Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
17 травня 2012 р. № 2-а- 4072/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бартош Н.С.,
при секретарі судового засідання -Островськый М.О.,
за участі представників: позивача -ОСОБА_1, відповідача - Гадяцької Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій протиправними ,-
Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова щодо невидачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво платника єдиного податку.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ФОП ОСОБА_3 подано до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.
В порушення вимог чинного законодавства України Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова не було видано позивачу свідоцтво платника єдиного податку, ані надано письмову відмову у видачі зазначеного свідоцтва. Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова надіслала лист на адресу позивача №1994/10/17-121 від 13.02.2012 року, в якому зазначалося, що фізичні особи -підприємці -платники єдиного податку не мають право здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів, у зв'язку з чим позивач не може бути платником податку з 01.01.2012 року та його заява вважається анульованою.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала та просила в задоволенні адміністративного позову відмовити. Надала письмові заперечення на позов.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, встановив такі обставини.
Позивачем 18.01.2012 року до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 року, відповідно до якої були обрані види діяльності за КВЕД, а саме роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (код КВЕД 52.48.2), інші види оптової торгівлі (код КВЕД 51.90.0).
Листом від 13.02.2012 року за № 1994/10/17-121 відповідач повідомив фізичну особу підприємця ОСОБА_3, що фізичні особи-підприємці -платники єдиного податку не мають право здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів, у зв'язку із тим, що згідно пп. 291.5.1.4 п. 291 5 ст. 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
На підставі викладеного, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС вважає, що фізичні особи підприємці платники єдиного податку не мають право здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів.
Відповідно до вимог ст..11 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав та інтересів позивача, з приводу рішення суб"єкта владних повноважень , викладеного вищевказаному листі.
Суд визнає неправомірним рішення відповідача, викладене в листі від 13.02.2012 року №1994/10/17-121 про анулювання заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 року, та дії відповідача з невидачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку, а тому позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пп. 2 п. 291.4 зазначеної статті, друга група суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності це фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.
За приписами підпунктів 298.1.1 та 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.
Згідно пунктів 299.1. та 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.
Пунктом 299.8 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
У відповідності до пп. 1 п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України, підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.
Підпунктом 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".
Статтею 1 зазначеного Закону визначені наступні поняття:
- дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
- дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах);
- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді;
- видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами;
- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами;
- виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів;
- афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів", а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань".
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:
- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);
- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.
Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає:
- оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";
- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням;
- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає:
- роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;
- підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами".
При цьому, Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 4 та також ст. 22 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними вбачається, що законодавець розмежує операції дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням та операції з ювелірними виробами з них.
Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України є здійснення виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа - підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У відповідності до пп. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи наведене, суд вважає, що суб'єкти господарювання при здійсненні ними оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платниками єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Частиною першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій протиправними - задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконними рішення відповідача, викладене в листі від 13.02.2012 року №1994/10/17-121 про анулювання заяви заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 року, та дії щодо невидачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтва платника єдиного податку.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво платника єдиного податку.
Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 32.19 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Постанова у повному обсязі виготовлена 22 травня 2012 року.
Суддя Бартош Н.С.