Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "12" червня 2012 р. Справа № 2/5007/57/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 12.05.12)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.01.12)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (м.Андрушівка Житомирська область)
до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)
про визнаня частково недійсним договору фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 від 26.08.2010р.
Позивачем пред'явлено позов в якому просить визнати недійсними абзац 4 та 5 пункту 4.1, абзац 3 пункту 4.2, абзац 3 та 4 пункту 4.3, пункт 4.4 договору фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 укладеного 26.08.10 між ВАТ"НАК"Украгролізинг" та СТОВ "Еталон-Агро". Позовні вимоги грунтуються на тому, що у спірному договорі відсутнє чітке та однозначне викладення його умов.
12.06.12 до суду надійшов відзив на позовну заяву №14/1360 в якому відповідач позовні вимоги не визнає просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
26 серпня 2010 року між ВАТ "НАК "Украгролізинг" (назву з ВАТ "НАК "Украгролізинг" на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» змінено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. № 951) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон-Агро» (надалі - Лізингоодержувач) укладено договір №. 6-10-408 стз-фл603 відповідно до умов якого, лізингодавець (відповідач) передає лізингоодержувачу (позивач) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, а лізингоодержувач сплачує лізингові платежі на умовах договору.
24.09.10 сторони підписали акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки комплект обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ в кількості 1 од вартістю 2145680,25грн. (А.С.16).
Згідно п. 3.4.3 Договору, Відповідач зобов'язувався згідно погодженого з Позивачем графіком, своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
Позивач просить визнати недійсними абзац 4 та 5 пункту 4.1, абзац 3 пункту 4.2, абзац 3 та 4 пункту 4.3, пункт 4.4 вказаного договору, оскільки вважає, що вони викладені не чітко і мають двозначний характер.
Стаття 806 ЦК України, передбачає, що за договором лізингу сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізинюодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі зокрема вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.
Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (стаття 21 5 ЦК України).
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203).
Позивач вважає вказані пункти договору в частині стягнення комісії такими, що мають бути визнані недійсними, оскільки в договорі передбачено подвійне стягнення витрат пов'язаних з поставкою предмету лізингу посилаючись на п.2.4 договору, в якому зазначено, що витрати з доставки предмету лізингу несе лізингоодержувач, а також не зазначено щодо якого Акту йде мова в п.4.3 договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору за користування Предметом лізингу Лізиноодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки Предмета лізингу;
- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;
- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.
- одноразову комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.
Згідно п.4.2 договору, лізингоодержувач після укладення договору на підставі виставленого рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки лізингодавця:
- попередній лізинговий платіж в розмірі , визначеному пунктом 4.1 договору;
- одноразову комісію за організацію поставки техніки в розмірі , визначеному пунктом 4.1 договор.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що з моменту підписання Акту Лізингоодержувач за користування Предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;
- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. Договору.
Таким чином, абзац 4 та 5 пункту 4.1, абзац 3 пункту 4.2, абзац 3 та 4 пункту 4.3 встановлюють розмір та порядок сплати лізингового платежу,який включає: комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу; одноразову комісію за організацію поставки Предмета лізингу; попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки Предмета лізингу.
Згідно ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
В пункті 2.4 договору, зазначено, що витрати з доставки предмету лізингу до лізингоодержувача несе лізингоодержувач.
З огляду на вищевикладене, фактично п.4.1 договору включає витрати пов'язані з виконанням договору лізингу.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При підписанні договору позивач не заперечував, щодо складу лізингових платежів викладених в п.4.1 договору.
Щодо Акту про який йде мова в п.4.3 договору, слід зазначити наступне.
Пункт 2.2. договору чітко зазначає, що строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі-Акт), тобто фактично дія договору лізингу розпочинається після підписання сторонами Акту приймання-передачі предмету лізингу.
Таким чином, сторони чітко передбачили, з яким Актом пов'язі передбачені у договорі дії, у тому числі у пункті 4.3 договору.
Пунктом 4.4. договору,передбачено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".
Позивач вважає, що даний пункт договору викладено не повно і неоднозначно.
Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.4. Договору ).
Сторони визначили розмір і склад лізингових платежів.
Пунктом 9.5. Договору встановлено, що Додатки до Договору є його невід'ємними частинами.
Акт приймання - передачі сільськогосподарської техніки №1 підписаний 24.09.2010р. (а.с.16).
Таким чином, з урахуванням п. 4.3. Договору перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту приймання передачі, тобто 24.12.2010р., а наступні через кожні три місяці - 24.03.2011р., 24.06.2011р. та всі подальші платежі.
Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, дати сплати лізингових платежів чітко визначені умовами Договору.
Крім того, при вирішенні справи №16/5007/156/11 зі спору між тими ж сторонами щодо виконання договору фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 укладеного 26.08.10 господарським судом розглядалось питання, щодо встановлення дати сплати лізингових платежів та встановлено часткову проплату лізингових платежів позивачем відповідно до "Графіку сплати лізингових платежів", що говористь про те, що СТОВ "Еталон - Агро" знав про дати сплати лізингових платежів.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні обставини, які б могли стати підставою для визнання договору частково недійсним.
Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 14.06.12
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати: 1 в справу