06 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2340/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Пшенишному В.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої дії мати ОСОБА_2 до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області про зобов'язання вчинити дії, -
19 квітня 2012 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої дії мати ОСОБА_2 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області (далі за текстом - відповідач, орган реєстрації) в якому просили визнати відмову відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області в реєстрації ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 за місцем проживання - неправомірною, а також зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, з внесенням відповідної відмітки до паспортного документа.
В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинного законодавства подала до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області (далі за текстом - відповідач) пакет документів, передбачений Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" разом із заявою про реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем проживання, проте за наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем отримала відмову, мотивовану невідповідністю поданих документів вимогам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача заперечень проти позову не надав, у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи.
Судом визнано за можливе розглядати справу за даної явки на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору найму квартири від 01 березня 2010 року (а.с. 15), укладеному між позивачем (Наймач) та ТОВ "Сокіл" (Наймодавець).
06 січня 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулася до голови Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області із заявою. в якій просила зареєструвати її за адресою місця проживання.
Листом від 26 січня 2012 року голова Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2, посилаючись на відсутність технічної документації на будинок.
30 січня 2012 року позивач повторно звернувся із заявою до голови Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з аналогічними вимогами.
07 лютого 2012 року Соколово-Балківська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області надала відповідь тотожну за змістом попередній, що стало підставою для звернення позивача до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області (далі за текстом - відповідач) із заявою, в якій просила у проведенні реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою місця проживання, та доданими до неї документами.
Зазначена заява залишена без задоволення листом відповідача від 23 березня 2012 року № 2392, яким позивачу фактично відмовлено у реєстрації місця проживання та повідомлено, що за умови відповідності наданих документів вимогам чинного законодавства, реєстрація місця проживання буде здійснена у можливо короткий термін.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю відмови у реєстрації місця проживання, вважає спірне рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача та його неповнолітньої доньки, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відмову відповідача у реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправною.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку відмові відповідача у реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем проживання від 23 березня 2012 року № 2392, суд виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Разом із тим, статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно вимог статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає:
письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 рок № 985 "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" затверджено, зокрема, зразок заяви, яка підлягає поданню до органа реєстрації для проведення відповідних реєстраційних дій.
Аналіз дослідженого судом документа, поданого позивачем для проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області (а.с 20) дає підстави стверджувати, що заява від 14 березня 2012 року в повному обсязі відповідає вимогам, передбаченим законодавством.
Крім того, як свідчать матеріали справи та було підтверджено представником позивача в судовому засіданні, позивачами виконано вимоги, передбачені ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" щодо подання всіх необхідних документів до органу реєстрації.
Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що така підстава для відмови у проведенні реєстрації позивача за місцем проживання, як відсутність технічної документації, не передбачена жодним нормативно-правовим актом, що дає підстави стверджувати про неправомірність прийняття рішення відповідачем.
Відповідно до положень статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання неповнолітньої дитини реєструється за місцем проживання батьків.
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зареєструвати неповнолітню доньку ОСОБА_3 є правомірними.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішення покладено на орган реєстрації.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного рішення щодо відмови позивачу та його неповнолітній доньці у реєстрації за місцем проживання.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах якої діє мати ОСОБА_2 є обґрунтованими, правомірними, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої дії мати ОСОБА_2 до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати відмову Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області в реєстрації ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 за місцем проживання - неправомірною.
Зобов'язати Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з проставленням відповідні відмітки до паспортного документа.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 64 (шістдесят чотири) гривні 38 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2012 року.
Суддя А.О. Чеснокова