83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.04.12 р. Справа № 5006/31/10пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.
при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАКІЇВКОКС», м. Макіївка
до відповідача Макіївська міська рада м. Макіївка
про визнання права власності на реконструйовані приміщення будівель
представники сторін:
від позивач: Гасанова Н.В.
від відповідача: не з'явився
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАКІЇВКОКС», м. Макіївка, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Макіївської міської ради м. Макіївка, про визнання права власності.
Ухвалою від 27.01.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/31/10пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою від 20.03.2012р. за клопотанням сторони суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області справу передано на розгляд судді Гриник М.М.
Відповідач у відзиві на позов №05/12-149 від 15.02.2012р. позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив розглянути справу без участі свого представника. Клопотання судом розглянуто та задоволено, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -
На підставі рішення Макіївської міської ради №30/105 від 22.03.2005р. між Макіївською міською радою (орендодавцем) та закритим акціонерним товариством «Макіївкокс» (орендарем), правонаступником якого є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАКІЇВКОКС» (позивач), 19.05.2005р. укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 55,0122 га (кадастровий номер 1413500000:02:002:0169) несільськогосподарського призначення (за рахунок земель промисловості) для функціонування будівель та споруд промислового майданчику, яка знаходиться на території Макіївської міської ради, на території ВАТ «МКХЗ», в Кіровському районі міста, економіко-планувальна зона ІІІ К, оціночний район 245, що в місті Макіївці, з усіма обмеженнями та сервітутами згідно плану (схеми) меж земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 8 договору передбачено, що він укладений строком на 49 років, тобто до 22.03.2054р. Договір зареєстровано у виконавчому комітеті Макіївської міської ради Донецькою регіональною філією №15 ДП «ЦДЗК» Державного комітету України по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2005р. за №040516100234.
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАКІЇВКОКС» створено на підставі установчого договору від 17.10.2003р. та рішення установчих зборів шляхом перетворення товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс», зареєстрованого виконавчим комітетом Макіївської міської ради 13.08.2003р. у закрите акціонерне товариство. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАКІЇВКОКС» є новим найменуванням закритого акціонерного товариства «Макіївкокс» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р.
Згідно п. 1.5 статуту ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАКІЇВКОКС» є правонаступником прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс».
Засновниками ПрАТ «МАКІЇВКОКС» є закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (ЗАТ «ДМЗ») та відкрите акціонерне товариство «Макіївський коксохімічний завод» (ВАТ «МКХЗ»), що було передбачено планом санації ВАТ «МКХЗ» і затверджено господарським судом Донецької області ухвалою від 25.07.2003р. по справі про банкрутство №3/108Б.
Розмір та форма вкладів учасників (засновників) ПрАТ «МАКІЇВКОКС» наступні: ЗАТ «ДМЗ» - 45284805 грн. - грошовими коштами, ВАТ «МКХЗ» - 45466307 грн. - основними засобами (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності) для створення цілісного майнового комплексу.
Рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради №319 від 17.03.2004р. на нерухоме майно, що увійшло до статутного фонду ПрАТ «МАКІЇВКОКС», оформлено право власності та дозволено КП «БТІ м. Макіївки» видати свідоцтво про право власності. До складу вказаного нерухомого майно, зокрема, входить наступне: будівля майстерні водопостачання інв. №49001191; будівля водопідготовки (гараж) інв. №49100003; будівля деаераторної установки інв. №31100003; будівля хімводоочищення інв. №64000010.
Інше майно ПрАТ «МАКІЇВКОКС» придбало згідно договору купівлі-продажу майна №40/291 від 13.04.2004р., на яке також оформлено право власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.04.2004р. До складу вказаного нерухомого майно, зокрема, входить наступне: будівля парокотельної інв. №31100001; будівля компресорної станції інв. №49100007.
Згідно листа Головного управління містобудування та архітектури №09/14-382 від 26.03.2012р. вказана в договорі оренди земельної ділянки адреса «територія ВАТ «МКХЗ» не відповідає Переліку вулиць міста Макіївки, затвердженому рішенням Макіївської міської ради від 28.12.2011р. №17/39 «Про перейменування вулиць у місті Макіївка». Згідно державної реєстрації права власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 4920560) будівлі та споруди на території МКХЗ розташовані за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул. Горького, буд. 1. Відповідно до плану місцевості м. Макіївки промисловий майданчик ПрАТ «МАКІЇВКОКС» розташований по вулиці Горького. Враховуючи викладене, ГУМА вважає правильною адресою промислового майданчика ПрАТ «МАКІЇВКОКС» наступну: Донецька область, м.Макіївка, вул. Горького, буд. 1.
На земельній ділянці, наданій відповідно до п. 1 договору від 19.05.2005р. на умовах строкового платного користування для функціонування будівель та споруд промислового майданчику проведено реконструкцію зі зміною функціонального призначення приміщень у наступних будівлях: будівля парокотельної інв. №31100001; будівля деаераторної установки інв. №31100003; будівля майстерні водопостачання інв. №49001191; будівля компресорної станції інв. №49100007; будівля водопідготовки (гараж) інв. №49100003; будівля хімводоочищення інв. №64000010.
З письмових пояснень позивача №051-1532 від 19.03.2012р. вбачається, що на промисловому майданчику підприємства ПрАТ «МАКІЇВКОКС» знаходяться 414 об'єктів нерухомості (будівель та споруд), з яких будівель - 142 об'єкта. Оскільки в алфавіті 33 букви, то навіть з одним або декількома штрихами літерування об'єктів призведе до плутанини, тому БТІ не присвоювало літери будівлям підприємства, а на схематичному плані земельної ділянки по вул. Горького, 1, м.Макіївки позначило об'єкти тільки цифрами. Крім цього, для зручності БТІ об'єднало будівлі, що використовуються кожним окремим цехом (відділом) підприємства в окремі інвентаризаційні справи та видало технічні паспорти на кожний цех.
Оскільки роботи з реконструкції спірного нерухомого майна були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, ці об'єкти вважаються такими, що побудовані самочинно, позивач звернувся до Макіївської міської ради, як власника земельної ділянки з позовом про визнання за ним права власності на підставі ст.376 ЦК України.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Згідно п. 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" оскільки зі змісту статей 12, 17 ЗК України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності (в межах, визначених ЗК України), у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, то в будь-якому спорі, що стосується права користування земельною ділянкою, належною до земель державної чи комунальної власності, суд має залучити до участі у справі відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування як уповноважений орган власника земельної ділянки.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Законодавець встановлює, що позов про визнання права - це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред'являтися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення.
Стаття 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання права, який може виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.
Частина перша статті 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Під захистом права розуміється державно - примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип "все дозволено", крім того, що „заборонено" законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.
Дійсно, за загальними правилами самовільно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.
На виняток із наведеного загального правила суд може визнати право власника земельної ділянки на самочинно збудований ним об'єкт, якщо це не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та якщо будівля приведена у відповідність із встановленими вимогами. При цьому можлива за рішенням компетентного органу зміна цільового призначення земельної ділянки, якщо це не суперечить законодавству.
Власник земельної ділянки (в тому числі орган, що здійснює право державної чи комунальної власності на землю) вправі подати позов про визнання його права власності на об'єкт, що збудований іншою особою самочинно. Якщо цей позов задоволено, власник земельної ділянки має відшкодувати особі, що здійснила самочинне будівництво, витрати на будівництво.
Якщо самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці, що є в державній або комунальній власності, відповідний орган вправі відповідно до законодавства прийняти рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети. Якщо таке рішення прийнято, суд визнає право власності особи, що здійснила будівництво, на об'єкт, створений в результаті такого будівництва.
Позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно (договір оренди землі від 19.05.2005р.) та використовує її за призначенням (для функціонування будівель та споруд промислового майданчику).
Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь -які дії, які не суперечать закону.
Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі -самочинному будівництві були порушені.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Згідно ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
За змістом ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.
Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Самовільне будівництво пов'язано з нормою права та містить обов'язково наступні умови:
- побудова на земельної ділянці, не відведеній для цієї мети;
- відсутність дозволу чи неналежно затвердженого проекту;
- істотні порушення будівельних норм і правил.
Документи, які підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб, інформація стосовно майнових прав третіх осіб, можливого порушення їх прав при будівництві спірного майна в матеріалах справи відсутні. Рішення стосовно знесення вказаних об'єктів до суду не надано.
Здійснення позивачем самочинного будівництва нерухомого майна, без отримання відповідних дозволів, не позбавляє його права власності на це майно.
Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст. 16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.
Матеріали технічної інвентаризації спірного об'єкту свідчить про те, що нерухомість є неподільною річчю, тобто річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, містяться у ст. 181 ЦК України.
Не виконуючи свої обов'язки за законом, Макіївська міська рада фактично своїми діями порушує право власності позивача стосовно спірних об'єктів нерухомості.
При цьому, виходячи з приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, позов про визнання права власності може пред'являтися у тому випадку, коли зацікавлена особа, яка звертається до суду з таким предметом позову, довела та надала суду докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, які можуть бути розцінені як невизнання його права власності.
Відповідно до п.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Враховуючи те, що до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі договору від 19.05.2005р. в тому числі, при проведенні робіт з реконструкції.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Макіївської міської ради до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.
Згідно з наданим до матеріалів справи технічним висновком про технічний стан будівельних конструкцій парокотельного цеху ПрАТ «МАКІЇВКОКС» та можливості його реконструкції, виготовленим дочірнім підприємством Науково-дослідний та проектний інститут «Донецький ПРОМБУДНДІПРОЕКТ» державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД», технічний стан несучих будівельних конструкцій каркасу основного корпусу парокотельного цеху (фундаменти, колони, ферми та балки покриття, стіни та перекриття) оцінюється як задовільний (стан ІІ). Несучі будівельні конструкції спроможні сприйняти додаткові навантаження згідно проекту. Несучі та огороджуючі конструкції будівлі парокотельного цеху в цілому відповідають вимогам діючих СНиП та ДБН. Вогнестійкість конструкцій ІІІ «а» згідно ДБН В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва». Технічний стан будівлі парокотельного цеху в цілому задовільний. Подальша експлуатація будівлі парокотельного цеху ПрАТ «МАКІЇВКОКС» можлива.
Згідно технічних висновків про результати обстеження будівельних конструкцій будівель компресорної станції, хімводоочищення, водопідготовки (гараж), майстерні водопостачання ПрАТ «МАКІЇВКОКС», виготовлених товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ПРОМБУДРЕМОНТ», несучі та огороджуючі конструкції будівель компресорної станції, хімводоочищення, водопідготовки (гараж), майстерні водопостачання в цілому відповідають вимогам діючих СНиП та ДБН. Вогнестійкість конструкцій згідно ДБН В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва». Технічний стан будівель компресорної станції, хімводоочищення, водопідготовки (гараж), майстерні водопостачання в цілому задовільний. Подальша експлуатація будівель компресорної станції, хімводоочищення, водопідготовки (гараж), майстерні водопостачання ПрАТ «МАКІЇВКОКС» можлива.
За вказаних обставин, суд приймає до уваги вказані вище висновки як докази дотримання позивачем будівельних норм і правил, санітарних та протипожежних умов при реконструкції спірних об'єктів.
Відсутність документів, що передують проведенню будівництва (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірних об'єктів відповідно до встановленого Порядку.
Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.
Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного об'єкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.
За таких підстав, приймаючи до уваги, що спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірних будівель діючим будівельним нормам і правилам, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Позивачем під час звернення з позовною заявою не були у повному обсязі проведені необхідні дії, для вирішенням спору у досудовому порядку. Однак вказані обставини не перешкоджають розгляду спору по суті та винесення рішення у справі відносно захисту порушеного права позивача. Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням викладеного, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАКІЇВКОКС», м. Макіївка до відповідача Макіївської міської ради м. Макіївка, про визнання права власності - задовольнити.
Визнати право власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАКІЇВКОКС» на нежитлові будівлі після їх реконструкції зі зміною функціонального призначення, які розташовані за адресою: 86106, Донецька область, м.Макіївка, вул. Горького, буд. 1, а саме: будівлю парокотельної інв. №31100001 площею 4813,40 кв.м; будівлю деаераторної установки інв. №31100003 площею 326,80 кв.м; будівлю майстерні водопостачання інв. №49001191 площею 252,60 кв.м; будівлю компресорної станції інв. №49100007 площею 210,40 кв.м; будівлю водопідготовки (гараж) інв. №49100003 площею 88,0 кв.м; будівлю хімводоочищення інв. №64000010 площею 342,50 кв.м.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гриник М.М.