"12" червня 2012 р. Справа № 23/209
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаОСОБА_4 дов. від 13.01.2012 року
відповідачаОСОБА_5 дов. від 05.04.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця"
на постановувід 03.04.2012 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 23/209 господарського суду Донецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"
доДержавного підприємства "Донецька залізниця"
простягнення 7657,32 грн.
Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення недостачі в розмірі 7657,32грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що недостача виникла у зв'язку з несхоронним перевезенням вантажу (горішку коксового), відправленого позивачеві ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод" за залізничною накладною на маршрут або групу вагонів № 52790714 у вагоні № 65943516.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року (суддя Забарющий М.І.) у задоволенні позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року (головуючий суддя Шевкова Т.А., Бойченко К.І., Діброва Г.І.) скасоване з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог
Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року, а рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року залишити без змін.
Доповідач: Волковицька Н.О.
Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, а саме статей 920, 924 Цивільного кодексу України, статей 23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 114, 115 Статуту залізниць України.
У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги з підстав, викладених у постанові.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 23.06.2011 року ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод" (вантажовідправник) зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці відвантажив на адресу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів"), за залізничною накладною № 52790714 у 5-ти вагонах, в т.ч. і у вагоні № 65943516 вантаж (горішок коксовий у твердому стані) у кількості 41700кг.
При прийнятті потягу № 3306 у складі якого був вагон № 65943516, на станції призначення Стаханов Донецької залізниці згідно частини 2 статті 24 Статуту залізниць України здійснила контрольну перевірку маси вантажу і встановила недостачу вантажу у вищевказаному вагоні в кількості 3000кг., що підтверджується комерційним актом БМ 731681/143/12 від 24.06.2011 року, в якому зазначено, що навантаження в вагоні нерівномірне, нижче рівня бортів на 100мм, розрівняне, маркування вапном бризгами, між 5-6 люками воронка 3000 мм х по ширині х до дна вагону, маркування порушене.
25.07.2011 року позивач пред'явив відповідачу претензію №02/4328, про відшкодування вартості нестачі вантажу на суму 7657,32 грн., яку відповідач листом №ПД 111 від 03.10.2011 року не задовольнив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що винною у незбереженні вантажу під час перевезення є залізниця, але докази вартості вантажу відсутні, оскільки ТОВ "Торговий дім Луганський літейно -механічний завод" на рахунок -фактуру №СФ-0000138 від 23.06.2011 року якого посилається позивач не є відправником.
Апеляційний господарський суд рішення місцевого суду скасував та позовні вимоги задовольнив з огляду на те, що вина відповідача у нестачі є доведеною, а відтак останній повинен нести відповідальність виходячи з купівельної ціни продукції, а не вартості вантажу, зданого до перевезення, як то передбачено статтею 115 Статуту залізниць України.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.
В силу вимог частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, статті 6 Статуту залізниць України судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між вантажовідправником та перевізником договору перевезення вантажу.
Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини у втраті чи нестачі вантажу, у розмірі дійсної вартості, яка визначається за правилами статті 115 Статуту залізниць України.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
У даному випадку судами встановлено, що позивач є покупцем горішку коксового за договором поставки №1102921, укладеним 01.04.2011 року з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", яке в свою чергу є покупцем горішку коксового за договором поставки №1004839, укладеним з ТОВ "Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" 30.08.2010 року, а вартість нестачі визначена згідно рахунка №1106018С від 23.06.2011 року ПАТ "Нікопольський завод феросплавів".
При цьому, сторонами договору перевезення є залізниця та відправник вантажу, які у зазначеній схемі купівлі -продажу участі не приймали.
Отже, враховуючи приписи статей 114, 115 Статуту залізниць України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, та які передбачають обмежену відповідальність залізниці, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунка або іншого документа вантажовідправника, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами для визначення розміру відповідальності.
З огляду на викладене, висновок апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог є помилковим.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд першої інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі №23/209 господарського суду Донецької області скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року у даній справі залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач