Копія
Справа № 2270/2415/12
11 квітня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКозачок І.С.
при секретарі Голуб О.О.
за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Голобурди К.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання відмови протиправною та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку, -
Позивачі фізична особа-підприємець ОСОБА_5 та фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернулись з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання відмови, викладеної у листі № 3063/10/17-2 від 02.02.2012 р. та у листі № 3098/10/17-2 від 02.02.2012 р. протиправною та зобов'язання видати їм свідоцтва про сплату єдиного податку.
В обґрунтування своїх вимог позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_5 посилається на те, що він звернувся до відповідача із заявою про видачу йому свідоцтва платника єдиного податку, однак листом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 02.02.2012 року № 3063/10/17-2 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік на підставі абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_7 посилається на те, що він звернувся до відповідача із заявою про видачу йому свідоцтва платника єдиного податку, однак листом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 02.02.2012 року № 3098/10/17-2 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік на підставі абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Позивачі вважають відмову відповідача видати їм свідоцтва платників єдиного податку протиправною на тій підставі, що вони не здійснюють і не мають наміру здійснювати діяльність, передбачену абзацом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, а тому на них не поширюється визначене цим положенням обмеження, зважаючи на що просять позов задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, підтвердивши обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні надав письмове заперечення проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову. Обгрунтовував свої доводи тим, що у заявах позивачів про застосування спрощеної системи оподаткування зазначені види діяльності, здійснюючи які, позивачі не мають права бути платниками єдиного податку. Зокрема, відповідач зазначає, що оскільки позивачі мають намір здійснювати діяльність щодо виробництва та реалізації ювелірних виробів з дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння, на них поширюється обмеження, встановлене абзацом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, яке передбачає, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Зважаючи на це просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_5 як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 17.12.1996 року. Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_7 як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 08.04.2003 року.
Позивачі звернулись до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому з заявами про застосування спрощеної системи оподаткування та видачу їм свідоцтв про сплату єдиного податку з 01.01. 2012 року.
У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 зазначені наступні обрані ним види діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності КВЕД ДК 009:2005:
- роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами;
- роздрібна торгівля парфумерними та косметичними товарами;
- роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань;
- роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.
Відповідачем листом від 02.02.2012 року за вих. № 3063/10/17-2 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 було повідомлено про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування із посиланням на абзац 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України та на положення Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 зазначені наступні обрані ним види діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності КВЕД ДК 009:2005:
- роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань;
- виробництво ювелірних виробів;
- ремонт ювелірних виробів;
- здавання в оренду власного нерухомого майна.
Відповідачем листом від 02.02.2012 року за вих. № 3098/10/17-2 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 було повідомлено про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування із посиланням на абзац 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України та на положення Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
Оцінюючи підстави для відмови позивачам у видачі свідоцтв про сплату єдиного податку суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України передбачає, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Статтею 299 ПК України визначено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви. У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку відповідно до п. 299.9 статті 299 Податкового кодексу України є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Однак, як видно з листів-відповідей відповідача на адресу позивачів, відповідач взагалі не посилається на будь-який з підпунктів пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України як на підставу для відмови у видачі їм свідоцтв про сплату єдиного податку, зазначаючи лише про неможливість отримання ними свідоцтв платників єдиного податку зважаючи на положення абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
Абзацом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.1997 року №637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі -Закон) 1) дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1); дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2); дорогоцінне каміння органогенного утворення - це перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3); видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7).
Даний Закон не містить поняття реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Таким чином, різні операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням мають свої особливості правового регулювання.
Отже, Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" містить визначення понять "видобуток", "виробництво" дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, і не містить поняття "реалізація" дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Також даний Закон не містить визначення "ювелірного виробу".
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів", а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань". Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.
Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Натомість, виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів належить до класу 33.50, виробництво ювелірних виробів - до класу 36.22.0. Оскільки Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", який встановлює правові засади видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не визначає поняття "ювелірний виріб", і не ототожнює його з поняттями "дорогоцінні метали" і "дорогоцінне каміння", суд вважає, що виробництво або ремонт ювелірних виробів не належить до операцій з видобутку, виробництва або реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у розумінні Податкового кодексу України.
Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням визначена у КВЕД ДК 009:2005: підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»; підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», який включає оптову торгівлю коштовним камінням.
Діяльність у сфері торгівлі ювелірними виробами відноситься до інших підкласів згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»; підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», який включає в себе роздрібну торгівлю ювелірними виробами; підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.», який включає в себе оптову торгівлю ювелірними виробами.
Відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 27.01.2012 року №04-39/10-83 юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Таким чином, Податковим кодексом України не встановлені обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, які виготовляють та реалізують ювелірні та побутові вироби з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на положення Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. N 244, оскільки вона стосується питань здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, відповідності їх державним стандартам, а тому не може застосовуватись для визначення вимог щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Беручи до уваги відсутність у рішеннях відповідача від 02.02.2012 р. № 3063/10/17-2 та № 3098/10/17-2 посилання на конкретну норму (пункт статті) Податкового кодексу України, яка визначає підставу для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку, відмова відповідача у задоволенні заяв позивачів про застосування спрощеної системи оподаткування є необґрунтованою та протиправною.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду належних доказів, які доводять правомірність його дій та наявність підстав для відмови позивачам у видачі їм свідоцтв про сплату єдиного податку. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 86, 159-163, 167 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати відмову Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 свідоцтв про сплату єдиного податку протиправною.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13 квітня 2012 року
Суддя/підпис/І. С. Козачок
"Згідно з оригіналом" Суддя І. С. Козачок