"11" червня 2012 р. Справа № 5028/8/109/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоСаранюка В.І. -доповідача у справі
суддівКролевець О.А. Попікової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 07.03.2012 р.
у справі господарського суду№ 5028/8/109/2011 Чернігівської області
за позовомОСОБА_4
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Надія"
провизнання права власності на частку у статутному капіталі та зобов'язання внести зміни до установчих документів
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_5 від відповідача Костюченко В.К.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.12.2011 р. у справі № 5028/8/109/2011 (суддя Оленич Т.Г.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" про визнання права власності на частку у статутному капіталі та зобов'язання внести зміни до установчих документів відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Чорної Л.В., суддів Смірнової Л.Г., Тищенко О.В.), за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4, рішення господарського суду Чернігівської області від 27.12.2012 р. у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 р. та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" просить відхилити касаційну скаргу скаржника, посилаючись на те, що заяви учасників про вихід з товариства не є правочинами, а тому не підтверджують набуття права власності на частки в статутному капіталі товариства. Крім того, відповідач вказує на те, що із зазначеними заявами учасники до відповідача не звертались, а також не уповноважували позивача на звернення до суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в його установчих документах у зв'язку зі зміною складу учасників товариства.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ОСОБА_4 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", якому належить частка в статутному капіталі товариства в розмірі 500, 00 грн., що становить 1/9 частки статутного капіталу товариства.
28.05.2002 р. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 складено заяву, в якій вказані особи просять вивести їх зі складу засновників товариства в силу власного волевиявлення з передачею їх паїв-часток ОСОБА_4 з наступною виплатою ним даних паїв-часток в зазначеному товаристві. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Новгород-Сіверського районного нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за № 708.
27.08.2002 р. ОСОБА_11 складено заяву, в якій вона просить вивести її зі складу засновників товариства в силу власного волевиявлення з передачею її частки-паю ОСОБА_4 з наступною виплатою ним даної частки-паю в зазначеному товаристві. Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Новгород-Сіверського районного нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за № 1301.
29.08.2002 р. ОСОБА_12 складено заяву, в якій вона просить вивести її зі складу засновників товариства в силу власного волевиявлення з передачею її частки-паю ОСОБА_4 з наступною виплатою ним даної частки-паю в зазначеному товаристві. Дана заява 29.08.2002 р. посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за № 1343.
02.08.2011 р. ОСОБА_4 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" з листом про скликання позачергових загальних зборів учасників, на яких пропонував розглянути питання про звіт голови правління товариства про фінансову діяльність товариства, про виведення з товариства ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у зв'язку із передачею ними належних їм часток-паїв іншому учаснику товариства.
Пунктом 13.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (в редакції 1995 р.) передбачено, що учасник товариства може за згодою інших учасників поступатися своєю долею другому учаснику або третій особі.
Згідно з протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" від 27.05.2002 р., на яких були присутні шість учасників товариства було вирішено передати паї-частки ОСОБА_4 з посиланням на п. 11.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія".
Посилаючись на вихід із Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" інших учасників на підставі їх нотаріально посвідчених заяв та на передачу ними своїх часток-паїв у статутному капіталі відповідача, а також на не вчинення відповідачем дій щодо внесення відповідних змін до установчих документів та в реєстраційні дані про юридичну особу, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на 7/9 паїв-часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та зобов'язання внести зміни в установчі документи товариства, що і є предметом розгляду у даній справі.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані, зокрема, посиланням на ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 147, 148 Цивільного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій зазначають, що моментом виходу учасника товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі або вручення заяви такій особі органами зв'язку, тоді заяви учасників про їх вихід з товариства відповідачу вручені не були. Суди також вказали на те, що на зборах учасників від 27.05.2002 р. були присутні тільки шість учасників із дев'яти, що свідчить про надання згоди на передачу паїв-часток ОСОБА_4 не всіма учасниками товариства.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що не вручення нотаріально посвідчених заяв учасників товариства про вихід зі складу учасників є порушенням зазначених у постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13 вимог, оскільки роз'яснення Пленуму ВСУ мають рекомендаційний характер. В іншій частині доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.
Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.
Згідно із п. "в" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
Аналогічні положення містяться в п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.
Право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Товариство є суб'єктом лише пасивного обов'язку не перешкоджати реалізації цього права. Воно не може бути обмежене установчими документами, такі норми недійсні як такі, що обмежують правоздатність учасника.
Єдине обмеження, яке допускається, це письмово попередити товариство про свій вихід.
Згідно зі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на час складання спірних заяв про вихід з товариства) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13 при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Таким чином, учасники товариства наділені корпоративними правами, у тому числі правом виходу зі складу учасників товариства, не залежно від згоди товариства чи інших його учасників та не залежно від того, чи скликались з цього питання загальні збори та чи було прийнято відповідне рішення. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вручення або подачу заяв учасників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія", що унеможливлює настання правових наслідків, пов'язаних з виходом учасника з товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час прийняття спірних рішень загальних зборів) учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
Пунктом 13.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (в редакції 1995 р.) передбачено, що учасник товариства може за згодою інших учасників поступатися своєю долею другому учаснику або третій особі.
Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм закону та приписів статуту, відступлення учасником товариства своєї частки як учаснику товариства, так і третій особі повинно відбуватися лише за згодою решти учасників.
З протоколу зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" від 27.05.2002 р., на яких було вирішено передати паї-частки ОСОБА_4 вбачається, що на зазначених зборах були присутні лише шість учасників товариства. При цьому, як встановлено судами, склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на момент прийняття зазначеного рішення налічував 9 осіб, частка кожного з яких складала 500 грн. Крім того, на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", оформлених протоколом від 27.05.2002 р., не вирішувалося питання про надання згоди на відступлення учасником ОСОБА_12 її частки ОСОБА_4
Оскільки відступлення частки у статутному капіталі відповідача на час прийняття спірного рішення обумовлено згодою всіх учасників товариства, а судами не встановлено факту надання такої одностайної згоди, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не набув права на частки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідають встановленим у справі обставинам та ґрунтуються на нормах закону.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вірних висновків апеляційного господарського суду, а тому визнаються необґрунтованими.
За таких обставин, підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 р. у даній справі судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 р. у справі № 5028/8/109/2011 залишити без змін.
Головуючий В.І. Саранюк
Судді О.А. Кролевець
О.В. Попікова