"11" червня 2012 р. Справа № 31/5005/13418/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4, представник за дов. від 02.01.2012 року,
від відповідача 1: не з'явились,
від відповідача 2: не з'явились,
від відповідача 3: не з'явились,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індар" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року
у справі № 31/5005/13418/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індар", м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м. Дніпропетровськ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар", м. Київ
3. Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар", м. Київ
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.08.2011 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Індар" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" та Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.08.2011 року, укладеного між ТОВ "БаДМ", ТОВ "Торговий дім "Індар" та ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року (суддя А.В. Єременко, складене 12.12.2011 року), позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 01.08.2011 року, між ТОВ "БаДМ", ТОВ "Торговий дім "Індар" та ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар".
Місцевий господарський суд при прийняті судового рішення виходив з того, що укладення оспорюваного договору без згоди на це заставодержателя суперечить вимогам Закону України "Про заставу" та умовам договору застави майнових прав (права вимоги).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року (судді: В.В. Швець, П.П. Павловський, О.В. Чус), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року по справі № 31/5005/13418/2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Апеляційна інстанція зазначила, що господарським судом першої інстанції не враховано приписи Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ч. 1 ст. 388, ст. 548, ч. 4 ст. 577, ст. 592 ЦК України, не надана належна оцінка тій обставині, що позивач обрав невідповідний (неналежний) спосіб захисту своїх прав. Крім того, Дніпропетровський апеляційний господарський суд при прийняті постанови виходив з того, що положення договору дистриб'юції № 0107-2011 від 01.07.2011 року не передбачають можливості забезпечення зобов'язань, що з нього випливають шляхом укладення договору застави майнових прав (права вимоги).
Позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року у справі № 31/5005/13418/2011 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду в касаційному провадженні.
Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/406 від 11.06.2012 року у зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О., справа № 31/5005/13418/2011 була передана наступній колегії суддів: Прокопанич Г.К. (головуюча), Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.06.2012 року представник скаржника підтримав доводи та вимоги касаційної скарги. Представники відповідачів в призначене судове засідання не з'явились.
Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому колегія суддів касаційної інстанції, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників відповідачів.
Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено апеляційною інстанцією, між ТОВ "Торговий дім "Індар" (постачальник) та ТОВ "БаДМ" (покупець) було укладено договори поставки від 06.04.2010 року № 01-010-04/501 та від 23.03.2011 року № 2303-1.
01.07.2011 року між ТОВ "Індар" (виробник) та ТОВ "Торговй дім "Індар" (дистриб'ютер) укладено договір про дистриб'юцію № 0107-2011. За умовами вказаного договору виробник призначає ТОВ "Торговий дім "Індар", своїм офіційним представником дистриб'ютором, який уповноважений представляти, продавати лікарські засоби виробництва ТОВ "Індар" на території України, а дистриб'ютор погоджується діяти в якості ексклюзивного офіційного представника на території України та на умовах, визначених цим договором. Дистриб'ютор купує лікарські засоби у виробника, які зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, та організує прямі та непрямі поставки товару відповідно до вимог, зазначених в даному договорі.
27.07.2011 року між ТОВ "Індар" (заставодержатель) та ТОВ "Торговий дім "Індар" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав. Відповідно до умов вказаного договору заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливає з договору про дистриб'юцію від 01.07.2011 року № 0107-2011, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, передає в заставу майнові права за договорами поставки від 06.04.2010 року № 01-010-04/501 та від 23.03.2011 року № 2303-1, укладених між ТОВ "Торговий дім "Індар" та ТОВ "БаДМ".
Також, господарським судом апеляційної інстанцієї було встановлено, що 01.08.2011 року між ТОВ "Торговий дім "Індар" та ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" укладено договір відступлення права вимоги (цесії) за вказаними договорами поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "БаДМ". За умовами цього договору ТОВ "Торговий дім "Індар" відступив право вимоги ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" за договорами поставки від 06.04.2010 року № 01-010-04/501 та від 23.03.2011 року № 2303-1.
04.10.2011 року ТОВ "Індар" зареєструвало договір застави майнових прав (права вимоги) від 27.07.2011 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (після укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.08.2011 року. Цю обставину обґрунтовано враховано апеляційною інстанцією.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.08.2011 року з тих підстав, що згоди на укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) не надавав, тому спірний договір укладено з порушенням вимог Закону України "Про заставу", що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року вказане рішенням господарського суду Дніпропетровської області скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року, з наступних підстав.
При вирішенні спірних правовідносин, які регулюються зокрема нормами Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", господарським судам слід керуватися не Законом України "Про заставу", а нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Із зазначеною правовою позицією погоджується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.11.2010 року № 19/164.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" при укладенні договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.08.2011 року не знало та не могло знати про наявність застави права вимоги за договорами поставки від 06.04.2010 року № 01-010-04/501 та від 23.03.2011 року № 2303-1, оскільки договір застави майнових прав (права вимоги) у Державному реєстрі обтяжень майна, позивачем було зареєстроване лише 04.10.2011 року, а тому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" є добросовісним набувачем права вимоги за договором відступлення права вимоги (цесії) від 01.08.2011 року без будь-яких обтяжень.
Відповідно до ч. 4 ст. 577 ЦК України та п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна", моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що позивачем обрано невідповідний (неналежний) спосіб захисту своїх прав.
Крім того, господарським судом апеляційної інстанції вірно зазначено, якщо позивач вважає що його права порушені внаслідок відступлення права вимоги, то останній не позбавлений права звернутися до господарського суду першої інстанції з способом захисту передбаченого статтею 592 ЦК України.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.
Вищий господарський суд України, на підставі встановлених Дніпропетровським апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, перевіривши застосування ним норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вищевикладене в сукупності підтверджує, що доводи касаційної скарги не є обґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року у справі № 31/5005/13418/2011 відсутні.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 -1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року у справі № 31/5005/13418/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індар" -без задоволення.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя Н.В. Акулова