"13" червня 2012 р. Справа № 5013/17/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги прокурора Олександрійського району Кіровоградської області
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011
у справі№5013/17/12
за позовомпрокурора Олександрійського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
доПП "Технолог"
провідшкодування шкоди
У вміщеному в касаційній скарзі клопотанні заявник просить поновити пропущений процесуальний строк з посиланням на отримання оскаржуваної постанови строку лише в останній день строку на її оскарження (04.04.2012 року) та обумовлену цим неможливість вчасної підготовки та подання касаційної скарги, що підтверджується штампом на першій сторінці копії постанови та відміткою в книзі реєстрації вхідної кореспонденції.
Відповідно до ч.1 ст.110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Застосування цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу, в тому числі і для господарського суду.
Постанову прийнято Дніпропетровським апеляційним господарським судом 15.03.2012р. та надіслано учасникам судового процесу 21.03.2012р., що вбачається з відмітки апеляційного суду на звороті останньої сторінки постанови (а.с.88), тобто з незначним простроченням трьохденного терміну (на 2 дні), передбаченого ч.4 ст.105 ГПК України, оскільки з врахуванням вимог ч.3 ст.50 та ч.3 ст.51 цього Кодексу останнім днем перебігу вказаного терміну вважається 19.03.2012р.
Однак, належно оформлену касаційну скаргу з відповідним клопотанням подано прокурором лише 19.04.2012р., тобто зі значним пропуском встановленого процесуального строку, перебіг якого закінчився 04.04.2012р.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, вважає, що клопотання про поновлення пропущеного строку не підлягає задоволенню, а справа - касаційному провадженню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною.
Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Згідно з приписами ст.ст.105,110 Господарського процесуального кодексу України перебіг встановленого процесуального строку починається з дня прийняття постанови судом апеляційної інстанції, а не з моменту надсилання її сторонам по справі.
Колегія відхиляє голослівні посилання заявника в обґрунтування поважності причини пропуску ним строку на запізніле надсилання йому апеляційним судом оскаржуваної постанови та її подальше отримання лише в останній день строку на її оскарження (04.04.2012 року), оскільки відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Натомість до касаційної скарги заявником не додано оригінал поштового конверту чи засвідчену установою зв'язку копію поштового конверту, в якому надійшла постанова від 15.03.2012, та який би з достовірністю підтверджував запізніле надсилання судового рішення.
З врахуванням відсутності надання поштового конверту, в якому надійшла постанова від 15.03.2012, колегія вважає неналежними доказами додані до скарги внутрішні документи заявника, а саме ксерокопію першої сторінки цієї постанови зі штампом прокуратури про її отримання 04.04.2012 року та копію витягу з книги реєстрації вхідної кореспонденції з відповідною відміткою.
Отже, прокурором не спростовано той факт, що оскаржувану постанову було надіслано сторонам по справі та прокуратурі саме 21.03.2012р., що підтверджується відміткою апеляційного суду на звороті останньої сторінки постанови.
Таким чином, можливість своєчасного подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обста вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Проте, заявник не довів існування істотних перешкод, які б могли позбавити його реальної можливості подати належно оформлену касаційну скаргу в межах встановленого процесуального строку.
Відповідно до ч.2 ст.110 ГПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Згідно з п.5 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
За таких обставин, клопотання про відновлення пропущеного строку підлягає відхиленню, а подана касаційна скарга - поверненню заявнику у зв'язку з відсутністю підстав для поновлення строку.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.53,86,110,1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відхилити клопотання прокурора Олександрійського району Кіровоградської області про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 у справі №5013/17/12.
Касаційну скаргу прокурора Олександрійського району Кіровоградської області повернути заявнику, а справу №5013/17/12 - до господарського суду Кіровоградської області.
Судді: В.Овечкін
Є.Чернов
В.Цвігун