Справа № 2- 11
2008 рік
11 cерпня 2008 року Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
при секретарі Якимовій О.С.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орджонікідзевської райадміністрації м.Запоріжжя, третя особа відділ опіки і піклування Орджонікідзевської райадміністрації м.Запоріжжя про визнання права власності на ½ частину будинку, визнання недійсним розпорядження голови Орджонікідзевської райадміністрації м.Запоріжжя № 1052 від 14.07.2004 року,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орджонікідзевської райадміністрації м.Запоріжжя про визнання права власності на ½ частину будинку, визнання недійсним розпорядження голови Орджонікідзевської райадміністрації м.Запоріжжя № 1052 від 14.07.2004 року.
У позові вказала, що у 1986 році вона з відповідачем ОСОБА_3 уклала шлюб. З моменту реєстрації шлюбу вони проживали разом у будинку АДРЕСА_1.
Від шлюбу мають трьох дітей: дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 і сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Разом з чоловіком вони вели сумісне господарство, мали загальний бюджет, виховували дітей.
У період шлюбу вони разом побудували житловий будинок, розміром 10 х12 метрів та загальною площею 260 кв. метрів, який позначений на плані літерою «З».
Їх шлюб було розірвано у 2000 році і між нею та чоловіком було обумовлено, що майно вони поділять добровільно.
Після розірвання шлюбу вона залишилася проживати у спірному будинку АДРЕСА_1 та проживала там до 2002 року. Після сварок, які вчиняв чоловік, вона ставила питання про розподіл майна, але чоловік пояснив, що будинок не оформлений і розподілу не підлягає, після чого вона виїхала з будинку.
У теперішній час будинок оформлено на родичів колишнього чоловіка, які ніколи не мали відношення до будівництва будинку. Просила суд визнати за нею право власності на ½ частину будинку, визнати недійсним розпорядження голови Орджонікідзевської райадміністрації м.Запоріжжя № 1052 від 14.07.2004 року про оформлення будинку на родичів чоловіка.
Згодом, уточнила позовні вимоги і просила суд, окрім вищевказаних позовних вимог поновити строк звернення до суду для вирішення даного спору, оскільки з відповідачам ОСОБА_3 воза перебувала у шлюбі до 05.04.2000 року. Після розірвання шлюбу до 22.10. 2002 року вона проживала у спірному будинку АДРЕСА_1. Не зверталася раніше до суду, бо жила у спірному
будинку, який належним чином оформлений не був, колишній чоловік та родичі запевняли її, що добровільно розділять спірний будинок, щоб виділити їй
та дітям частку, або сплатити грошову компенсацію, але цього не зробили. Оскільки вона покинула спірний будинок 22.10.2002 року, просить поновити їй строк для звернення до суду із вказаним позовом, визнавши причину пропуску такого строку поважною.
У судовому засіданні позивач підтримала позов. Суду пояснила, що вона проживала разом з ОСОБА_3 з 1980 року, шлюб зареєстрували у 1986 році. Зразу вони проживали у будинку його батьків, але там була дуже велика сім»я, місця було замало, тому вони, за згодою матері чоловіка, брата і сестри почали будувати собі будинок за вказаною адресою. На її прохання оформити будинок, чоловік казав, що оформлять як добудують. З 1996 року по 2000 рік чоловік виїздив до м. Москви, повернувся у 2000 році, почалися сварки і вони розірвали шлюб, але ще протягом двох років вона проживала у цьому будинку.
15.12.2005 року вони з чоловіком уклали мирову угоду у частині розподілу майна, яка була скасована ухвалою суду від 24.10.2006 року, бо спірний будинок ОСОБА_3 оформив на себе, матір та брата. Зараз у цьому будинку колишній чоловік живе з іншою жінкою. Просила задовольнити її позов у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , будучи неодноразово повідомленими про час і місце слухання вказаної цивільної справи, у тому числі і через оголошення у засобах масової інформації, у судові засідання не з»являлися, причину неявки суду не повідомили. Усі відповідачі отримали копію позовної заяви, копії уточнених позовів, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 неодноразово з»являлися до суду на виклики суду, згодом з»являтися перестали, категорично відмовлялися отримувати повістки суду та телеграми з викликом до суду, про що суд повідомлено поштовими відділеннями зв»язку. Неявку вищевказаних відповідачів у судові засідання, суд розцінює як неявку без поважних причин, умисне затягування розгляду вказаної цивільної справи, наміри зірвати слухання справи, тому, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5
Представник третьої особи органу опіки і піклування Орджонікідзевської рай адміністрації м.Запоріжжя у судове засідання не з»вився, направивши суду листа з проханням про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, ухвалити рішення на розсуд суду, тому, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності вказаного представника третьої особи.
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що у спірному будинку вона проводила обладнювальні роботи, бо працювала маляром-штукатуром. Вона працювала у двоповерховому будинку, який побудували ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Її на роботу запросив ОСОБА_3, показували яку роботу виконувати подружжя удвох. Весь час, коли вона працювала у цьому будинку, з робітниками була ОСОБА_2, вона не працювала, була вагітна. Гроші вони часто виплачували удвох, тобто розраховувалися, але частіше розраховувалася ОСОБА_2. ОСОБА_3 хвалився, що у будує будинок для своєї сім»ї, що має двох дочок, чекають на сина.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що ОСОБА_2 знає протягом 15 років, спілкувалися сім»ями. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 зразу жили у будинку його матері, потім вирішили побудувати собі житло. Вони будинок будували разом, бо вона позичала їм гроші на будівництво. Будівництво будинку та внутрішні роботи проводилися на її очах. ОСОБА_3 Весь час говорив, що будує будинок для своєї сім»ї.
Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що коли почали будувати будинок, їй було років одинадцять. Мати та батько будували його разом, разом купували будівельні матеріали, мати завжди з ним їздила, допомагала йому. Потім почали жити у недобудованому будинку і вона матері допомагала у будинку, доглядала за сестрою.
Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона рідна тітка ОСОБА_2 Коли остання вийшла заміж, вони проживали з чоловіком у будинку його матері, потім вирішили будувати собі дім. Коли ОСОБА_2 подзвонила їй і це сповістила, прохала грошей позичити. У неї не має власних дітей, тому вона їм часто допомагала грошима. Спірний будинок подружжя будували разом, за власні кошти, для своєї сім»ї.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, свідків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у зв»язку з наступним.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у1986 році уклали шлюб. З моменту реєстрації шлюбу вони проживали разом у будинку АДРЕСА_1.
Від шлюбу мають трьох дітей: дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 і сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Разом з чоловіком вони вели сумісне господарство, мали загальний бюджет, виховували дітей.
У період шлюбу разом побудували житловий будинок літерою «З» з житловою мансардою МС, житловою площею 135, 4 кв. метри, загальною площею 194,3 кв. метри.
Їх шлюб було розірвано у 2000 році, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишилася проживати у спірному будинку АДРЕСА_1 та проживала там до 2002 року. Між нею та чоловіком була досягнута домовленість про розподіл майна, але ділити сумісно нажите майно чоловік не хотів, тому, позивачка 17.01.2005 року звернулася до суду.
15.12.2005 року Орджонікідзевським райсудом м.Запоріжжя була затверджена мирова угода між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, згідно якої позивачка відмовилася від позовних вимог про визнання права власності на ½ частину будинку, а відповідач ОСОБА_3 передав їй право розпоряджатися належною йому на праві власності 1/3 частиною житлового будинку літера «З» за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24.10.2006 року ухвала суду від 15.12.2005 року про затвердження мирової угоди скасована за нововиявленими обставинами, бо при реєстрації мирової угоди у ОП ЗМБТІ позивачка дізналася, що ОСОБА_3 у спірному будинку належить не 1/3 частина, а 1/6 частину будинку.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11пояснили суду, що спірний будинок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 будували разом, на власні кошти, для своєї сім»ї, бо будинок, у якому проживали до цього, належав матері ОСОБА_3 і був малий для великої родини.
Суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_12, бо вона є рідною тіткою ОСОБА_2 хоч її пояснення повністю співпадають з поясненнями інших допитаних судом свідків.
Як вбачається з вищевикладеного, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебуваючи у шлюбі, сумісно проживаючи, за власні кошти, для своєї сім»ї побудували житловий будинок під літерою «З», з житловою мансардою МС, який розташований у АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 1986 року по 05.09.2000 рік.
Відповідно до ст. 44 Кодексу про шлюб та сім»ю України ( 1969 року, який діяв на час розірвання шлюбу), шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розірвання шлюбу о органах реєстрації актів громадянського стану.
Отже, оскільки шлюб між подружжям розірвано 05.09.2000 року, з цього часу починає перебіг строк позовної давності.
Позивачка ОСОБА_2 пояснила суду, що з часу розірвання шлюбу з 05.09.2000 року до 22.10.2002 року вона проживала у спірному будинку, ніхто, у тому числі у колишній чоловік не були проти її проживання у будинку та проживання дітей. Колишній чоловік та його родичі обіцяли добровільно розділити будинок, виділити їй частину будинку або сплатити грошову компенсацію, але згодом почали влаштовувати сварки і вона була змушена виїхати з будинку.
Відповідно до ст.. 71 ЦК України ( 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність), встановлено у три роки, а також відповідно до ст.. 29 Кодексу про шлюб та сім»ю України ( 1969 року), для вимоги про розподіл майна, яка є загальною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлено трирічний строк позовної давності «Указ Президії Верховної Ради УРСР від 01.09.1980 року).
Враховуючи вищевказані обставини, а також те, що15.12.2005 року Орджонікідзевським райсудом м.Запоріжжя була затверджена мирова угода між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, згідно якої позивачка відмовилася від позовних вимог про визнання права власності на ½ частину будинку, а відповідач ОСОБА_3 передав їй право розпоряджатися належною йому на праві власності 1/3 частиною житлового будинку літера «З» за адресою: АДРЕСА_1, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24.10.2006 року ухвала суду від 15.12.2005 року про затвердження мирової угоди скасована за нововиявленими обставинами, бо при реєстрації мирової угоди у ОП ЗМБТІ позивачка дізналася, що ОСОБА_3 у спірному будинку належить не 1/3 частина, а 1/6 частину будинку, суд вважає причину пропуску строку звернення ОСОБА_2.до суду для вирішення даного спору, поважною, а тому строк для звернення до суду підлягає поновленню судом.
Відповідно до ст..22 Кодексу про шлюб та сім»ю України ( 1969 року), майно, яке нажите подружжям у період шлюбу є їх загальною сумісною власністю. Кожний з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно зі ст.. 28 Кодексу про шлюб та сім»ю України у разі розподілу майна, яке є загальною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними
Оскільки судом встановлено, що подружжям ОСОБА_2 сумісно, у період перебування у шлюбі, за власні кошти, для власної сім»ї, побудовано житловий будинок літерою «З» з житловою мансардою МС по АДРЕСА_1, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 у частині визнання за нею права власності на ½ частину вказаного будинку, обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню.
Виходячи з вищевказаного, оскільки спірний будинок літерою «З», з житловою мансардою МС по АДРЕСА_1 судом визнано сумісною загальною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 у частині визнання недійним розпорядження голови Орджонікідзевської районної адміністрації м.Запоріжжя від 14.07.2004 року № 1052 р про оформлення права власності на житловий будинок «З» з житловою мансардою МС за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, житловою площею 135,4 кв. метри, загальною площею 194, 3 кв. метри, підлягаючими задоволенню.
Керуючись ст. 22, 28, 29, 44 Кодексу про шлюб та сім»ю України ( 1969 року), ст. ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ½ частину житлового будинку літерою «З» з житловою мансардою МС, житловою площею 135, 4 кв. метри, загальною площею 194, 3 кв. метри, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати недійним розпорядження голови Орджонікідзевської районної адміністрації м.Запоріжжя від 14.07.2004 року № 1052 р про оформлення права власності на житловий будинок «З» з житловою мансардою МС, житловою площею 135, 4 кв. метри, загальною площею 194,3 кв. метри за ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Заочне рішення може бути переглянуто судом протягом десяти діб з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: Гнатик Г. Є.