Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
15 травня 2012 р. № 2-а- 3427/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
при секретарі судового засідання - Глянь О.І.
за участю:
представника позивача -Єрьоміної О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Приватного підприємства "Авазіс плюс"
до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач - Приватне підприємство "Авазіс плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 25.11.2011 року № 0002362302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +23 387,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатами перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова складений акт від 11.11.2011 року №3471/23/212/35699160 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Авазіс плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ фірма «Ліон» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. Позивач не згоден з висновками, викладеними у вказаному акті перевірки, а саме: з висновками про порушення позивачем п.п.198.3, п.п 198.6, ст.198 Податкового кодексу, що слугувало підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення та стверджує, що під час проведення перевірки ПП "Авазіс плюс" були надані всі необхідні документи, які підтверджують факт укладання між позивачем та його контрагентом ТОВ фірма «Ліон» договору №04/04-11 від 04.04.2011 року, а також, документи, що засвідчують факт виконання ПП "Авазіс плюс" зобов'язань по оплаті вартості товарів за правочином ТОВ фірма «Ліон» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Оскільки, при проведенні перевірки у відповідача претензій до право і дієздатності ПП "Авазіс плюс" та ТОВ фірма «Ліон», до правового їх статусу як платників ПДВ, відповідності правочину вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду не має, доказів, які б доводили нерозумність, необачність або недобросовісність чи несумлінність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору перевіряючими у акті перевірки не наведено, підстав вважати, що позивачем не були дотримані вимоги чинного законодавства та неправомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ фірма «Ліон», у відповідача не було. За таких підстав, ПП "Авазіс плюс" вважає висновки, викладені в акті перевірки від 11.11.2011 року №3471/23/212/35699160 неправомірними, необґрунтованими, а тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення від 25.11.2011 року № 0002362302 підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався.
Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство "Авазіс плюс", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, з 29.02.2008 року зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради за №14801020000039780, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 35699160 (а.с.62). З 03.03.2008 року за № 17724 ПП "Авазіс плюс" взято на податковий облік в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, правонаступником якої є Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 21.06.2011 року №445 (а.с.64) та з 20.03.2008 року зареєстрований, як платник податку на додану вартість (а.с.63).
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
На підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Авазіс плюс» (податковий номер 35699160) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Фірма «Ліон» (податковий номер 30590155) за квітень 2011 року» від 21.10.2011 №1267 (а.с.18), виданого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова Башликовою І.В., старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова Ломакіною А.К. згідно із п.п.20.1.4 ст.20, пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78,п.79.1 п.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Авазіс плюс» з питань дотримання вимог податного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ фірма «Ліон» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 11.11.2011 року № 3471/23 -212/35699160 (а.с. 20-29).
З посиланням на вищезазначений акт перевірки, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002362302 від 25.11.2012 року, яким ПП «Авазіс плюс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23.386,67 грн. - за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (а.с.30).
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугували відображені в акті від 11.11.2011 року №3471/23/212/35699160 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ПП «Авазіс плюс» вимог п.п.198.3, п.п. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 23.386,67 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 23.386,67 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням податкового органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження.
За наслідками розгляду скарг ПП «Авазіс плюс» рішеннями Державної податкової адміністрації України в Харківській області від 30.01.2012 року №420/10/25-203 (а.с.35-37) та Державної податкової служби України від 27.02.2012 року № 3454/6/10-2115 (а.с.42-44) оскаржене позивачем податкове повідомлення - рішення № 0002362302 від 25.11.2012 року залишено без змін, а скарги - без задоволення, що стало підставою для звернення ПП «Авазіс плюс» з даним позовом до суду.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, позивач - ПП «Авазіс плюс», у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ фірма «Ліон».
Так, на підставі укладеного між ПП «Авазіс плюс»-(покупець) та ТОВ фірма «Ліон»-(постачальник) договору № 04/04-11 від 04.04.2011 року, останній зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити кровельні матеріали, піломатеріали та інші супутні будівельні матеріали (а.с.45-47).
В ході проведення перевірки відповідач не встановив порушень закону щодо наявності у сторін вищевказаного договору правоздатності і дієздатності юридичних осіб, щодо наявності правового статусу платників податків, в тому числі і ПДВ.
Будь-яких фактів порушень в оформленні первинних документів, які у спірних правовідносинах були складені з посиланням на згаданий договір, в акті перевірки від 11.11.2011 року № 3471/23 -212/35699160 не викладено.
Посилаючись на реальність господарських операцій за укладеним правочином, позивач подав до суду складені ТОВ фірма "Ліон" видаткові накладні: від 06.04.2011 року №РН-060403 на суму з ПДВ 37.840,00 грн. (а.с.48), від 27.04.2011 року №РН-270401 на суму з ПДВ 102.480,00 грн. (а.с.51), податкові накладні: від 06.04.2011 року №46 на суму з ПДВ 37840,00 грн. (а.с.49), від 27.04.2011 року №237 на суму з ПДВ 102480,00 грн. (а.с.50).
Оглянувши в судовому засіданні первинні документи, які були складені при виконанні правочину з ТОВ фірма «Ліон», суд відмічає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення), спричиняють втрату юридичної сили та доказовості.
Відповідно до умов договору №04/04-11 від 04.04.2011 року, за отримані товари ПП «Авазіс плюс» здійвснено оплату, про що свідчить платіжне доручення від 25.05.2011 року №151 на суму з ПДВ 140.320,00 (а.с.74).
Згідно пояснень представника позивача, що підтверджується матеріалами справи, транспортування товару за договором відбувалося власним автотранспортом покупця, який належить останньому на підставі договору оренди вантажного автомобілю у приватної особи від 01.04.2011 року №Ар-04, укладеного між Ільєнко В.М. та ПП «Авазіс плюс» (а.с.80) та договору оренди транспортного засобу від 06.04.2011 року №06/11 укладеного між ТОВ «Харків Жилсервіс 2009» та ПП «Авазіс плюс» (а.с.81-82).
Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи подорожніми листами: №76 від 06.04.2011 року (а.с.140), №77 від 06.04.2011 року (а.с.141), №83 від 27.04.2011 року (а.с.142).
Товар придбаний позивачем на умовах договору №04/04-11 від 04.04.2011 року використовувався у власній господарській діяльності з метою отримання економічного ефекту, а саме при виконанні:
- Договору підряду від 15.04.2011 року №15-6/04-11, укладеного між ПАТ «Ремстройсервіс»-(замовник) та ПП «Авазіс плюс»-(підрядчик), відповідно до умов якого підрядчик зобов'язується виконати поточний ремонт житлового фонду комунальної власності Фрунзенського району м. Харкова. Згідно із п.п.3.1. п.3 даного договору підрядчик зобов'язується придбати всі необхідні матеріали для виконання підрядних робіт. (а.с.52)
Виконання робіт за договором від 15.04.2011 року №15-6/04-11 між замовником та підрядчиком підтверджується копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт/ та затрат за травень 2011 року на суму 142.258, 80 грн. (а.с.53), актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на суму 142.258,80 грн. (а.с.83-87).
- Договору підряду №9/Д від 07.04.2011 року, укладеного між Департаментом освіти Харківської міської ради-(замовник) та ПП «Авазіс плюс»-(підрядник), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами на власний ризик капітальний ремонт покрівлі Дошкільного навчального закладу (ясла садок) №9 Харківської міської ради, за адресою: Харків, пров. І-й Золочівський, 3 (а.с.54-57).
Виконання робіт за договором від №9/Д від 07.04.2011 року підтверджується копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт/ та затрат на суму 13.314,24 грн. (а.с.108), актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 133.142,40 грн. (а.с.109-114), підсумковою відомістю ресурсів (а.с.115-117), розрахунком загально виробничих затрат до акту КБ-2в №1 на суму 12.237 грн. (а.с.118).
- Договору підряду №223/д від 07.04.2011 року, укладеного між Департаментом освіти Харківської міської ради-(замовник) та ПП «Авазіс плюс»-(підрядник), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами на власний ризик виконати капітальний ремонт покрівлі Дошкільного навчального закладу №223 Харківської міської ради, за адресою: Харків, Бульвар Юр'єва 17/1 (а.с.58-61).
Фактичне виконання умов договору №223/д від 07.04.2011 року підтверджується копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт/ та затрат на суму 22.826,11 грн. (а.с.88), актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 22.826,11 грн. (а.с.89-93), підсумковою відомістю ресурсів (а.с.94-96), розрахунком загально виробничих затрат до акту КБ-2в №2 капітальний ремонт крівлі на суму 1.663 грн. (а.с.97), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/ та затрат за квітень 2011 року на суму 80.84789 грн. (а.с.98), актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на суму 80.847,89 грн. (а.с.99-103), підсумковою відомістю ресурсів (затрати по факту) (а.с.106), розрахунком загально виробничих затрат до акту КБ-2в №1 капітальний ремонт крівлі на суму 8374 грн. (а.с.107).
Отже, обставини понесення позивачем витрат за договором №04/04-11 від 04.04.2011 року підтверджені матеріалами справи, а приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не подав.
На момент складання податкових накладних на адресу позивача, підприємство ТОВ фірма «Ліон» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Сума податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (а.с.125-134).
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Оскільки ПП «Авазіс плюс» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірного правочину, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.
Посилання відповідача в акті перевірки про недійсність договору від 04.04.2011 року №04/04-11, укладеного між ПП «Авазіс плюс» та ТОВ фірма «Ліон» (а.с. 26 - 7 арк. акту перевірки), суд не бере до уваги, так як єдиним мотивом для судження відповідача про недійсність спірного правочину є посилання відповідача на складений ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова акт перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ фірма «Ліон» від 31.08.2011 року №2843/23-212/30590155, якими угоди по правочинам, здійснених ТОВ фірма «Ліон» визнано нікчемними.
З положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.
При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірного правочину, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про недійсність правочину укладеного між позивачем та його контрагентом.
Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.
В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірного акту і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.
Оскільки судом встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, то поданий позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Авазіс плюс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 25.11.2011 року №0002362302.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2012 року.
Суддя О.В. Панченко