Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
06 червня 2012 р. № 2-а- 4015/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чалого І.С.,
при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,
за участю представників сторін:
позивача - Кузнецова Н.А.,
відповідача - Чирві О.А.,
3-ї особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, 3-я особа - ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій незаконними
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконними дії відповідача в частині заборони відчуження та накладення арешту на рухоме майно - автомобіль MITSUBISHI NATIVA, державний номер НОМЕР_1, яке належить ОСОБА_5 Зобов'язати відповідача звільнити з під арешту рухоме майно - автомобіль MITSUBISHI NATIVA, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 та знаходиться в заставі у Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит». Стягнути на користь позивача судовий збір.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 20.12.2011 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна , що належить боржнику ФОП ОСОБА_5 зокрема на автомобіль MITSUBISHI NATIVA, державний номер НОМЕР_1, що належить 3-й особі на праві власності. Зазначене майно знаходиться в заставі у Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанського регіонального управління", який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" відповідно до договору застави. Позивач зазначає, що він, являючись обтяжувачем рухомого майна третьої особи, зареєструвавши обтяження рухомого майна раніше ніж обтяжував державний виконавець мав пріоритетне право на задоволення своїх вимог.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на письмові заперечення, долучені до матеріалів справи.
Представники третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечували, підтримали позицію позивача.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача та представників третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження № 30442394, яке було відкрито 20.12.2011 р. на підставі наказу Господарського суду Харківської області № 5023/4695/11 виданого 25.10.2011 р. про стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь держави в особі Окружної державної комісії територіального виборчого округу № 171 102777,00 грн. збитків та 10541,60 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», вищезазначений виконавчий документ є таким що підлягає виконанню Державною виконавчою службою.
На підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження № 30442394 боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду, а саме у 7-денний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та попереджено, що у разі невиконання в наданий строк, вони будуть виконані в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень статті 52 Закону України «Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Згідно з ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження" державним виконавцем відповідно до заяви від 09.12.2011 р. прокурора Київського району м. Харкова про примусове виконання рішення для забезпечення виконання рішення Господарського суду Харківської області № 5023/4695/11 20.12.2011 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, що належить ФОП ОСОБА_5 у межах суми звернення стягнення 113554,60 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ФОП ОСОБА_5 лише в межах суми боргу.
В порядку виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводились дії по виявленню майна боржника, на яке могло бути звернуто стягнення, що підтверджується матеріалами справи, а саме заяви ОСОБА_5 про скасування постанови про розшук майна боржника від 27.02.2012 р., з якої також вбачається, що він дає згоду здійснити оцінку нежитлових приміщень за адресою : м. Харків, вул. Єсеніна, 7 для подальшої його реалізації та задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні № 30442394.
Разом з цим судом встановлено, що 25.05.2007 року між Банком «Фінанси та Кредит»товариством з обмеженою відповідальністю в особі філії Банку «Фінанси та Кредит»товариства з обмеженою відповідальністю у Харківської області (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит") та ОСОБА_5 було укладено договір застави автомобіля MITSUBISHI NATIVA, державний номер НОМЕР_1 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за договором про надання кредиту № 122/05-Ф від 25.05.2007 р.
Відомості про обтяження предмета застави на користь позивача, згідно вимог ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»05.06.207 року внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 5071036, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
На виконання вказаної вимоги, як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2012 р. виконавцем було відповідне повідомлення Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит".
Суд зазначає, що статтями 12, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що на підставі черговості (виникнення) реєстрації обтяжень встановлюється їх пріоритет, внаслідок чого обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Судом встановлено, що позивач є обтяжувачем з вищим приоритетним і не був позбавлений цього статусу на підставі постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.12.2011 р. про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження це процесуальна дія державного виконавця, яка вчинюється, як гарантований засіб, для забезпечення виконання рішення суду.
Також суд вказує на те, що державним виконавцем постановою від 20.12.2011 р. було накладено арешт майна боржника лише у межах звернення стягнення та оголошено заборону на його відчуження лише в межах суми боргу.
Суд зазначає, що позивач в даній справі фактично оскаржує дії державного виконавця як суб'єкта владних повноважень щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а тому суд вважає за необхідне перевірити постанову відповідача стосовно її законності.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, перевіривши вищезазначену постанову відповідно до вимог зазначеної норми, судом вбачається, що відповідачем вимоги Закону України «Про виконавче провадження»було дотримано, виконавче провадження відкрито за документом, який зазначено в Законі України «Про виконавче провадження»як виконавчий документ, арешт накладено в порядку виконання наказу в господарській справі.
Крім того, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
За таких обставин відповідач був зобов'язаний прийняти наказ суду до виконання, що ним і було зроблено та відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»мав право накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, а сукупний аналіз норм ст.ст. 18,19, 22 даного Закону дозволяє дійти висновку про відсутність обов'язку державного виконавця при відкритті провадження щодо встановлення чи знаходиться майно в заставі.
При цьому суд відзначає посилання позовної заяви на порушення відповідачем норм Закону України «Про заставу»як помилкові, оскільки при здійсненні виконавчих дій, в тому числі і накладенні арешту на майно, відповідач керувався спеціальним законом, який регулює порядок здійснення виконавчих дій -Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" дер жавний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (поса дових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у поряд ку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.
В даному випадку вказаними діями відповідача не були порушені права позивача, який є заставодержателем майна, на яке накладено було арешт, у зв'язку з чим вказані дії останнього узгоджуються з приписами закону.
Положення ст. 19 ч. 2 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Позивачем не було доведено протиправність дій відповідної сторони.
Таким чином, з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при виконанні своїх функцій згідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" мало місце відповідність дій в частині накладення арешту на майно ОСОБА_5 та заборона здійснювати відчуження будь-якого майна лише в межах суми боргу.
Разом з цим судом зазначається, що позивач як обтяжувач з вищим приоритетом не був позбавлений цього статусу постановою Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.12.2011 р. про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, а тому не порушує прав та законних інтересів позивача.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що судом не виявлено порушень з боку відповідача при прийнятті постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.12.2011 р. про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не порушував прав, позивача, суд знаходить позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, 3-я особа - ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій незаконними - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2012 року.
Суддя І.С.Чалий