28 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1402/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гарника К.Ю.,
при секретарі - Онищенка С.В.,
за участю:
представника позивача - Козленка О.М.,
представника відповідача - Хоміч Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування претензії, -
13 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокуль" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Крокуль") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Полтавській області (далі по тексту - відповідач) про визнання дій з притягнення позивача до відповідальності у сфері охорони земель протиправними, визнання незаконною та скасування претензії від 14.02.2012 № 09/02-08, посилаючись на те, що висновок відповідача про засмічення земель у зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства є необґрунтованим та протиправним, оскільки підприємством проводились дії щодо прибирання території відповідно до встановленого порядку.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення позивачем Законів України "Про охорону земель", "Про охорону навколишнього середовища" та "Про відходи", а також Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 1717, на підставі яких було винесено оспорювану претензію.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокуль" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 07.02.1992, ідентифікаційний код 00308264.
На підставі наказу Державної екологічної інспекції в Полтавській області від 18.10.2011 № 720/01-25 в період з 24-28, 31 жовтня по 1-4,7-11 листопада 2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Хоменком Сергієм Володимировичем була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт № 700/01-03-29 (а.с. 35-41), а також додані до нього акти обстеження засміченої земельної ділянки від 24.10.2011 № 700/01-03-29/01 та № 700/01-03-29/02 (а.с. 30-33).
На підставі вказаного акту відповідачем винесено припис від 16.11.2011 № 09-25-118, яким приписано виконати дії щодо усунення порушень природоохоронного законодавства в частині засмічення земельних ресурсів, зафіксованих при проведенні перевірки (а.с. 43-44).
У зв'язку з невиконанням вимог зазначеного припису, 14.02.2011 було виставлено претензію № 09/02-08, відповідно до якої розраховано шкоду зумовлену засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. Разом з претензією позивачу було направлено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами на суму 89366,38 грн (а.с. 9-11).
Не погодившись з винесеною претензією та відповідними діями, позивач оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходив з наступного.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 № 1520, Державна екологічна інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі охорони навколишнього природного середовища України і йому підпорядковується.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1524, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до положень Закону УРСР від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого державного органу з питань екології та природних ресурсів належить державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
Згідно зі статтями 34, 35 зазначеного Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389, зареєстрованої в Мін'юсті України 14.08.2009 № 767/16783 (далі - Методика), ця методика спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, і розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (пункт 1.1). Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів (пункт 1.2).
Ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами) (пункт 1.3).
Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків (пункт 1.4).
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища'' органам Мінприроди України надано право вживати заходів досудового врегулювання спорів та пред'являти позови по відшкодуванню збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 55 Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон № 1264) суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.
Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно пункту 3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства навколишнього середовища України від 04.04.2007 № 149 (далі - Методика) факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок.
Відповідно до матеріалів справи, землекористувачем земельної ділянки по вул. Комарова, 5 м. Полтава згідно договору оренди землі від 24.03.2009 є ТОВ "Крокуль". При огляді території за вищевказаною адресою на території, визначеній на план-схемах, що додані до актів обстеження, було виявлено засмічення на відкритому ґрунті наступних земельних ділянок:
- на відставні 1,8 м від вузла обліку води відходами деревини (обрізи, тирса), комунальними відходами на площі 31,605 кв. м, об'єм 15,8 куб. м;
- на відстані 9,4 м від теплиці відходами стекло вати, комунальними відходами на площі 4,952 кв. м, об'єм 0,495 куб. м.
Представником позивача пояснено, що вказані скупчення утворились внаслідок проведення прибирання території, яке в подальшому було вивезено на підставі наказу від 17.06.2011 № 28 "Про підготовку підприємства до роботи в осінньо-зимовий період 2011-2012 років", реєстру про фактичну передачу для розміщення, утилізації відходів за рік. Що минув (2011 рік), а також на виконання договорів на захоронення промислових відходів, купівлі-продажу брухту кольорових і чорних металів та вторинної сировини тощо та актів приймання та відповідних накладних (а.с. 60-76).
Сам факт наявності вказаного скупчення матеріалів позивач не заперечує, при цьому зазначаючи дане засмічення накопичилось за короткий термін та не є забрудненням, оскільки утворилось внаслідок змітання осіннього листя та гілок.
Натомість, на фотознімках, долучених до актів обстеження чітко видно, що вказане сміття має включення будівельних матеріалів, комунальних відходів, а також залишків деревини, які вкриті рослинністю, що плететься. Отже, суд приходить до висновку про тривале перебування вказаного сміття на відкритому ґрунті, а надані позивачем фотознімки земельних ділянок в очищеному стані станом на момент розгляду справи не вважає належним доказом їх не засмічення відносно порушень, встановлених перевіркою.
Стосовно посилання представника ТОВ "Крокуль", що виявлені матеріали не є засміченням земельних ресурсів, суд зазначає наступне.
Визначення терміну "засмічення земель" наведено у пункті 2 раніше вказаної Методики, де вказано, що це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. А "забруднення земель" визначено як накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Згідно пункту 2 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети та матеріали. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що земля може вважатися засміченою у разі умисного накопичення та розміщення на зберігання (захоронення) відходів не у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
Відповідно до пункту 3.2 зазначеної Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього середовища.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виявлене скупчення матеріалів вірно визначено відповідачем як засмічення земель.
Згідно пункту 3.3 тої ж Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Так, судом встановлено та не заперечується позивачем, що до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 791 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було притягнуто головного інженера ТОВ "Крокуль" М.Г. Даниленко. Також, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.03.2012, що є остаточною та оскарженню не підлягає, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хоменка Сергія Володимировича про визнання незаконним та скасування протоколу та постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
Крім того, суд звертає увагу, що доказів щодо оскарження припису від 16.11.2011 № 09-25-118 суду не надано, однак і відомостей щодо його виконання позивачем ні до суду, ні до Державної екологічної інспекції в Полтавській області не надавалось.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятої ним претензії. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Державною екологічною інспекцією в Полтавській області норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція в Полтавській області приймаючи оскаржувану претензію діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування претензії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 05 червня 2012 року.
Суддя К.Ю. Гарник