"12" червня 2012 р. Справа № 5/269
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,
суддів:Круглікової К.С.,
Мамонтової О.М.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Акцент-Про"
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 02.04.2012р.
у справі № 5/269 Господарського суду
міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
" Кавоманія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Акцент-Про"
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю
"УніКредит Лізинг"
про стягнення 144 878,35 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Шиманський О.Л., Самойленко Л.М.,
відповідача : Бандура І.В.,
третьої особи: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кавоманія" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Про" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про стягнення 100 935 грн. боргу та 43 943,35 грн. неустойки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2012р. у справі №5/269 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. вказане рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 100 935 грн. боргу, 43 943,35 грн. неустойки та витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент-Про" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012р. залишити в силі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець/третя особа) та ТОВ "Кавоманія" (лізингоодержувач/позивач) був укладений договір фінансового лізингу № 2705L11/00-LD від 24.05.2011р., відповідно до умов якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, інші комісії, які зазначені в додатку до цього договору, що є невід'ємною його частиною.
Також до договору фінансового лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем укладено додатки, якими визначені предмет лізингу, продавець предмету лізингу, розмір лізингових платежів та строки їх сплати.
24.05.2011р. між ТОВ "Акцент-Про"(продавець/відповідач), ТОВ "УніКредит Лізинг" (покупець/ лізінгодавець/ третяособа) та ТОВ "Кавоманія" (лізингоодержувач /позивач) укладено договір купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/РС, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний продати, а лізингодавець зобов'язаний купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (відповідно до договору фінансового лізингу № 2705L11/00-LD) предмет лізингу, визначений додатками до договору фінансового лізингу № 2705L11/00-LD, - машина для виготовлення паперових стаканів в кількості 2 одиниці, загальною вартістю 42 000,00 дол. США (Товар 1); тигельний прес в кількості 1 одиниці, вартістю 13 000 дол. США (Товар 2). Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна предмету лізингу становить 55 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату укладення договору складає 440 385,00 грн. Згідно з п. 5.1 договору оплата предмета лізингу здійснюється двома платежами: перший платіж у розмірі гривневого еквівалента 16 500 дол. США, який розраховується станом на дату здійснення платежу, сплачується протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору, але не раніше отримання першого лізингового платежу за договором фінансового лізингу; другий платіж-остаточна оплата предмету лізингу, що визначена у відповідному акті приймання-передачі, здійснюється протягом 3 робочих днів з дати підписання акта приймання-передачі.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору купівлі-продажу поставка предмету лізингу здійснюється продавцем за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 4. Строк поставки предмета лізингу до 100 робочих днів з дати отримання продавцем першого платежу. Поставка предмета лізингу кількома партіями дозволяється. Продавець зобов'язаний письмово повідомити лізингоодержувача та покупця не пізніше ніж за три робочих дні до дня фактичної поставки предмета лізингу про дату його поставки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснено сплату першого лізингового платежу за договором фінансового лізингу № 2705L11/00-LD у сумі 135 814, 75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 01.06.2011р.
На виконання умов договору купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/РС в рахунок першого платежу третьою особою платіжним дорученням № 9372 від 01.06.2011р. сплачено відповідачу 132 115, 50 грн.
08.06.2011р. між сторонами за договором купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/РС підписано акт приймання-передачі, з якого вбачається, що лізингоодержувачем фактично прийнято від продавця Товар 2 - тигельний прес в кількості 1 одиниці, вартістю 13 000 дол. США, що еквівалентно 103 981, 80 грн.
Також третьою особою сплачено відповідачу 72 754, 50 грн. в рахунок другого платежу за договором купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/РС, що підтверджується платіжним дорученням № 9598 від 10.06.2011р.
В порушення умов договору купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/РС у строки, передбачені цим договором, відповідачем не поставлений позивачу Товар 1 - машина для виготовлення паперових стаканів в кількості 2 одиниці, загальною вартістю 42 000, 00 дол. США.
17.11.2011р. третьою особою на адресу позивача направлене повідомлення № 1926, в якому третя особа повідомляє позивача про розірвання договору купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/РС на підставі п. 4.5 цього договору, відмовляється від договору фінансового лізингу № 2705L11/00-LD та на підставі п. 2.9 цього договору відступає позивачу право вимоги від відповідача повернення грошових коштів, сплачених в рахунок авансового платежу у розмірі 100 888, 20 грн. та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/РС .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив про те, що лист № 1926 від 17.11.2011р., направлений третьою особою позивачу, за своєю формою не відповідає вимогами до письмової форми правочинів, визначених ст. 181 Господарського кодексу України, отже не є правочином щодо заміни кредитора у зобов'язанні за договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим позивач не набув у встановленому чинним законодавством порядку права вимоги від відповідача повернення грошових коштів та сплати платежів, пов'язаних з неналежним виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу № 2705L11/00-LD, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що правочин щодо заміни особи кредитора за договором купівлі-продажу з ТОВ "УніКредит Лізинг" на ТОВ "Кавоманія" був здійснений у формі та в порядку, що передбачені чинним законодавством України, та цілком відповідає вимогам ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, а відтак у ТОВ "Кавоманія" з 17.11.2011р. як у нового кредитора за договором купівлі-продажу виникло право вимагати повернення попередньої оплати за договору купівлі-продажу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за не поставку товару та нарахованої неустойки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію).
Як вже зазначалося, між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець/третя особа) та ТОВ "Кавоманія" (лізингоодержувач/позивач) був укладений договір фінансового лізингу № 2705L11/00-LD від 24.05.2011р.
Так, п. 2.9 договору фінансового лізингу № 2705L11/00-LD від 24.05.2011р. встановлено, що у випадку не поставки предмету лізингу продавцем та/або неналежного виконання продавцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, які призвели до неможливості неналежного виконання лізингодавцем умов цього договору, лізингодавець шляхом повідомлення лізингоодержувача та продавця, відступає лізингоодержувачу право вимоги до продавця в розмірі авансового платежу, а лізингоодержувач приймає таке право вимоги. Відступлення набуває чинності з моменту, зазначеного у повідомленні.
Також 24.05.2011р. між ТОВ "Акцент-Про"(продавець/відповідач), ТОВ "УніКредит Лізинг"(покупець/лізінгодавець/третя особа) та ТОВ "Кавоманія" (лізингоодержувач/позивач) укладено договір купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/РС.
Згідно п. 11.5 договору купівлі-продажу лізингодавець має право передавати будь-які свої права, визначені цим договором, будь-якій іншій особі без попереднього погодження з будь-якою зі сторін.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Про" було передбачено саме договором купівлі-продажу № 2705L11/00-LD/PC від 24 травня 2011 року, тому місцевий господарський суд помилково зробив висновок, що відступлення права вимоги позивачу у зв'язку із неналежним виконанням своїх договірних зобов'язань відповідачем відбулось на підставі договору фінансового лізингу № 2705L11/00-LD від 24 травня 2012 року. При цьому слід вказати, що договір фінансового лізингу № 2705L11/00-LD був укладений виключно між ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Кавоманія", а відповідач не є стороною цього договору фінансового лізингу, його норми не розповсюджуються на нього, не регулюють правовідносини купівлі-продажу, тому у сторін цього договору відсутні будь-які зобов'язання перед ТОВ "Акцент-Про".
Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що правочин щодо заміни особи кредитора за договором купівлі-продажу з ТОВ "УніКредит Лізинг" на ТОВ "Кавоманія" був здійснений у формі та в порядку, що передбачені чинним законодавством України, та цілком відповідає вимогам ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, а відтак у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавоманія" з 17.11.2011р. як у нового кредитора за договором купівлі-продажу виникло право вимагати повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 100 935 грн. попередньої оплати.
Крім того, позивач просив стягнути на його користь неустойку, яка передбачена п.4.4 договору купівлі-продажу.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оскільки був встановлений факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару, колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 43 943,35 грн.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Про" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року у справі №5/269 -без змін.
Головуючий М. Малетич
Судді:К. Круглікова
О. Мамонтова