладнання, послуги транспортними засобами та механізмами тощо). Оплата субпідрядником таких послуг здійснюється по узгоджених кошторисах, розрахунках, протоколах чи інших документах згідно виставлених рахунків.
Згідно з п.13.2 договору надання субпідряднику послуг, зазначених в п.13.1 договору, необхідних для виконання ним БМР згідно п.2.1 та п.2.2 здійснюється генпідрядником згідно наданої субпідрядником належно оформленої заявки (фірмовий бланк, гербова печатка, підпис уповноваженого представника субпідрядника, погодження виробничо-технічного управління генпідрядника) з обов'язковим вказанням дати отримання зазначених в заявці послуг (поставка матеріально-технічних ресурсів, виготовлення конструкцій, нестандартного обладнання, послуги транспортними засобами та механізмами тощо).
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що позивач для виконання робіт за договором отримав від відповідача за видатковими накладними № 318 від 30.04.2010, № 367 від 31.05.2010, № 448 від 29.06.2010 та № 519 від 30.07.2010 бетон марок 20Е М200 та 40Е М350 по цінам зазначеним у видаткових накладних на загальну суму 453554,16 грн. без ПДВ. Однак, відповідачем враховано при прийманні робіт, бетон на 306312,29 грн. без ПДВ. В зв'язку з тим, що дійсна ціна не відповідала закладеній у калькуляції, по якій оплачувались роботи по актам форми № КБ-2в, тому утворилась різниця по вартості закупленого та використаного бетону на загальну суму 173921,87 грн. в т. ч. ПДВ. Крім того, на виконання робіт по зазначеному договору відповідачем була надана проектна документація, згідно якої в порядку пункту договору 13.1 позивачем були отримані матеріали та нестандартне обладнання по накладних № 215 від 10.03.2009, № 252 від 25.03.2009, № 596 від 29.05.2009, № 745 від 25.06.2009 та № 754 від 26.06.2009 тобто, відповідно до пункту 5.2 договору відповідач надавав позивачу аванс матеріальними ресурсами. Проте, не всі отримані нестандартні матеріали та обладнання були використані позивачем при виконанні робіт. Всього не було використано матеріалів на суму 37464,70 грн. В зв'язку з тим, що зазначені матеріали є нестандартними їх подальша ліквідність для позивача ускладнена, а тому останній неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями про повернення матеріалів та компенсацію коштів за них. Проте відповідач відмовився їх прийняти.
Листами № 81/11 від 09.11.10, № 80/10 від 04.11.10, № 48/08 від 23.06.10, № 105/09 від 01.09.09, № 4/1593 від 29.07.10 позивач звертався до відповідача з пропозицією повернути невикористані матеріали з компенсацією грошових коштів та коригування вартості бетону. Відповідач листами № 726 від 30.07.10, № 889 від 21.09.10, № 899 від 22.09.10 повідомив позивача про те, що запропонований розрахунок вартості бетону прийняти не може, так як випуск продукції в цьому випадку стає недоцільним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 2 ст. 838 ЦК України передбачено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач для виконання робіт за договором отримав від відповідача за видатковими накладними № 318 від 30.04.2010, № 367 від 31.05.2010, № 448 від 29.06.2010 та № 519 від 30.07.2010 бетон марок 20Е М200 та 40Е М350 по цінам зазначеним у видаткових накладних на загальну суму 453554,16 грн. без ПДВ. На звернення позивача щодо коригування вартості бетону та відшкодування відповідачем різниці цієї вартості на загальну суму 173 921,87 грн., відповідач повідомив про неможливість такого коригування у зв'язку з високою фактичною вартістю виробництва бетону. Таким чином, сторони не дійшли згоди стосовно зміни вартості бетону.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо коригування вартості бетону, у відповідача відсутні зобов'язання щодо відшкодування позивачеві 173921,87 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, для виконання робіт по договору в порядку пункту 13.1 позивачем були отримані від відповідача матеріали та нестандартне обладнання по накладних № 215 від 10.03.2009, № 252 від 25.03.2009, № 596 від 29.05.2009, № 745 від 25.06.2009 та № 754 від 26.06.2009 в якості авансу за виконані роботи.
Стосовно твердження позивача про невикористання ним отриманих матеріалів та обладнання при виконанні робіт на суму 37464,70 грн., та відповідно необхідність відповідача прийняти вказані матеріали та компенсувати позивачу кошти за них, суд зазначає наступне.
Відповідно до умов договору (п. 13.1) вказані матеріали були поставлені відповідачем згідно поданих позивачем заявок за погодженими сторонами цінами. Невідповідність зазначених в заявках позивача матеріалів проектно-кошторисній документації не є підставою для повернення таких матеріалів постачальнику.
Доказів несвоєчасної поставки або поставки матеріалів неналежної якості позивачем не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Вказаний обов'язок покладається на позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини. Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору в сумі 211386,57 грн. спростовано, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов'язок доказування згідно зі ст. 33 ГПК України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Катрич
Дата підписання: 11.04.12 р.