"07" червня 2012 р. Справа № 5008/695/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року
у справі№ 5008/695/2011
господарського судуЗакарпатської області
за позовомВАТ "Ужгородський Турбогаз"
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
простягнення 137 899, 80 грн.,
та за зустрічним позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
доВАТ "Ужгородський Турбогаз"
провизнання недійсною додаткової угоди від 14.02.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року,
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: ОСОБА_5 (дов. від 05.06.2012р.)
від відповідача: ОСОБА_6 (дов. від 06.06.2012р.)
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2011 року у справі №5008/695/2011 (суддя Якимчук Л.М.) у задоволенні первісного позову в частині стягнення 70296, 48 грн. відмовлено; провадження у справі в частині стягнення 67603, 32 грн. за первісним позовом припинено; стягнуто з відповідача на користь позивача 676,03 грн. державного мита та 115,64 грн. на ІТЗ судового процесу; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсною додаткову угоду від 14.02.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року, оформлену як додаток до договору №43 від 25.05.2001 року; стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. на ІТЗ судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі № 5008/695/2011 (головуючий суддя - Зварич О.В., судді - Якімець Г.Г., Гриців В.М.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2011 року скасовано частково; первісний позов задоволено частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача 19244,28 грн. заборгованості по орендній платі; 1193,00 грн. державного мита за розгляд первісного позову та 204,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 696,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги; припинено провадження в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення 118655,56 грн. боргу по орендній платі; в частині вимог за зустрічним позовом рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2011 року у справі №5008/695/2011 залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить частково скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року та прийняти рішення, яким відмовити у стягненні з відповідача за первісним позовом 51626, 72 грн.; провадження у справі в частині стягнення 86273,12 грн. припинити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача за первісним позовом повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника скаржника, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство "Ужгородський Турбогаз" звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 137899,80 грн. основного боргу за договором оренди №43 від 25.05.2001 року, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання за вищезазначеним договором оренди щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати.
Відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом про визнання додаткової угоди від 14.02.2003 року до вищевказаного договору недійсною з тих підстав, що вказана угода не підписана та не скріплена печаткою відповідача, а підписана невідомою особою.
Задовольняючи первісний позов в частині часткового стягнення заборгованості з орендної плати та повністю задовольняючи зустрічний позов господарський суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
25.05.2001 року позивач за первісним позовом уклав з відповідачем Договір №43, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство "Ужгородський Турбогаз" передає в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 нежилі приміщення, площею 627,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 строком на 5 років з дня підписання договору з правом викупу (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору приміщення передається в оренду згідно акта, підписаного сторонами.
На виконання вказаного пункту договору сторонами підписано акт прийому-передачі від 01.07.2001, згідно з яким позивач за первісним позовом передав відповідачу нежилі приміщення площею 627,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 2.1 договору орендар зобов'язується сплачувати орендну плату щомісячно в розмірі 1800,24 грн., в т.ч. ПДВ 300,04 грн. за 5 днів до початку місяця платіжним дорученням без попереднього виставлення рахунку.
За приписами пункту 6.3 договору зміни та доповнення до даного договору вносяться по узгодженню обома сторонами і мають силу в письмовій формі і підписані обома сторонами.
Згідно з додатком №2 від 14.02.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року сторони домовилися про те, що ВАТ "Ужгородський Турбогаз" передає, а ФОП ОСОБА_4 приймає додатково в оренду нежилі приміщення за адресою орендованого об'єкту оренди площею 50,07 кв.м, загальна орендована площа за цією угодою становить 677,77 кв.м, а орендна плата становить 1943 грн.
Додатковою угодою №3 від 30.12.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року орендар додатково прийняв площу в розмірі 15 кв.м від 01.01.2004 року (пункт 1 угоди), загальна орендована площа у такому разі становить 692,77 кв.м (пункт 2 угоди), розмір орендної плати за місяць складає 2180 грн., в т.ч. ПДВ 363,33 грн. (пункт 3 угоди), термін дії договору №43 від 25.05.2001 року продовжено до 25.05.2014 року (пункт 4 угоди).
Змінами до договору від 01.10.2007 сторони узгодили, що базовий розмір орендної плати за використання об'єкта оренди за один місяць оренди становить 17319,25 грн. без ПДВ; з 01.01.2008 року -19628,48 грн. без ПДВ; з 01.06.2008 року - 21360,41 грн., також договір доповнено пунктом 2.4, згідно з яким плата за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру оплати за попередній місяць на індекс інфляції за даними Держкомстату.
Змінами до договору від 01.11.2009 року сторони домовились про зміну пункту 1.1 договору №43 у частині площі орендованого об'єкту -192, 7 кв.м, а також про зміну п.2.1 у частині базового розміру орендної плати за використання об'єкта оренди за один місяць -5941,00 грн. без ПДВ. На виконання узгоджених змін у частині зміни площі орендованого об'єкту сторони підписали Акт прийому-передачі від 01.11.2009 року, згідно з яким ФОП ОСОБА_4 передав, а ВАТ "Ужгородський Турбогаз" прийняв 500,07 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно з пунктом 3 цього Акту у орендаря по договору №43 від 25.05.2001 року залишилися в наймі 192,7 кв.м, а саме: нежитлові приміщення першого поверху.
Підставою звернення до суду позивачем за первісним позовом стало порушення відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за договором №43 від 25.05.2001 року, всього на суму 137899, 80 грн.
02 серпня 2011 року позивач (за зустрічним позовом) подав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсними в частині встановлення орендованої площі розміром 50,07 кв.м та в частині орендної плати за таку площу наступні додаткові угоди: додаткову угоду №3 від 30.12.2003 року; зміни до договору від 01.10.2007 року; зміни до договору від 01.11.2009 року; акт прийому-передачі нежилих приміщень від 01.11.2009 року (а.с.57-58, т.1).
Платіжними дорученнями №685 від 22.06.2011 року та №708 від 02.08.2011 року підтверджується факт перерахування відповідачем (за первісним позовом) суми 100000,00 грн. орендної плати після порушення місцевим господарським судом провадження у даній справі (а.с.15-16, т.2).
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи №3328/3329 від 24.10.2011 року підпис від імені ОСОБА_4, розташований в графі "Затверджую" на Додатку №2 від 14.02.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з намаганням його виконавця наслідувати справжні підписи ОСОБА_4 (а.с.121-138, т.1).
14 серпня 2011 року орендар та орендодавець підписали додаткову угоду до договору оренди №43 від 25.05.2001 року про те, що у зв'язку з виявленням та визнанням сторонами технічної помилки при підписанні змін до договору від 01.11.2009 року, за взаємною згодою сторони домовились про виправлення помилки у змінах до договору від 01.11.2009 року, а саме про те, що останні зміни до договору оренди почали діяти не з дати, що вказана 01 листопада 2009 року, а з іншої дати - 01 жовтня 2009 року (а.с.211, т.2).
Згідно ч.2 ст.4 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладення додатку №2 від 14.02.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року) цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.41 Цивільного кодексу Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Частиною 2 ст.44 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
В силу положень ст.48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи №3328/3329 від 24.10.2011 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4, розташований в графі Затверджую" на Додатку №2 від 14.02.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, чинного на момент укладення спірного додатку, колегія суддів вважає, що судами обґрунтовано та правомірно визнано недійсним додаток №2 від 14.02.2003 року до договору № 43 від 25.05.2001р.
Апеляційним судом правомірно констатовано необґрунтованість тверджень апелянта про пропуск позивачем (за зустрічним позовом) строку позовної давності по вимозі про визнання недійсним додатку №2 від 14.02.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року, оскільки в ході розгляду даної справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 дізнався про існування оспорюваного додатку з позовної заяви ВАТ "Ужгородський Турбогаз", в день отримання позовної заяви.
За цілком правомірним висновком суду, враховуючи, що в даному випадку до застосування підлягає загальний строк позовної давності (3 роки), відсутні підстави для визнання його пропущеним.
Вимоги позивача (за зустрічним позовом), викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 02.08.2011 року, щодо визнання недійсними додаткової угоди №3 від 30.12.2003 року; змін до договору від 01.10.2007 року; змін до договору від 01.11.2009 року; акта прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2009 року правомірно не розглядались судом першої інстанції в даному провадженні, з огляду на таке.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Фактично, в порушення ст.22 ГПК України, позивач (за зустрічним позовом) в заяві про уточнення позовних вимог від 02.08.2011 року заявив додаткові вимоги після початку розгляду справи по суті.
З формулярів (протоколів) судового засідання від 22.06.2011 року та 27.07.2011 року вбачається, що в даних судових засіданнях суд заслуховував пояснення представників сторін, відбувалось обговорення обставин справи, тобто справа розглядалась по суті (а.с.44. 113-114, т.1).
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару, тощо).
Оскільки, заява позивача (за первісним позовом) про уточнення позовних вимог від 02.08.2011 року по своїй суті не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, висновок суду про те, що викладені у ній вимоги не підлягають до розгляду в межах даного провадження, ґрунтується на положеннях ст.22 ГПК України та відповідає фактичним обставинам у справі.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення 70296,48 грн. та припинення провадження в частині стягнення 67603,32 грн. враховуючи наступне.
Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В ст.526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічно п.1 ст.283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В силу вимог ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Місцевий господарський суд, враховуючи визнання судом недійсним додатку №2 від 14.02.2003 року до договору №43 від 25.05.2001 року, відмовив у задоволенні вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з ФОП ОСОБА_4 70296,52 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.10.2008 року по 01.11.2009 року.
Апеляційний суд правомірно виходив із необґрунтованості та безпідставності вищевказаного висновку суду першої інстанції з огляду на те, що змінами до договору оренди від 01.10.2007 року, які не визнавались недійсними у встановленому законом порядку, сторони погодили, що з 01.06.2008 року базовий розмір орендної плати за використання об'єкта оренди за один місяць оренди становить 21360,41 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.
При цьому жодних застережень стосовно площі орендованих приміщень названі зміни не містять.
Крім того, змінами до договору оренди від 01.10.2009 року (з урахуванням додаткової угоди від 14.08.2011 року) сторони погодили, що базовий розмір орендної плати з 01.10.2009 року становить 5941,00 грн. без ПДВ. Дані зміни до договору оренди також не визнавались недійсними у встановленому законом порядку.
Відтак, у місцевого господарського суду не було підстав відмовляти позивачу (за первісним позовом) у стягненні з відповідача (за первісним позовом) заборгованості по орендній платі за період з 01.10.2008 року по 01.11.2009 року.
Платіжними дорученнями №685 від 22.06.2011 року та №708 від 02.08.2011 року підтверджується факт перерахування відповідачем (за первісним позовом) суми 100000,00грн. орендної плати після порушення місцевим господарським судом провадження у даній справі.
Відповідно до п.11 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи виконання орендарем свого обов'язку за договором в частині оплати за орендоване приміщення після подання позову, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що слід припинити провадження в частині вимог про стягнення з відповідача 100000,00 грн. боргу по орендній платі за первісним позовом згідно п.11 ст.80 ГПК України.
Із поданого позивачем (за первісним позовом) розрахунку орендної плати по договору №43 від 25.05.2001 року вбачається, що заборгованість (відповідача за первісним позовом) по орендній платі становить 37899,84 грн.
За жовтень 2009 року позивач (за первісним позовом) нарахував відповідачу (за первісним позовом) 25863,18 грн. орендної плати по договору №43 від 25.05.2001 року.
Проте, відповідно до підписаних сторонами 01.11.2009 року змін до договору оренди №43 від 25.05.2001 року (враховуючи укладену між ними під час провадження у даній справі додаткову угоду від 14.08.2011 року) базовий розмір орендної плати за використання об'єкта оренди за один місяць з 01.10.2009 року становить 5941,00 грн. (без ПДВ та індексу інфляції).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що в частині вимог позивача (за первісним позовом) про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ "Ужгородський турбогаз" орендної плати за жовтень 2009 року в сумі 18655,56 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.11 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору (25863,18 -7207,62 = 18655,56 грн.).
Здійснивши перерахунок орендної плати за договором №43 від 25.05.2001 року апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що з відповідача (за первісним позовом) слід стягнути на користь позивача (за первісним позовом) 19244,28 грн. заборгованості по орендній платі (37899,84 грн. -18655,56 грн. = 19244,28 грн.).
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі №5008/695/2011 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі №5008/695/2011 -без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна Л.Рогач