25 квітня 2012 р. Справа № 2a-1870/581/12
Колегія суддів Сумського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Кравченка Є.Д., суддів: Кунець О.М., Шаповала М.М. розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області визнання дій неправомірними та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області (далі - відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач 3) про визнання дій відповідачів щодо утримання в 2011 році з виплачених позивачу сум щомісячного грошового утримання судді податку з доходів фізичних осіб в сумі 8 264, 63 грн. неправомірними, а також просить стягнути з відповідачів вказану суму безпідставно утриманого податку.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області, і відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" має право на відставку, але продовжує працювати. Відповідно до чинного на 2011 рік законодавства, отримувала щомісячне грошове утримання судді, яке, як вона зазначає, не підлягає оподаткуванню. Всупереч цьому, відповідачі у 2011 році утримували податок з щомісячного грошового утримання на підставі листа заступника голови ДПС України від 02.03.2011 № 2689/5/170716. Такі дії відповідачів позивач вважає неправомірними, а тому просить суд стягнути безпідставно утриману суму податку з відповідачів та визнати такі їх дії неправомірними.
Позивач в судове засідання не з'явився. До суду від позивача надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просить проводити розгляд справи 25.04.2012 без її участі (а.с. 72).
Представник відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. 20.02.2012 від представника відповідача 1 та відповідача 2 до суду надійшло письмове заперечення на позовну заяву (а.с. 20-22), відповідно до якого позовні вимоги не визнає та зазначає, що позивач не отримує довічне грошове утримання, а отримує лише щомісячне грошове утримання судді, який набув право на відставку та продовжує працювати. Відрахування податків з таких доходів передбачено Податковим Кодексом України, а тому утримання податків здійснювалось відповідачем правомірно. Крім того представник відповідачів зазначає, що відповідно до Податкового Кодексу України він є тільки податковим агентом, а одержувачем податків є Державний бюджет України. Також, в заперечення представник відповідача 1 та відп овідача 2 просить розглядати справу за його відсутності.
17.02.2012 від представника відповідача 3 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 17), в якому зазначив, що він не має безпосереднього відношення до даних спірних правовідносин, у зв'язку з чим просив розглядати справу без участі його представника.
Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі за наявними у ній доказами.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст.ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області та отримує щомісячне грошове утримання судді, який набув право на відставку та продовжує працювати.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий Кодекс України, згідно з п. 164.1 ст. 164 якого встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 164.1.2. пункту 164.1. ст. 164 зазначеного Кодексу вказано, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Пунктом 164.2. встановлений перелік доходів платника податку. Даний перелік не є вичерпним, оскільки підпунктом 164.2.19. встановлені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового Кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як "сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати".
Враховуючи зазначені норми, відповідач, ТУ ДСА України в Сумській області як податковий агент з 01.01.2011 утримував з щомісячного грошового утримання позивача податок на доходи платника податку у відповідності до підпункту 164.2.19. пункту 164.2. ст. 164 ПКУ за ставкою, встановленою пунктом 167.1 ст.167 ПКУ.
Згідно розрахунку щомісячного грошового утримання працюючим суддям Конотопського міськрайонного суду Сумської області (а.с. 34) з щомісячного грошового утримання позивача у 2011 році був утриманий податок у загальному розмірі 8 264, 63 грн., який перерахований до місцевого бюджету м. Конотоп.
Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2011р. № 18-рп/2011 встановлено, що Україна є соціальною, правовою державою; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 1, частини друга, третя статті 8 Основного Закону України).
Відповідно до частини першої статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом; судову владу реалізовують професійні судді (частини перша, друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами (далі - Закон).
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України (частина перша статті 126 Основного Закону України).
Згідно із статтею 51 Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі; судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Як вбачається зі змісту Закону, у ньому розрізняється правове становище судді, який здійснює правосуддя, та судді у відставці. У статті 138 Закону передбачено підстави набуття суддею у відставці права на пенсію або на щомісячне довічне грошове утримання.
Положення частин першої - четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII з наступними змінами, Закон, Постанова Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865 з наступними змінами містять приписи щодо винагороди, матеріального і соціального забезпечення суддів, в тому числі щомісячного грошового утримання.
Особливість щомісячного грошового утримання судді полягає у тому, що воно не належить до суддівської винагороди, а тому не є складовою заробітної плати судді. Виходячи з системного аналізу положень Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.
Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац п'ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007).
Податковим кодексом України передбачено такий об'єкт оподаткування, як загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, у тому числі заробітна плата, та встановлено винятки з оподатковуваних доходів фізичних осіб. Одним з доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, є щомісячне довічне грошове утримання (підпункт "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).
Аналіз наведених положень Кодексу, Закону та зазначеної позиції Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню та є звільненою від оподаткування виплатою.
Відповідно до частини першої статті 130 Конституції України у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 11 березня 2010 року N 7-рп/2010, окреме фінансування кожного суду загальної юрисдикції та Конституційного Суду України забезпечує умови для конституційних гарантій їх самостійності та незалежності суддів при здійсненні правосуддя, оскільки унеможливлює негативний вплив на них через механізми виділення та розподілення належних їм відповідно до закону коштів Державного бюджету України; таке фінансування повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини, абзац другий пункту 1 резолютивної частини).
Фінансування судів включає також фінансування діяльності суддів, яке повинне забезпечуватися державою виключно з Державного бюджету України. За частиною п'ятою статті 138 Закону, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п'ята статті 138 Закону).
Пенсійний фонд України є уповноваженим державою органом, зокрема, щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (абзац восьмий підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України" від 6 квітня 2011 року N 384).
Таким чином, поняття "щомісячне довічне грошове утримання" означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
На підставі викладеного, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що поняття "щомісячне довічне грошове утримання", що міститься у підпункті "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, в системному зв'язку з положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує таку виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд вважає дії відповідача 2 щодо включення до загального місячного оподаткованого доходу позивача сум щомісячного грошового утримання судді та його оподаткування в період з січня по грудень 2011 році неправомірними, у зв'язку з чим з позивача неправомірно утримано суму 8 264, 63 грн.
Вимоги позивача щодо неправомірності дій Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області та ДСА України є безпідставними, оскільки утримання вищевказаного податку здійснюється виключно податковим агентом в даному випадку ТУ ДСА України в Сумській області.
Посилання відповідачів на лист ДПА України від 02 березня 2011 року №2689/5/170716 надісланий на адресу ДСА України, на підтвердження правомірності утримання вище вказаного податку, суд вважає безпідставним, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, носить лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер та за своєю суттю не повинен містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Щодо іншої частини позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 8 264, 63 грн., то вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті.
Пунктом 43.3 цього-ж кодексу визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно з п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, а також податковий агент.
Тобто, позивач є платником податку на доходи фізичних осіб.
Як вбачається з положень ст.43 Податкового кодексу України, єдиним шляхом повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є звернення платника податків, податкового агента, із заявою про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання із зазначенням у ній суми помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п.43.4 та п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Відповідно до інформації, наданої Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Сумської області (лист від 17.04.2012 № 2109/202-10) (а.с. 71) на запит суду, позивач на протязі 2011-2012 років не звертався до Конотопської ОДПІ з заявами про повернення помилково сплачених сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи і інтереси.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що права особи на повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб вважатимуться порушеними та, відповідно, така особа набуде право на судовий захист у випадку протиправних рішень, дій чи бездіяльності органу державної податкової служби після отримання заяви на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, у якій зазначено суму податку, що утримано помилково.
Оскільки матеріали справи не містять доказів подання позивачем вищевказаної заяви, то звернення позивача до суду із позовом про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання є передчасним, оскільки, позивачем не вчинено передбачених законом дій, спрямованих на повернення надміру утриманої суми податку на доходи фізичних осіб.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області щодо утримання з щомісячного грошового утримання судді Громової Людмили Володимирівни податку з доходів фізичних осіб в період з січня по грудень 2011 році у розмірі 8 264, 63 грн., а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області, Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області визнання дій неправомірними та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області щодо утримання з щомісячного грошового утримання судді Громової Людмили Володимирівни податку з доходів фізичних осіб в період з січня по грудень 2011 році у розмірі 8 264, 63 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
Судді (підпис) О.М. Кунець
(підпис) М.М. Шаповал
З оригіналом згідно
Суддя Є.Д. Кравченко