Справа № 22-а-4030/08 Головуючий суддя у 1-ій
категорія статобліку - 46 інстанції -Курочкіна О.М.
Доповідач - Семененко Я.В. (№ 2-а-98/07)
Іменем України
10 вересня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Баранник Н.П., Юхименка О.В.
при секретарі Кочковій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області
на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2007 року по справі № 2-а-98/07 року за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати відмову відповідача щодо виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення, у розмірах передбачених Законом, неправомірною та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області на його користь недоплачену суму на оздоровлення за період 2002-2006 років у розмірі 7 061,50 гривень. Посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, в зв'язку з чим, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області, а тому відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте, відповідачем, всупереч вимогам Конституції України та вищезазначеному Закону, було виплачено на користь позивача в період з 2001 по 2006 рік, включно, значно занижені суми компенсації на оздоровлення, без врахування встановленого на території України розміру мінімальної заробітної плати починаючи з 2001 року та по 2006 рік, включно.
При розгляді справи по суті позивач позовні вимоги підтримав в частині визнання неправомірною відмови відповідача у виплаті сум та стягнення недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2006 р.р., а також доповнив позовні вимоги про перерахунок та стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 р., остаточно позивач просив стягнути на його користь з відповідача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 рік - 1025,00 грн, з урахуванням виплачених 26,7 грн.; за 2005 рік - 1660,00 грн. з урахуванням виплаченої суми в розмірі 100,00 грн.; за 2006 рік - 2000,00 грн. з урахуванням виплаченої суми 100 грн; та за 2007 рік просить зробити аналогічний перерахунок, виходячи з мінімальної заробітної плати та виплаченої суми у розмірі 100,00 грн.
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволено частково, а саме визнано дії посадових осіб відповідача щодо відмови у виплаті щорічної грошової допомоги на оздоровлення, у розмірах передбачених Законом та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1невиплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 - 2005 роки у розмірі - 2421,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач по справі та його представник постанову суду першої інстанції, в частині відмови у задоволені позовних вимог, не оскаржували, що з огляду на принцип диспозитивності та змагальності сторін по справі, позбавляє колегію суддів можливості щодо перегляду рішення суду першої, яке стосується сторони по справі та нею не оскаржене.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, позивач вказуючи на неправомірність дій відповідача, посилався на те, що розмір сум, які підлягають до сплати, повинні розраховуватися у відповідності до ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ). Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області наполягало на тому, що граничні розміри виплат, особам які постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, визначені Постанова КМУ, які і підлягають до застосування при визначені розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Спору між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, як особа, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕ 2 категорії, не існує.
Апелянт, зокрема посилався на те, що допомога на оздоровлення виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, тому підстав для її виплати в більшому розмірі немає.
Доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області стосовно правильності визначення позивачу розміру щорічної допомоги на оздоровлення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України № 1766-ІІІ від 01.06.2000 року був встановлений з 1 липня 2000 року у розмірі 118 грн. на місяць. Законом України № 2896-ІІІ від 13.12.2001 року розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2002 року встановлений у розмірі 140 грн. на місяць, а з 1 липня 2002 року у розмірі 165 грн. Законом України від 26.12.2002 року № 372-ІV розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2003 року у розмірі 185 грн. на місяць, а з грудня 2003 року встановлений у розмірі 205 грн. Законом України № 1344- ІV від 27.11.2004 року розмір мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2004 року встановлений у розмірі 237 грн. на місяць, а з 1 січня 2005 року Законом України № 2285-ІV від 23.12.2004 року розмір мінімальної заробітної плати був встановлений у розмірі 262 грн., з 01 квітня 2005 року - в розмірі 290 грн., з 1 липня 2005 року - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 грн.
Зазначені нормативні акти свідчать про те, що розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному до 2006 року будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає не Постанова КМУ № 836, а саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України № 1344- ІV від 27.11.2004 року № 2285- ІV від 23.12.2004 року та № 3235- ІV від 20.12.2005 року.
Таким чином, колегія судів дійшла висновку про безпідставність тверджень Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації про відсутність правових підстав у суду першої інстанції щодо застосування вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без врахування Постанов КМУ від 26 липня 1996 року №836 та від 12 липня 2005 року №562, якими визначено граничні розміри компенсаційних виплат на оздоровлення.
Таких висновків дійшов і суд першої інстанції, визнавши дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачу неправомірною.
Не приймає до уваги колегія суддів і твердження відповідача про те, що МНС України та Міністерство праці та соціальної політики мають бути належними відповідачами у справі, з тих підстав, що відповідно до ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна грошова допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Позивач звертався за місцем свого проживання до органу соціального захисту населення про виплату вказаних сум і саме цим органом йому було відмолено у задоволенні вимог.
Колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірах встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи», а оскільки відповідачем вказане право не визнається, то має і право на стягнення не отриманої частини такої грошової допомоги з відповідача.
Такі виплати, з урахуванням встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та фактично сплачених позивачу сум становлять: за 2004р. 205грн. х 5 - 26,70грн. = 998,30грн.; за 2005 рік. 290грн. х 5 - 26,70грн. = 1423,30грн.
Таким чином, сума заборгованості по виплаті щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2005р.р. становить 2 421,60грн., яку суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області залишити без задоволення, а Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2007 року по справі № 2-а-98/07 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.
(Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2008р.)
Головуючий Я.В. Семененко
Судді О.В. Юхименко
Н.П. Баранник