19 жовтня 2006 р.
№ 35/86
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Дроботової Т.Б., Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс»
на постанову
Донецького апеляційного
господарського суду
від
11 липня 2006 року
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс»
до
Державного підприємства “Донецька залізниця»
про
стягнення 68 770,60 грн.
від позивача: Маєвський Г.А. за довіреністю від 11.06.2006 року № 69/06
від відповідача: Ігнатова Н.О. за довіреністю від 07.11.2005 року № Н01/3453
Під час засідання 12.10.2006 року оголошувалась перерва до 19 жовтня 2006 року
У лютому 2006 року, товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця» про стягнення 68 770,60 грн. за послуги у зберіганні сірки. Позивач стверджував, що не отримував таких послуг від залізниці, тому вважав списані з нього кошти отриманими залізницею без законних на те підстав. Свої вимоги позивач обґрунтовував невиконанням відповідачем умов договору № 7 від 31.12.2004 року, укладеного між сторонами у цій справі, та порушенням статті 6 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.05.2006 року, ухваленим суддею Мальцевим М.Ю., позовні вимоги задоволені повністю. Суд першої інстанції встановив, що окремих договорів на зберігання сірки відповідно до приписів статей 936, 937, 938 Цивільного кодексу України та в порушення частини 2 статті 22 Статуту залізниць України і пункту 7 “Правил зберігання вантажів» між сторонами укладено не було, факт надання саме відповідачем послуг зі зберігання сірки не доведено, кошти у сумі 68 770,60 грн. визнані такими, що одержані відповідачем без законних підстав.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року ухваленою колегією суддів у складі Шевкової Т.А. -головуючого, Дзюби О.М., Дібрової Г.І. рішення скасовано, у позові відмовлено. Апеляційний суд зазначив, що умовами договору № 7 від 31.12.2004 року передбачена можливість надання залізницею послуг зі зберігання вантажу та передбачений порядок і підстави нарахування збору за зберігання вантажу. При цьому враховано, що позивачем не заперечується факт простою вагонів з сіркою.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції залишивши рішення господарського суду Донецької області без змін. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що апеляційним господарським судом невірно застосовані приписи статей 908, 909, 916, 918 Цивільного кодексу України, статей 6, 46, 47, 110 Статуту Залізниць України, пунктів 5, 7 Правил збереження вантажів. Також на думку скаржника, апеляційним судом не було прийнято до уваги, що умовами договору № 7 від 30.12.2004 року, передбачена лише можливість надання залізницею послуг зі зберігання сірки у вагонах та порядок і розмір плати у разі надання цих послуг, однак фактично ці послуги позивачем не замовлялись, а відповідачем не надавались. До недоліків постанови заявник відносить і неповноту судового дослідження. Зокрема, наголошено на тому, що апеляційною інстанцією не враховано місце знаходження вагонів із сіркою, адже залізниця не проводила вантажних операцій зі складування сірки на станційних складах чи майданчиках. Згідно статті 9 Статуту Залізниць України місця загального користування -це станційні склади і майданчики, що перебувають у віданні залізниць на яких виконуються вантажні операції. Між тим відповідно до пункту 5 Правил збереження вантажів, плата за зберігання вантажу сплачується саме за не вивезення вантажу з місця загального користування у терміни визначені статтею 46 Статуту Залізниць України.
Державне підприємство “Донецька залізниця» у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін постанову, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» -без задоволення, з підстав якими ця постанова вмотивована.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення присутніх у засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у справі матеріалами, між товариством з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» та державним підприємством “Донецька залізниця» 31.12.2004 року був укладений договір № 7 про організацію перевезення сірки транзитом через Маріупольський морський торгівельний порт і перевантаження по прямому варіанту “вагон -судно».
Пунктом 1.1 договору визначено, що даний договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією планування, затримками на підходах до станції Маріуполь-Порт вагонів з сіркою комовою та гранульованою, що надходить з території Російської Федерації через залізничні прикордонні переходи України на станцію Маріуполь-Порт з наступним перевантаженням в морські судна по прямому варіанту «вагон-судно». Пунктом 1.3 договору встановлено, що даний договір передбачає плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів в вагонах, як на підходах до станції Маріуполь-Порт, так і в очікуванні подачі під вивантаження на станції Маріуполь-Порт. У пункті 3.3 договору сторонами визначено, що збір за зберігання вантажів в вагонах нараховується відповідно до Правил перевезень вантажів (частина 1) розділ 7 пункт 8, Тарифного керівництва № 1 розділ 2 пункт 2 та телеграфної вказівки Укрзалізниці ЦЗМ 10/1905 від 24.11.2004р.
Пунктом 3.4 договору сторони зобов'язалися щомісячно робити звірку розрахунків за виконаними залізницею обсягами перевезень вантажів та здійсненим товариством платежам. Звірка оформлюється актом (протоколом).
На виконання умов договору в листопаді-грудні 2005року на станцію Маріуполь-Порт за накладними №№ Ф007916, Ф00715, Ф007860, Ф007801, Ф007908, Ф007963, Ф0077974, Ф007917, Ф007986, Ф007982, Ф007919, Ф008025, Ф008007, Ф008025, Ф008013, Ф008028, Ф008025, Ф008013, Ф008112, Ф008111, Ф008110, Ф008103, Ф008034 від відправника ТОВ «Астраханьгазпром» до отримувача ТОВ «Лемтранс» надходив вантаж -сірка комова чи гранульована. Актами загальної форми №№ 854, 852, 851, 850, 863, 864, 875, 872, 876, 894, 885, 890, 886, 888, 913 встановлено факти невчасного вивезення вагонів з сіркою в зв'язку з відсутністю судна. У більшості з них дописано про стягнення вартості збору за зберігання вантажу.
Відповідно до п. 2.6 «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 664, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Державним підприємством «Донецька залізниця» з приводу затримки вагонів з сіркою на ст. Маріуполь-Порт складені накопичувальні картки №№ 16121464, 23121502, 28121523, 100137 та нарахований збір за зберігання вантажу з урахуванням приписів п. 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1, відповідно до яких збір за зберігання вантажу стягується після закінчення строку безоплатного зберігання, який визначається з 24-00 дати повідомлення отримувача про прибуття вантажу. Після цього вантаж зберігається безоплатно протягом доби. Накопичувальні картки підписані начальником ст. Маріуполь-Порт та представником позивача.
Таким чином між сторонами був укладений договір, в умовах якого сторонами передбачено здійснення таких дій, як внесення плати за користування вагонами та сплату збору за зберігання вантажів у вагонах, як на підходах до станції Маріуполь-Порт, так і в очікуванні вивантаження на ст. Маріуполь-Порт. Разом з тим умовами договору не визначений індивідуальний тобто інший ніж передбачено загальним регулюванням порядок і підстави нарахування збору за зберігання вантажів.
В розділі 3 договору сторони встановили підстави та порядок уплати збору за затримку вантажів в вагонах, а саме в п. 3.4 договору сторони визначили, що облік затриманих з вини позивача вагонів на станції призначення здійснюється згідно Правил перевезень вантажів, розділу 6, пункту 8. При цьому договір не містить застережень, щодо форми, змісту та обов'язку складання актів і звітів з наданих послуг зі зберігання вантажів.
До того ж судами не встановлено де саме простоювали вагони, чи належать вони позивачеві, та чи належить залізниці територія де простоювали вагони, чи віднесена ця територія до місця загального користування. Судами обох інстанцій не визначена правова природа збору за зберігання вантажів, а відтак і не досліджений порядок його нарахування та стягнення. Наведені недоліки призвели до передчасного висновку про підставність заявлених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення» від 29.12.1976 року № 11 з внесеними до нього змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постановлені у справі судові рішення не можна визнати такими, що відповідають зазначеним вимогам і є законними і обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи, судові необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України , -
Рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року у справі №35/86 скасувати.
Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» задовольнити частково.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Дроботової
Л.Продаєвич