Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-1153/10/0101
03.05.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Цикуренка А.С.,
суддів Горошко Н.П. ,
Лядової Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Куксов В.В. ) від 16.12.10 у справі № 2а-1153/10/0101
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим (вул. В. Хромих, 12, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 позовні вимоги ОСОБА_2, - задоволено.
Не погодившись з даною постановою суду Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим звернулось з апеляційною скаргою в який просить скасувати постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 в позовних вимогах позивачу - відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу на час закінчення Другої світової війни було менш 18 років, він є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Положення Закону України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України, що встановлено Рішеннями Конституційного суду України.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, а саме має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням сплаченого підвищення.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України №2195-IV з врахуванням виплаченого.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини також зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.195; ст.196; ст.197; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим -залишити без задоволення.
Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя А.С. Цикуренко