Харківський окружний адміністративний суд
м. Харків
12 червня 2012 р. справа № 2а- 3945/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Сагайдак В.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Ромащенко М.П.,
представника позивача - Пенцова В.В.,
представника відповідача - Прищепи Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення,-
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова від 16.01.2012 року №132 про застосування до ПАТ "Харківміськгаз" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду; судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.01.2012 р. УПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова було прийнято рішення №132 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду. З прийнятим рішенням позивач не згоден, у зв'язку з тим, що оскаржуване рішення було прийняте відповідачем щодо правовідносин, які виникли у 2004 році, та після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким було виключено ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 року, на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що оскаржуване рішення УПФУ в Червонорзаводському районі м. Харкова про застосування до позивача фінансових санкцій є цілком законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки рішення складено відповідно до вимог статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 року та згідно Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз»зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції Закону, яка діяла до 01.01.11 р., зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.
16.01.2012 року начальником УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова Солоп О.І. прийнято рішення №132 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду (а.с.28).
Вказаним рішенням на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до ПАТ «Харківміськгаз»застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 203,70 грн. та нараховано пеню у розмірі 8,30 грн. за період з 22.03.2004 р. по 30.03.2004 р.
31.01.2012 року позивач звернувся до Головного УПФУ в Харківській області зі скаргою на рішення УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова від 16.01.2012 р. №132, в якій просив скасувати дане рішення.
06.02.2012 р. ПАТ «Харківміськгаз»отримало рішення Головного УПФУ в Харківській області від 03.02.2012 р. №2372-07/20, яким скаргу позивача було повернуто без розгляду, та зазначено, що після усунення недоліків, які стали причиною повернення скарги, позивач має право вдруге звернутися зі скаргою до Головного управління в межах строку, встановленого для оскарження рішень.
09.02.2012 р. позивач після усунення недоліків, які стали причиною для повернення скарги, вдруге звернувся до Головного УПФУ в Харківській області зі скаргою на рішення УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова від 16.01.2012 р. №132, в якій просив скасувати дане рішення.
Рішенням від 23.02.2012 р. №3693-07/20 Головного УПФУ в Харківській області скаргу позивача було повернуто без розгляду та зазначено, що рішення УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова від 16.01.2012 р. №132 може бути оскаржене до суду.
Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Оскаржуване позивачем рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняте начальником Управління на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте зазначена норма виключена Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01.01.11 року (розділ 8 "Прикінцеві та Перехідні положення").
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідачем на момент застосування фінансових санкцій, застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.
Також суд зазначає, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.04 р. до 01.01.11 р., саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, не існувало.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.
Таким чином, у відповідача були відсутні можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п. 7 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.
Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Відповідно до ч. 15 вказаної норми строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.11 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Суд звертає увагу на те, що поняття застосування штрафних санкцій з їх стягненням розрізняється, оскільки право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, у відповідача існує, але на застосування штрафних санкцій за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у відповідача відсутнє.
Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті рішення від 16.01.2012 р. №132, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова від 16.01.2012 року №132 про застосування до ПАТ "Харківміськгаз" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" судовий збір у розмірі 32,19 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 12.06.2012 року.
Суддя Сагайдак В.В.