Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "05" червня 2012 р. Справа № 21/5007/50/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 07.07.11р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - директор (паспорт НОМЕР_1, виданий Бердичівським МРВУМВС України в Житомирській області)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бір поінт" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвест - Україна" (м.Бердичів Житомирська область)
про стягнення 293479,89 грн.
У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів.
В судовому засіданні 05.06.12р. оголошувалась перерва до 17 год. 00 хв. 05.06.12р.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 293479,89 грн., з яких: 122680,19 грн. надлишково сплачених коштів за договором підряду №109/2 від 17.12.09р., 45968,00 грн. пені, 124830,70 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.07.2011р. провадження у справі було зупинено до вирішення справи №46/82 за позовом ТОВ "Будвест - Україна" до ТОВ "Бір Поінт" про стягнення 57364,45 грн. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.05.12р. суд поновив провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням письмових пояснень (а.с. 87-88, т.1). Повідомив суд, що за результатами розгляду касаційної скарги, Вищий господарський суд України скасував рішення господарського суду м. Києва від 16.01.12р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.12р. у справі №46/82, та направив останню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 136-140, т.1) мотивів.
Враховуючи вищевказане, а також закінчення продовженого, згідно ч.3 ст. 69 ГПК України, строку вирішення спору, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши додані до справи документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 17.12.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бір поінт» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будвест Україна» (підрядник, відповідач) укладено Договір підряду № 109/2 (далі - Договір (а.с.23-26, т.1), за умовами якого позивач зобов'язався своїми та залученими силами і засобами виконати будівельні роботи по об'єкту: ресторан "Beer Point» за адресою: м. Київ, просп. Московський, 34-в та здати роботи замовнику в установлений строк, а відповідач зобов'язався передати підряднику затверджену документацію, надати будівельний майданчик, прийняти виконані роботи і оплатити їх.
За п. 13.2 Договору, замовник після підписання цього договору та/або додатків до нього перераховує на рахунок підрядника попередній платіж (аванс) на підставі узгодженої між сторонами договірної ціни в розмірі 70 % від вартості обладнання і матеріалів відповідного етапу або розділу та 30 % від вартості обладнання і матеріалів відповідного етапу або розділу протягом п'яти календарних днів з моменту їх поставки на об'єкт, а також 30 % від вартості виконаних робіт відповідного етапу у розрахунку договірної ціни.
Після завершення відповідного етапу робіт та прийняття його замовником, останній сплачує підряднику 60 % від вартості виконаних робіт відповідного етапу. Решту суми 10 % від вартості робіт замовник сплачує підряднику протягом п'яти календарних днів після закінчення виконання всього комплексу робіт, передбаченого договором (п. 13.3).
При цьому позивач наголошує, що ціна Договору була визначена в п. 8.1 останнього у розмірі 640000,00 грн. і її зміна після виконання договору, згідно ч.3 ст. 632 ЦК України, не допускається, а згідно ч.2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Вказує, що належним чином оформлені та підписані (із дотриманням тієї самої форми, що і основний Договір) та підписані повноважними представниками сторін (з зазначенням посад, прізвищ та ініціалів, та повноважень для підписання документу) додатки до цього Договору, які були б визначені як додатки до чинного Договору (містили б слова "Додаток до договору"), з зазначенням реквізитів основного Договору, номеру, дати, та були б визначені, як його невід'ємні частини, відсутні.
У письмових поясненнях на позовну заяву (а.с. 87-88, т.1), посилаючись на ч.3 ст. 321 Господарського кодексу України, позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що попередження про збільшення вартості робіт за Договором ТОВ "Будвест-Україна" не надавалось, загальна вартість робіт за Договором, визначена пунктом 8.1. Договору, залишилася дійсною.
Оскільки позивачем, на виконання умов Договору, були сплачені кошти у розмірі 762680,19грн., що за його даними, перевищує загальну ціну Договору на 122680,19грн., останній звернувся з даним позовом до суду про повернення надлишково сплачених коштів.
Також позивач вказує, що згідно п.3.3 Договору, датою закінчення робіт вважається дата підписання Акту приймання виконаних робіт, однак на час звернення його до суду, в порушення п.13,1 Договору, такий акт не було надано підрядчиком для підписання.
Враховуючи викладене, позивач, керуючись п. 15.3 Договору, нарахував до стягнення з відповідача пеню за порушення терміну виконання робіт з 11.04.10р. по 29.08.12р. в сумі 45968,00грн.
Крім того, позивач стверджує, що затримка в виконанні робіт, зафіксована Актом №18 Типової форми КБ-2В від 14.05.10р., призвела до затримки фактичного завершення робіт - ресторану "Бір Поінт" на 75 календарних днів, що потягло за собою незаплановані витрати на продовження оренди об'єкту на стадії до відкриття. Вказані додаткові витрати, що полягають у зайвих витратах на орендну плату до відкриття, позивач вважає збитками, які згідно розрахунку останнього складають 124830,70грн.
Зазначає, що відповідачу було надіслано претензію №101 від 11.04.11р. з вимогами: негайно надати для підписання належним чином оформлений Акт виконаних робіт до Договору №109/2 від 17.12.09р., сплатити суму пені в розмірі 45968,00грн. та відшкодувати збитки у розмірі 124830,70грн. (а.с. 19-22, т.1).
Згідно відзиву на позовну заяву (а.с.136-140, т.1), відповідач позов не визнає. Зокрема, зазначає, що на виконання умов Договору підряду, ним було виконано будівельні роботи на загальну суму 812420,11грн., що підтверджується Довідками про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3) та Актами приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за період з грудня 2009 року по травень 2010 року, а позивачем оплачено виконані роботи лише на суму 762680,19грн. Таким чином, за даними відповідача, за позивачем рахується заборгованість в сумі 49739,92грн.
Заперечуючи твердження позивача, що Договір не містить додатків щодо збільшення договірної ціни, у зв'язку з чим останнім сплачено зайві кошти в сумі 122680,80грн., відповідач посилається, зокрема, на ст. 844 ЦК України та п. 21 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою КМУ від 01.08.05р. №668, а також на умови Договору, та вказує, що в процесі виконання останнього сторонами оформлялись письмові додатки - договірні ціни (а.с. 1-17, т.3), що також підтверджується авансовими платежами позивача. Зазначає, що оскільки відповідачу не було надано проектно-кошторисної документації на будівництво або технічного завдання, як це було передбачено п.п.3.1., 4.2.1., 9.1 Договору, договірна ціна по останньому була визначена сторонами орієнтовною та динамічною, тобто, приблизною, яка уточнювалася по мірі виконання будівельних робіт, виходячи із затверджених відповідачем (замовником) цін і розцінок, на підставі фактичних обсягів робіт при прийнятті виконаних робіт на підставі письмових Договірних цін, Актів приймання виконаних робіт та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт.
Вказує, що з приводу погашення заборгованості позивача за Договором існує спір, який є предметом розгляду по справі №46/82 за позовною завою ТОВ "Будвест Україна" до ТОВ "Бір Поінт" про стягнення заборгованості за виконаними та неоплаченими замовником будівельними роботами за Договором підряду №109/2 від 17.12.09р. у загальній сумі 57364,45грн.
Також відповідач повідомляє суд, що за аналогічними відносинами між сторонами, але за іншими об'єктом та Договором, винесено рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.11р. по справі №28/67 (а.с. 27-35, т.3), за яким позовні вимоги ТОВ "Будвест-Україна задоволено повністю.
Твердження позивача про те, що роботи і на час звернення його до суду є невиконаними та неприйнятими вважає безпідставними, оскільки про зворотнє свідчать підписані Акти форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, здійснення часткової оплати вказаних Актів. Звертає увагу, що оформлення окремого акту виконаних робіт з приймання-передавання всього комплексу робіт за Договором не передбачено. Крім того, претензії позивача щодо якості і строків виконаних робіт відсутні.
Зазначає, що до затримки у запланованих строках виконання робіт призвело порушення умов Договору позивачем, оскільки останнім, зокрема: не надано проектно-кошторисної документації на будівництво або технічного завдання (п.п. 3.1., 4.2.1., 9.1 Договору); не збезпечено своєчасне фінансування будівельних робіт (п.п.13.2, 13.3 Договору); не своєчасно передано матеріали для виконання робіт (п.10.1 Договору); не забезпечено фронт робіт, у зв'язку із відсутністю проектних рішень та виконанні суміжних робіт підрядниками і постачальниками позивача, оскільки відповідач не був генпідрядником та не виконував окремі види робіт, які впливали на строки робіт та не здійснював постачання обладнання.
Щодо нарахованих позивачем збитків у вигляді незапланованих витрат на оренду приміщення ресторану у сумі 124830,70грн. відповідач також заперечує, посилаючись на те, що орендна плата позивача є звичайними господарськими витратами, що не залежать від фактичного використання майна. Вважає, що оскільки поведінка відповідача була правомірною, остання збитків завдати не може.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, як зазначалося вище, спір між сторонами виник в процесі виконання Договору підряду за №109/2 від 17.12.09р.
Відповідно до статті 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Згідно з п. 16.6 Договору будь-які зміни до договору оформлюються сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод.
Додатком № 1 до договору сторони погодили розцінки на деякі види ремонтно-оздоблювальних робіт (демонтажних, електромонтажних, монтаж стінових конструкцій, підлоги, оздоблення стін та стелі), а додатком № 2 встановили етапи виконання робіт, а саме: 1-й етап підготовчі роботи з 20.12.2009 р. по 26.12.2010 р.. 2-й етап загальні будівельно-монтажні роботи з 27.12.2009 р. по 05.02.2010 р., 3-й етап монтаж інженерних мереж з 10.01.2010 р. по 21.02.2010 р., 4-й етап виконання фінішного оздоблення з 06.02.2010 р. по 21.02.2010 р., 5- етап здача-приймання комплексу робіт з 21.02.2010 р. по 28.02.2010 р. (а.с.27-28, т.1).
Не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було сплачено відповідачу 762680,19грн. (а.с. 104-124, т.1; а.с. 122-146, т.2).
За ч.ч.1,3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 Господарського кодексу України, вартість робіт (ціна договору) або спосіб її визначення погоджуються сторонами у договорі підряду на капітальне будівництво. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін. Вказане відповідає приписам ст. 844 ЦК України.
Так, згідно п. 8.1 Договору, загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів (договірна ціна) орієнтовно складає 640000,00 грн., що становить 1600,00 грн. за 1 кв. м. приміщення (всього 400 кв. м.). Договірна ціна на види виконуваних робіт узгоджується сторонами і визначається на підставі належним чином оформлених та підписаних повноважними представниками сторін додатків до договору (договірної ціни), які формуватимуться на підставі розцінки на деякі види ремонтно-оздоблювальних робіт, яка є додатком № 1 до договору.
Відповідно до п. 8.2 договору вищевказана договірна ціна є динамічною. При одержанні робочої документації, збільшення обсягів робіт, при зміні ціни на матеріали та на виконання окремих конструктивів і об'єктів ціна може змінюватись за погодженням із замовником.
Облік та звіт про виконані роботи виконується за фактично виконані роботи (обсяги) на підставі актів приймання виконаних робіт. Підрядник готує та передає замовнику вказані акти виконаних робіт. Замовник протягом п'яти календарних днів перевіряє (робить зауваження) та у разі відсутності зауважень, підписує надані акти, один екземпляр повертає підряднику і здійснює оплату протягом п'яти календарних днів з моменту прийняття робіт. У разі неповернення замовником підписаних актів виконаних робіт та відсутності обґрунтованих зауважень, роботи вважаються прийнятими (п. 13.1 Договору).
Матеріали справи містять підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками Акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за період грудень 2009 року - травень 2010 року на загальну суму 1209006,99грн. та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2009 року - травень 2010 року на загальну суму 812420,09грн. (а.с. 49-150, т.1; а.с. 1-121, т.2).
При цьому, виходячи зі змісту вказаних актів та довідок (замовником визначених в них робіт є ТОВ "Бір Поінт", підрядником ТОВ "Будвест-Україна", Договір № 109/2 від 17.12.2009р., найменування будівництва та його адреса Ресторан "Веег Роіnt" за адресою: м. Київ пр-т Московський, 34-в), суд дійшов висновку, що при їх підписанні сторони виходили саме з умов Договору.
Враховуючи твердження позивача про відсутність попередження ТОВ "Будвест-Україна" про збільшення вартості робіт за Договором слід зазначити, що підписання замовником без зауважень Актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 на суму, що перевищує орієнтовну ціну Договору, на думку суду, є фактичним погодженням її збільшення під час виконання відповідного переліку робіт.
Тобто, підписавши вказані документи, сторони підтвердили фактичне виконання зазначених в них робіт, згідно умов Договору, та досягли згоди щодо перевищення кошторису.
Суд враховує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач в будь-який спосіб заперечував щодо збільшення вартості робіт по Договору та повідомляв про це підрядника. Навпаки, згідно наявних матеріалів, позивач прийняв без зауважень виконані підрядником роботи, на підтвердження чого підписав Акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 і скріпив їх своєю печаткою. При цьому, кожний Акт та кожна Довідка, як уже зазначалося, містять посилання саме на укладений між сторонами Договір № 109/2 від 17.12.2009р.
З огляду на викладене, враховуючи що, умовами Договору сторони визначили ціну договору саме як орієнтовну, динамічну, тобто таку, що підлягає коригуванню з урахуванням уточнення обсягів робіт, цін на ресурси та інших підстав, визначених умовами договору підряду, при цьому сторонами підписано Довідки про вартість виконаних робіт саме на суму 812420,09грн., відсутні підстави вважати, що ціна, визначена у договорі підряду в сумі 640000,00грн. не змінювалась, а кошти, сплачені позивачем у розмірі 122680,19грн. є надлишково сплаченими.
До того ж слід зазначити, що позивач при оплаті будівельних матеріалів та робіт вказував призначення платежу, посилаючись при цьому на вищезазначені Договір та Акти (а.с. 122-146, т.2), що також свідчить про узгодження сторонами вартості робіт, вказаної в Актах та, відповідно, у Довідках про вартість виконаних робіт.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 122680,19грн. надлишково сплачених коштів не грунтується на належних доказах, тому є безпідставною.
Крім того, враховуючи, що позивачем не надано належних доказів його звернення до відповідача з пропозицією про повернення коштів у сумі 122680,19грн., оскільки в судовому засіданні представник позивача пояснив, що надати докази направлення відповідачу претензії не має можливості, у зв'язку з їх відсутністю, підстави стверджувати про існування між сторонами спору в цій частині також відсутні.
Що стосується нарахованої позивачем пені у розмірі 45968,00грн., слід зазначити, що пунктом 15.3 Договору передбачено, що в разі порушення терміну виконання робіт з вини Підрядника, останній сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми всіх робіт по договору за кожен день прострочки.
При цьому пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що відповідач завершить виконання будівельних робіт та здасть роботи замовнику до 28 лютого 2010 року. Однак, як підтвердили представники сторін, у вказані строки роботи за Договором у повному обсязі виконано не було.
Для з'ясування об'єктивності тверджень кожної сторони щодо причин прострочення у виконанні підрядних робіт судом, виходячи з приписів чинного законодавства, умов Договору, було проаналізовано наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують чи спростовують викладені сторонами обставини.
Так, відповідно до ст. 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до умов Договору замовник зобов'язаний надати підряднику затверджену замовником та погоджену власником приміщення документацію на виконання будівельних робіт за цим Договором. Передати підряднику будівельний майданчик згідно відповідного акту. Прийняти та оплатити виконані роботи. Підрядник зобовязаний виконати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, ДБН та у визначені договором строки (пп. 2.1, 2.2, 3.1, 4.2.1-4.2.3, 4.4.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, згідно акту приймання-передачі від 20.12.09р. позивач передав відповідачеві майданчик для проведення ремонтних робіт згідно Договору. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження передання позивачем відповідачу в письмовому вигляді затвердженої замовником документації на виконання будівельних робіт за Договором, тобто позивач вказаний факт, про який відповідач наголошував у своєму відзиві, не спростував. В зв'язку з вказаним, станом на дату прийняття рішення, не можливо встановити який саме комплекс робіт на об'єкті, їх обсяг та види відповідач зобов'язався виконати для позивача на виконання умов Договору.
Таким чином, обсяг та перелік робіт згідно Договору погоджувався сторонами без складання проектної документації. Роботи виконувались відповідачем та приймались позивачем, про що свідчать підписані сторонами Акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Крім того, протягом періоду виконання робіт по Договору позивач здійснював їх часткову оплату.
В даному випадку слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача з вимогами щодо належного виконання робіт по договору, з претензіями щодо якості виконаних робіт або щодо невиконання будь-якої частини робіт по Договору до моменту звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.
За таких обставин, посилання позивача на невиконання відповідачем всього комплексу робіт по Договору та не передання їх позивачеві належним чином, є недоречними, оскільки останнім не доведено, які саме роботи не були виконані відповідачем та на яку суму, а необхідність складання Акту виконаних робіт, що підтверджував би виконання всього комплексу робіт по Договору, сторони Договором не передбачили.
При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 3.3 Договору, датою закінчення робіт (етапу робіт) вважається дата підписання Акту приймання виконаних робіт. Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, позивач зобов'язався розраховуватись з відповідачем напротязі п'яти днів в залежності від прийняття виконаних робіт та підписання відповідних актів. Остаточний розрахунок по Договору замовник зобов'язався здійснити протягом п'яти календарних днів після закінчення виконання всього комплексу робіт, передбаченого Договором.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, на дату звернення до суду, розрахунки за фактично виконані відповідачем та прийняті позивачем роботи, в обумовлені Договором строки не проведені, доказом чого є існуючий між сторонами спір по справі №46/82. Також із складених та підписаних актів виконаних робіт за окремими видами підрядних робіт на об'єкті (а.с.140-150, т3; а.с. 2-21, т.4) вбачається, що ще з січня 2010р. мало місце прострочення позивачем авансування виконаних відповідачем робіт. Зазначене вказує на те, що причиною прострочення терміну виконання робіт стала, в тому числі, неповна їх оплата позивачем.
Крім вищезазначеного, до справи додано Акти здачі-прийняття матеріалів (давальницької сировини) для виконання будівельних робіт позивачем відповідачу за Договором (а.с.18-26, т.3), згідно яких зафіксовано передачу позивачу матеріалів у тому числі і 28.02.2010р. (дата завершення робіт за п. 3.2 Договору), 31.03.2010р., 08.04.2010р., 30.04.2010р., 11.05.2010р.
Тобто, наданими до справи документами спростовано твердження позивача про те, що будівельні роботи було здійснено у більш тривалий строк, ніж передбачено Договором з вини відповідача.
Так, у відповідності до норм статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарської діяльності. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення...
Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності (ч. 3 ст. 219).
Частиною 3 ст. 220 ГК України визначено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Згідно частини 1 ст. 221 ГК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він, зокрема, не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача приписів п.п.15 Договору.
Крім того, слід зазначити, що за ч.3 ст. 549ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Аналогічні приписи містяться також у ч.6 ст. 231 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При цьому абз.2 ч.2 ст. 231ГК України, положення якого, згідно Постанови Верховного Суду України від 06.12.10р. по справі №3-4гс 10, підлягають застосуванню лише при допущенні прострочення негрошового зобов'язання, передбачає за порушення строків виконання зобов'язання стягнення, зокрема, пені, однак, вказані приписи застосовуються лише у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, що відповідає ст. 231 ГК України, згідно якої щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
З огляду на викладене, застосування до негрошового зобов'язання такої штрафної санкції, як пеня, суперечить також і приписам чинного законодавства.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 124830,70грн. збитків, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 209 ЦК України).
Враховуючи, що укладення Договору суборенди №А28/25 від 15.12.09р. не грунтується на договорі підряду, оскільки позивач орендував приміщення виключно для здійснення діяльності по організації підприємства харчування, що вбачається з додатку №2 до Договору суборенди №А28/25 від 15.12.09р. (а.с. 31-46, т.1), при цьому обов'язок сплати орендної плати за договором суборенди та її розмір не пов'язані з перебігом робіт за договором підряду, суд вважає, що сплачені позивачем кошти за оренду приміщення є господарськими витратами, які були обумовлені договором суборенди нежилого приміщення №28/25 від 15.12.09р. та не могли бути спричинені діями (бездіяльністю) відповідача. До того ж, як зазначалося вище, суд не встановив обставин прострочення завершення підрядних робіт з вини відповідача.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів що витрати, понесені на сплату орендної плати є збитками, спричиненими діями (бездіяльністю) відповідача, тому позов в частині стягнення збитків задоволенню не підлягає.
За ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11 червня 2012 року.
Суддя Вельмакіна Т.М.