Справа № 2а/1770/474/2012
17 квітня 2012 року 13год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Бляшин М.С.
відповідача: представник Красько Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
Акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта перевірки від 16.01.2012 року № 24/23-100/26603641, а саме: № 0000202342 від 25.01.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 10 532,00 грн. за листопад 2011 року, та № 0000212342 від 25.01.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 260 757,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 109 676,00 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на хибність висновків податкового органу про порушення Представництвом АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, та зазначає, що доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Стандарт Плюс", не відповідають обставинам справи та не грунтуються на нормах закону. Зазначає, що господарські операції з названим контрагентом оформлені належними первинними документами, документами бухгалтерського і податкового обліку, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Податковий кредит з податку на додану вартість сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Стандарт Плюс" у відповідності до Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року. Всі податкові накладні були надані до перевірки, зауважень щодо їх форми чи змісту в податкового органу не було. Всі товари (роботи, послуги), надані позивачу, належним чином обліковані в бухгалтерському обліку, використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.32-36). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "БК "Стандарт Плюс", зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ на суму 10532 грн. та зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 260757 грн. Вищевказаного висновку податковий орган дійшов з урахуванням акта від 16.09.2011 року № 5492/23-522-36689042 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "БК "Стандарт Плюс" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, відповідно до якого встановлено, що згідно з базами даних "Інформаційно-пошукова система" ДПІ у Дніпровському районі м.Києва станом на дату складання акта перевірки стан платника ТОВ "БК "Стандарт плюс"- запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). Інформація щодо офісних, виробничих (торговельних, складських тощо) приміщень, які використовувало у їй діяльності ТОВ "БК "Стандарт плюс" у періоді що перевіряється, виробничих потужностей немає, згідно даних звітів форми 1ДФ станом на 31.12.2010 року чисельність працівників становила - 5, у тому числі за сумісництвом - 0 осіб. Згідно даних додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства станом на 30.09.2010р. на балансі підприємства обліковувались основні фонди групи 4 загальною вартістю 62 652,0 грн.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано службову записку ГВПМ ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва № 1933/7/26-4/52 від 18.04.2011р., згідно якої було встановлено, що ТОВ "БК "Стандарт плюс" має ознаки фіктивності: не знаходиться за місцем реєстрації, за телефонними номерами посадові особи не відповідають, місце проживання посадових осіб даного СГД встановити не має можливості; а також службову записку ГВПМ ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва щодо відпрацювання підприємств, віднесених до категорії "податкових ям", а саме ТОВ "БК "Стандарт Плюс". Відпрацювання підприємств проводиться в тому числі в ході розслідування кримінальної справи № 330302-11, яка перебуває в провадженні СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Стилет Юг". В ході аналізу податкової звітності ТОВ "Стилет Юг" встановлено, що ТОВ "БК "Стандарт Плюс" формувало податковий кредит за рахунок вказаного підприємства. В ході розслідування вказаної кримінальної справи було встановлено, що проведеними слідчими діями на даний час не виявилось можливим встановити директора ТОВ "БК "Стандарт Плюс" та на даний проводяться заходи по його встановленню. Також до ДПІ у Дніпровському р-ні надійшов висновок експерта експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області від 06.05.2011р. № 11121009015/6, проведеного на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 26.04.2011р. за матеріалами кримінальної справи 11121009015, відповідно до якого підпис в документах ТОВ "БК "Стандарт Плюс" виконаний не гр. ОСОБА_5, а іншою особою.
В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від контрагентів покупцю ТОВ "БК "Стандарт плюс", та від ТОВ "БК "Стандарт Плюс" підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між контрагентами та "БК "Стандарт плюс" здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Відповідно до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність по податку на додану вартість між Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." та ТОВ "БК "Стандарт Плюс" за грудень 2010 року на суму 271 289 грн.
З урахуванням вищевказаного податковий орган дійшов висновку, що рух грошових потоків між Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." та ТОВ "БК "Стандарт Плюс" за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року здійснювався без виконання послуг, тобто, проводились господарські операції, що мають ознаки безтоварних. А відтак, податковий кредит від вказаних взаємовідносин позивачем сформований безпідставно.
З наведених підстав спірні податкові повідомлення-рішення представник відповідача вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.
На підставі статті 55 КАС України суд допустив заміну відповідача ДПІ у м. Рівне її правонаступником - Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.
Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з таких підстав.
Матеріалами справи стверджується, що акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."(далі Компанія) зареєстроване згідно з законодавством Республіки Італія 30.09.1987 року, реєстраційний номер 644647, місцезнаходження: Італія, Рим, Віа Дель Серафіко, 200 САР 00142 (а.с.15-16). Міністерством економіки України видане свідоцтво про державну реєстрацію Представництва акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." 23.08.2007 року за № ПІ-3969, яке здійснює свої функції згідно з законодавством України (а.с.12). Представництво являє собою відокремлений підрозділ Компанії, без статусу юридичної особи, має рахунки в установах банків, круглу печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням, інші реквізити. Основними функціональними обов'язками Представництва є представництво інтересів Компанії на території України з питань виконання умов Договору на будівництво автодоріг за державним замовленням України.
Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 26603641; перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне; зареєстроване платником податку на додану вартість 10.09.2007 року (а.с.13).
Судом встановлено, що посадовою особою ДПІ у м. Рівне на підставі направлення № 1754/23-100 від 29.12.2011 року, наказу начальника ДПІ у м. Рівне № 1715 від 29.12.2011 року, згідно з пп.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України в період з 30.12.2011 року по 06.01.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." код ЄДРПОУ 26603641 з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "БК "Стандарт Плюс" код ЄДРПОУ 36689042 за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 16.01.2012 року № 24/23-100/26603641 (а.с.174-189).
За висновком акта перевірки, платником порушено п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року на суму 33076 грн., за червень 2011 року на суму 8333 грн., за липень 2011 року на суму 219 348 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2011 року на суму 10 532 грн.
Державною податковою інспекцією у м. рівне на підставі акта перевірки від 16.01.2012 року № 24/23-100/26603641 прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 року № 0000202342 форма "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 10 532 грн. за листопад 2011 року (а.с.9);
податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 року № 0000212342 форма "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на 33 076 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 1,00 грн., за червень 2011 року на 8 333 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 1,00 грн., за липень 2011 року на 219 348 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 109 674 грн., а всього зменшено суму бюджетного відшкодування на 260 757 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 109 676 грн. (а.с.10).
Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки фактичні обставини, пов'язані зі здійсненням господарських операцій між Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." та контрагентом ТОВ "БК "Стандарт Плюс" за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року, реальність руху активів позивача, правомірність формування податкового кредиту від відповідних правовідносин.
Судом встановлено, що 01.10.2010 року між позивачем в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Стандарт Плюс" (Субпідрядник) укладено контракт субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні, км 348 - км 441 (а.с.69-82).
Відповідно до умов контракту, Субпідрядник бере на себе обов'язки по виконанню робіт, усуненню будь-яких виявлених дефектів і недоліків відповідно до Технічних специфікацій у об'ємах і видах робіт відповідно до Проекта по ремонту автодороги Київ-Чоп в Україні. Статтею 3 Контракту передбачено, що Субпідрядник зобов'язаний виконати роботи по ремонту ділянки автодороги Рівне - Броди (км 348 - км 441).
Обсяги та види робіт та їх вартість погоджені уповноваженими представниками сторін в додатках до контракту та протоколах погодження ціни (а.с.83-87).
Фактичне виконання субпідрядних робіт в жовтні-грудні 2010 року підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
довідками про виконані роботи за жовтень 2010 року (а.с.107-109)
протоколом приймання робіт за жовтень 2010 року (а.с.110),
платіжним сертифікатом субпідрядника № 1 від 01.12.2010 року на суму 1 627 736,26 грн. (а.с.89),
проміжковими платіжними сертифікатами з зазначенням найменування виконаних робіт, їх обсягів та вартості згідно позицій: Е224, Е615, Е711.2, R392.3, R691.1, R691.2, R714 R742, підписаними начальником служби автомобільних доріг в Рівненській області, головним інженером-резидентом та представником Державного підприємства "Українські дорожні інвестиції" за жовтень 2010 року № 31 від 31.10.2010 року (а.с.120-126), за листопад 2010 року № 32 від 30.11.2010 року (а.с.111-119).
Вказані роботи були включені до витрат Представництва в грудні 2010 року в сумі 1 356 446,88 грн. без врахування ПДВ та відображені на рахунку бухгалтерського обліку № 23 (а.с.102).
Оплата виконаних робіт проведена платіжними дорученнями: № 165 від 24.01.2011 року на суму 500000,00 грн., № 389 від 14.02.2011 року на суму 100000,00 грн., № 977 від 22.04.2011 року на суму 50000,00 грн., № 1201 від 12.05.2011 року на суму 50000,00 грн., № 1380 від 03.06.2011 року на суму 100000,00 грн., № 1614 від 23.06.2011 року на суму 668253,15 грн. (а.с.93-98) та відображена по картці рахунку 631 за період з 01.12.2010 року по 30.06.2011 року (а.с.99-101).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Стандарт Плюс" на виконані субпідрядні роботи згідно договору від 01.10.2010 року виписано податкову накладну № 545 від 01.12.2010 року на загальну суму 1 627 736,26 грн., у тому числі ПДВ 271 289,38 грн. (а.с.92), яку Представництвом позивача отримано 29.04.2011 року згідно реєстраційних відомостей (а.с.92) та включено до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2011 року (а.с.153-159).
Податок на додану вартість на підставі податкової накладної № 545 від 01.12.2010 року в загальній сумі 271 289,38 грн. в повному обсязі віднесений Представництвом позивача до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року (а.с.129-136).
Податок на додану вартість в сумі 35 274,40 грн. було зараховано в рахунок податкових зобов'язань квітня 2011 року. В наступних періодах сума ПДВ, оплачена постачальнику грошовими коштами, була заявлена до бюджетного відшкодування: в травні 2011 року - 8333,33 грн., в червні 2011 року - 8333,33 грн., в липні 2011 року - 219348,32 грн. (а.с.152,160-163).
Оцінюючи фактичні обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, суд враховує наступне.
Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом встановлено, що податковий кредит позивача в квітні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Стандарт Плюс" підтверджений належним чином оформленою податковою накладною, на її невідповідність приписам закону відповідач не покликається. Постачальник на час видачі податкової накладної зареєстрований платником податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.
На підставі досліджених судом доказів суд приходить до висновку, що податковий кредит в квітні 2011 року сформований Представництвом позивача у відповідності до приписів Податкового кодексу України.
Висновки податкового органу, наведені в акті перевірки, грунтуються на порушенні норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а саме на нікчемності правочину, укладеного позивачем з контрагентом ТОВ "БК "Стандарт Плюс", а також на нікчемності правочинів контрагента в ланцюгу постачання.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В матеріалах справи відсутні відомості про вирок суду в кримінальній справі, а покликання в акті перевірки на наявну інформацію про порушення кримінальної справи за фактом здійснення фіктивного підприємництва контрагента в ланцюгу постачання ТОВ "Стилет Юг", з яким позивач у безпосередніх господарських взаємовідносинах не перебував, - судом до уваги не береться, позаяк вищевказана інформація не містить відомостей щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "БК Станарт Плюс", а відтак не є належним доказом в розумінні статті 70 КАС України.
На думку суду, обгрунтування податковим органом зменшення позивачу податкового кредиту та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ покликанням на порушення норм цивільного та господарського законодавства не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.
Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному випадку дослідженню підлягали обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.
Відповідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Досліджені судом довідки про виконані роботи, протокол приймання робіт, платіжний сертифікат № 1 від 01.12.2010 року, проміжкові платіжні сертифікати, є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій за участю сторони-нерезидента, підтверджують факт вчинення господарської операції та розкривають її зміст.
З огляду на наведене суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив фактичне одержання підрядних робіт від контрагента ТОВ "БК Стандарт Плюс" в жовтні-грудні 2010 року.
Доводи сторони позивача щодо відсутності у контрагента можливості на виконання обумовлених підрядних робіт суд відхиляє з огляду на таке.
Представник позивача суду пояснив, що при укладенні контракту на виконання підрядних робіт позивач проявив належну обачність та вжив можливих заходів для перевірки можливості контрагента виконати договірні зобов'язання. При цьому на вимогу позивача контрагент надав реєстраційні документи, які підтверджували дієздатність юридичної особи, а саме: свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.04.2010 року № 100278861; довідку про взяття на облік платника податків форма № 4-ОПП від 05.11.2009 року; довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої види діяльності контрагента за КВЕД: будівництво будівель, земляні роботи, оренда будівельної техніки з оператором; свідоцтво про державну реєстрацію; ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серія АВ № 515273 термін дії з 25.05.2010 року по 25.05.2013 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с.65-68).
Крім цього, за даними ЄДР станом на 11.04.2012 року ТОВ "БК "Стандарт Плюс" є діючим підприємством, не перебуває в процесі припинення (а.с.164).
Таким чином, судом достовірно встановлено, що на момент вчинення господарських операцій відомості про вказану особу знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і у відповідності до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вiд 15.05.2003 № 755-IV , є достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою стороною.
Зазначені обставини об'єктивно підтверджуються також актом перевірки від 16.09.2011 року № 5492/23-522-36689042 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (а.с.38-60), відповідно до якого ТОВ "БК Стандарт Плюс" має сформований статутний фонд в розмірі 65000 грн., подає податкову звітність, на балансі підприємства станом на 30.09.2010 року за даними додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства обліковувались основні фонди 4 групи загальною вартістю 62652 грн., чисельність працівників станом на 31.12.2010 року становила 5 осіб.
Суд зауважує, що недостатність працівників чи основних засобів не може слугувати доказом неможливості виконання договірних зобов'язань, позаяк підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлений можливості залучати працівників за цивільно-правовими договорами та використовувати орендовані основні засоби.
Суд критично оцінює покликання відповідача на висновки почеркознавчої експертизи в кримінальній справі щодо того, що певні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "БК "Стандарт Плюс" підписані не директором, а іншою особою, позаяк всі перелічені документи (а.с.179-181) не стосуються взаємовідносин з позивачем, а відтак в будь-який спосіб не впливають на правомірність бухгалтерського та податкового обліку позивача.
Поведінка постачальників в ланцюгу постачання, з якими позивач не перебував у взаємовідносинах, не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосереднім контрагентом.
Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до приписів статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім цього, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відповідно до приписів статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За результатами судового розгляду справи суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено порушення Представництвом позивача п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим органом безпідставно зменшено платнику заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року на суму 33076 грн., за червень 2011 року на суму 8333 грн., за липень 2011 року на суму 219 348 грн. та безпідставно зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2011 року на суму 10 532 грн. та неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Таким чином, суд вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування протиправних рішень суб'єкта владних повноважень.
Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000202342 від 25.01.2012 року, № 0000212342 від 25.01.2012 року - визнати протиправними та скасувати в повному обсязі.
Присудити на користь позивача Акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дорошенко Н.О.