Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-5855/11/0118
14.05.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Омельченка В. А. ,
Привалової А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тімофєєва Г.О. ) від 14.11.2011 у справі № 2а-5855/11/0118
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 97513)
до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)
про стягнення недоотриманої суми допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2011 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо не виконання перерахунку додаткової пенсії позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити додаткову пенсію позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.02.2011 по 22.07.2011.
В іншій частині позову відмовлено.
Судові витрати віднесено за рахунок державного бюджету.
На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія розглядає справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та віднесена до 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач одержує щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір якої повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена відповідними законами, але відповідач визначив розмір зазначеної пенсії позивачеві згідно з постановами Кабінету Міністрів України від №530 від 28.05.2008 та №654 від 16.07.2008.
Задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача привести позивачу розмір державної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії відповідача щодо виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, який є меншим, ніж встановлений цим законом, є неправомірними.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 2 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виходячи зі змісту наведених правових норм, позивач має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, застосуванню підлягають ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, і які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої слідує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 51, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011. Пунктом 7 ч.1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 14, 22, 37 та ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Як зазначається в рішенні Конституційного суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі №1-42/2011, Верховна Рада України, доповнивши п. 4 розділ VII „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік", визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. При цьому згідно рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 у справі №1-11/2012 виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, та саме Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
На виконання вимог Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 06.07.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011.
З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23.07.2011, застосуванню підлягають положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 14, 22, 37 та ч.3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 23.07.2011 правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745.
Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 06.09.2011 № 1080/0/4-11|1400/1/6/13-11 "Про визначення порядку та розмірів соціальних виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та засновані на законі, тому правомірно задоволені судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому відсутні підстави для її задоволення та скасування судового рішення.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2011 у справі № 2а-5855/11/0118 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис А.В.Привалова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська