05 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2840/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Ковальові Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
07 травня 2012 року позивач Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1656 грн. 80 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до статей 14-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Але, в порушення вказаних норм відповідач своєчасно не сплатив страхові внески, в зв'язку з чим утворилась недоїмка по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у розмірі 1656 грн. 80 коп.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно зі статтею 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, платником фіксованого податку та взятий на облік як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 3 частини 1 статті 11 та підпункту 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.
Починаючи з 01 січня 2010 року, порядок подачі звітності встановлений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.2 Порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом.
Згідно з пунктом 5.3.3 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція), страхові внески платниками, визначеними підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції, сплачуються до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав загальний місячний оподатковуваний дохід, на розмір страхового внеску, зазначений в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.
Відповідно до п. 4.7 Інструкції, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.1, а саме: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), (крім осіб, які працюють у платників фіксованого сільськогосподарського податку, осіб, які мали та/або мають статус інвалідів, застрахованих осіб з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах), 2.2.2, 2.2.6 - 2.2.12 пункту 2.2 цієї Інструкції, - на 34 відсотки за період з 01.01.2004 до 30.03.2005, 34,3 відсотка за період з 31.03.2005 до 31.12.2005 (включно), 33,8 відсотка за 2006 рік, 33,7 відсотка за 2007 рік, 35,2 відсотка з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року включно.
Згідно Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-IV від 08.07.2010, який набрав чинності 17.07.2010 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (зі змінами та доповненнями) визначено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн., з 1 грудня - 922 грн.
Розмір страхового внеску на 2010 рік було встановлено статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 33,2%.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, розмір мінімального страхового внеску на липень-вересень 2010 року становить 294,82 грн., жовтень - листопад 2010 року - 301,12 грн., а в грудні 2010 року - 306,10 грн.
Таким чином, за 2010 рік відповідач повинен був сплатити до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області фіксований розмір страхових внесків в сумі 1828 грн. 80 коп. Вказана сума відображена фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у поданому 28.03.2011 року звіті про нарахування та сплату суми страхових внесків, копія якого наявна у матеріалах справи. Проте, сплачена відповідачем частково у розмірі 172 грн.
Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати статтю 20 Закону № 1058, так як положеннями цієї статті закону унормовані правовідносини з приводу сплати страхових внесків, а саме: встановлено, що страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням); страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (чинного з 01.01.2011 року) визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Судом встановлено, що вимога про сплату боргу № Ф-34 від 26.04.2011 року отримана відповідачем 06.05.2011 року, що підтверджується її особистим підписом на корінці зазначеної вимоги, копія якої наявна у матеріалах справи.
У матеріалах справи відсутні докази того, що дана вимога оскаржувалась відповідачем до органів Пенсійного фонду або до суду.
Разом з тим, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 обов'язку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі не виконала, що підтверджується витягом із картки особового рахунку відповідача.
Таким чином, сума заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік становить 1656 грн. 80 коп. (враховуючи часткову сплату), що підтверджується витягом із картки особового рахунку ОСОБА_2
Пунктом 7 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
З огляду на викладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1656 грн. 80 коп. (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість гривень вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2012 року.
Суддя С.С. Сич