Іменем України
12.06.2012Справа №5002-33/1356-2012
за позовом публічного акціонерного товариства «Крименерго»
(вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)
до Військової частини А 2904
(вул. Лісова, 1, м. Бахчисарай, АР Крим, 98400)
Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополя
(вул. Павленко, 9, м. Сімферополь, 95006)
про стягнення 8 349.19 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 019-Д від 03.01.12, представник, ПАТ «Крименерго»;
Від відповідачів: ОСОБА_2, довіреність № 10/38 від 05.01.12, представник, Квартирно - експлуатаційний відділ м. Сімферополя;
не з'явився, Військова частина А 2904.
Суть спору: публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до військової частини А 2904 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя про стягнення 8349.19 грн.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачами умов договору на поставку електричної енергії № 71 від 10 лютого 2006 року, що виразилося в неоплаті відповідачами вартості електричної енергії, спожитої понад об'ємів, узгоджених до споживання.
Відповідач, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя, позов не визнав, у відзиві зазначив, що позивачем не дотримані вимоги пункту 6.14 Правил користування електричною енергією, а в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують величини обсягів фактично спожитої електричної енергії або обсязів електричної енергії, які були перевищені (а.с. 60-61).
Відповідач, Військова частина А 2904, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 1, 53, 73, 85).
Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Відповідно до статуту відкрите акціонерне товариство «Крименерго» перейменоване у публічне акціонерне товариство «Крименерго» згідно з вимогами та положеннями Закону України «Про акціонерні товариства» № 514 від 17 вересня 2008 року (а.с. 30).
10 лютого 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (постачальник) та військовою частиною А 2904 (споживач) укладений договір на поставку електричної енергії № 71, відповідно до пункту 1 якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електропостачання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) у відповідності з умовами цього договору та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами.
Розділом 2 договору сторони домовилися під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені даним договором, керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 2.2 договору споживач взяв на себе зобов'язання виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії у відповідності з умовами розділу 5 договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами додатку «порядок розрахунків»; забезпечити утримання своїх мереж у відповідності з вимогами нормативних документів; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача відповідно до додатку № 5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електричної енергії».
Облік електричної енергії, спожитої споживачем, здійснюється у відповідності з вимогами Правил обліку електроенергії та Правил користування електричною енергією (пункт 7.1 договору).
У відповідності до пункту 7.2 договору перевірка стану розрахунків за електроенергію проводиться за розрахунковий період щомісячно та оформлюється двостороннім актом звірення між споживачем та постачальником, який споживач зобов'язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.
Відповідно до додатку № 4.2 до договору про поставку електричної енергії № 71 від 10 лютого 2006 року (а.с. 16) розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються у відповідності до пункту 6.6 ПКЕЕ. Дата для розрахунків встановлюється 05 числа кожного місяця.
Показники розрахункових засобів обліку у відповідності до Переліку об'єктів та точці комерційного обліку фіксуються 05 числа кожного місяця та оформлюються актом про облік переданої споживачу електричної енергії.
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до мереж балансової приналежності електромереж, визначається відповідно до «Акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії».
Споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових приладів обліку, оформлює «Акт про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», при цьому, постачальник має право контролю (перевірки) показників. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії погоджується з основним споживачем.
28 січня 2010 року між відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (постачальник), Військовою частиною А 2904 (споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Сімферополя (платник) укладена додаткова угода до договору про поставку електричної енергії № 71 від 10 лютого 2006 року, відповідно до пункту 1 якої платник, як розпорядник грошових коштів, бере участь у всіх розрахунках між споживачем та постачальником електроенергії, зобов'язується оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі (двократний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання та потужності, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актом порушення ПКЕЕ), зазначені в додатку № 4 «Порядок розрахунків» та № 5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії» та інші нарахування відповідно до умов діючого договору (а.с. 15).
Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями), визначено, що договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.
Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року, надає постачальнику відомості про розміри очікуваного споживання електричної енергії (пункт 5.1. договору).
У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.
Як стверджує позивач, військовою частиною А 2904 було допущено перевищення встановленого обсягу споживання електричної енергії за періоди з 05 листопада 2011 року по 05 грудня 2011 року та з 05 грудня 2011 року по 05 січня 2012 року, про що було складено відповідні акти про перевищення договірної величини споживання електроенергії (а.с. 20, 24).
За перевищення електричної енергії за період з 05 листопада 2011 року по 05 грудня 2011 року, вартість якого, за розрахунком позивача, склала 7 350.06 грн., відповідачу був виставлений рахунок № 71/66/1211Л1 від 05 грудня 2011 року, який на сьогоднішній день не є сплаченим (а.с. 25).
За період з 05 грудня 2011 року по 05 січня 2012 року вартість об'єму електричної енергії, спожитої понад встановлених лімітів склала 819.13 грн., на оплату якої 05 січня 2012 року відповідачу, військовій частині А 2904, позивачем був виставлений рахунок № 71/66/0112Л2 від 05 січня 2012 року, який на сьогоднішній день не є сплаченим.
У зв'язку з тим, що виставлені рахунки відповідачами оплачені не були, це з'явилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства «Крименерго» до господарського суду з позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Оскільки спірні правовідносини виниклі в процесі постачання і споживання електричної енергії між її постачальником та споживачем, вони повинні регулюватися положеннями Закону України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - Правила, ПКЕЕ).
Відповідно до частин 2, 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Відповідно до пункту 6.1 Правил КЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.
Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що споживач за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених відповідно до вимог розділу 5 цього договору, платить постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.
Частина 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачає, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до пункту 1.2 ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 зі змінами та доповненнями в редакції постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 року № 928 та від 17 жовтня 2005 року № 910 (тобто в редакції, що діяла на моменту складення спірного договору), договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.
Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії. У разі потреби постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання (пункт 4.2 ПКЕЕ).
Відповідно до пункту 6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору (пункт 6.16 ПКЕЕ).
Так, позивач у якості обґрунтування своїх доводів щодо перевищення відповідачем, військовою частиною А 2904, очікуваних обсягів споживання електричної енергії надав суду акти про об'єми переданої споживачу та спожитої ним електричної енергії за спірний період (а.с. 18, 22), акти про перевищення договірних величин споживання електричної енергії (а.с. 20, 24), а також рахунки - накладні, виставлені відповідачу на оплату спожитої електричної енергії (а.с. 20, 25).
Згідно частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Аналогічну позицію викладено в пункті 2.5 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції».
Однак, суд не може прийняти акти у якості належних та допустимих доказів у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, акти про об'єми переданої електричної енергії (а.с. 18, 22) не містять підпису та печатки відповідної організації - споживача, якою було допущено перевищення договірних величин споживання електричної енергії.
Так, наприклад належним чином оформлені аналогічні акти за інший період містяться в матеріалах справи (а.с. 19, 23), що, в свою чергу, спростовує твердження представника позивача про належність наданих ним доказів.
Акти про перевищення договірної величини (а.с. 20, 24) містять підпис особи, але не вказано її прізвище, ім'я по батькові та посада, у зв'язку з чим встановити кому належить даний підпис не вбачається можливим.
Аналогічні вимоги не дотримано і при складанні рахунків - накладних, надісланих відповідачу (а.с. 21, 25), як і відсутні докази їх надсилання на адресу споживача та їх отримання ним.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інших доказів, які б підтверджували факт перевищення споживання електричної енергії відповідачем договірної величини суду надано не було.
За таких обставин, доводи позивача про викладені в позову обставини не були підтверджені належними та допустимими доказами, заперечувались відповідачем, Квартирно - експлуатаційним відділом м. Сімферополя, а отже у суду відсутні обґрунтовані та законні підстави для задоволення позову.
Оплата судового збору покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в позові.
В судовому засідання оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 14 червня 2012 року.
З огляду на викладене, керуючись статями 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Суддя Радвановська Ю.А.