01 листопада 2006 р.
№ 22/528-18/145
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року у справі № 22/528-18/145 Господарського суду міста Києва за позовом Акціонерного комерційного банку “Київ», м. Київ, до Української державної інноваційної компанії, м. Київ, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерветмед», м. Київ, про визнання договору гарантії таким, що припинив свою дію,
за участю представників сторін:
позивача -Задвернюк М.І. (дов. від 03.01.2006 р.);
відповідача -Барановська Т.В. (дов. від 27.12.2005 р.);
Алєксєєнко І.О. (дов. від 16.06.2006 р.);
встановив:
У червні 2003 року позивач -Акціонерний комерційний банк “Київ», пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Української державної інноваційної компанії за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерветмед» про визнання договору гарантії таким, що припинив свою дію.
Вказував, що на підставі договору гарантії № 06-24 від 17,12,1997 р., укладеного між позивачем та відповідачем, АКБ “Київ» виступив гарантом своєчасного повернення ЗАТ “Інтерветмед» інноваційної позики відповідачу в сумі 2 520 000 грн. яка була надана товариству за інноваційним договором № 17/97 від 16.12.1997 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач у справі та ЗАТ “Інтерветмед» в порушення умов договору гарантії змінили порядок розрахунків за інноваційним договором без будь-якого узгодження з АКБ “Київ».
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору гарантії позивач просить визнати договір гарантії № 06-24 від 17.12.1997 р., таким, що припинив свою дію (чинність) з 15.02.1999 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2003 р. (суддя: Шкурат А.М.) на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі припинено.
Спір розглядався судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2006 р. (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю.
Постановлено визнати договір гарантії № 06-24 від 17,12,1997 р., укладений між Акціонерним комерційним банком “Київ» та Українською державною інноваційною компанією в особі Київського регіонального відділення, таким, що припинив свою дію.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. (колегія судів у складі: Корсак В.А. -головуючий, Авдеєва П.В., Коршун Н.М.) рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги обґрунтовані та законні, оскільки договір гарантії № 06-24 від 17.12.1997 р. припинив свою дію на підставі того, що зобов'язання третьої особи припинилися виконанням, проведеним належним чином за інноваційним договором № 17/97 від 16.12.1997 р.
У касаційній скарзі Українська державна інноваційна компанія просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2006 р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р. з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та припинити провадження у справі № 22/528-18/145.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що 17.12.1997 р. між позивачем та відповідачем укладений договір гарантії № 06-24, за умовами якого АКБ “Київ» виступив гарантом своєчасного повернення третьою особою інноваційної позики відповідачеві у сумі 2 520 000 грн., яка була надана ЗАТ “Інтерветмед» згідно з інноваційним договором № 17/97 від 16.12.1997 р.
В пункті 4 договору гарантії сторони передбачили, що будь-які зміни чи доповнення до інноваційного договору повинні попередньо письмово погоджуватись між відповідачем, третьою особою та позивачем. У випадку прийняття таких рішень без відповідного погодження з позивачем (гарантом за договором гарантії) ці зміни для останнього не будуть мати законної сили.
15.02.1999 р. Кабінетом Міністрів України прийняте розпорядження № 93-р, згідно з яким для поліпшення забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсулінів надане погодження з пропозицією Мін науки, погодженою з МОЗ та Мінфіном, щодо погашення заборгованості у розмірі 2 520 000 грн. перед Держіннфондом виконавцем інноваційного проекту ЗАТ “Інтерветмед» шляхом безоплатної передачі протягом 1999-2000 рр. інноваційної продукції -препарату “Моносуінсулін МК» органам і закладам охорони здоров'я на суму боргу.
В абзаці третьому вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України наказано Держіннофонду на підставі актів, що надійдуть від ЗАТ “Інтерветмед», зарахувати вартість переданого препарату в рахунок погашення позики Фонду за інноваційним проектом.
Приймаючи рішення у справі № 22/528-18/145 суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що третя особа виконала розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 р. № 93-р. та безоплатно передала закладам охорони здоров'я областей України препарат “ Моносуінсулін МК» на загальну суму 2 520 016,83 грн. в рахунок погашення позики позивачеві за інноваційним договором.
Також місцевим судом встановлено, що зазначена обставина підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2004 р. у справі № 14/218, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2005 р.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішеннями господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку, що договір гарантії № 06-24 від 17.12.1997 р. є таким, що припинив свою дію на підставі того, що зобов'язання третьої особи припинилися виконанням, проведеним належним чином за інноваційним договором № 17/97 від 16.12.1997 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З даними висновками місцевого та апеляційного судів повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судами обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір між сторонами відсутній, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року у справі № 22/528-18/145 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська