05 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3233/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
при секретарі - Марченко О.Є.,
за участю:
представників позивача - Прохорової Н.М., Ровної Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної агрофірми "Подоляка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 17 травня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватної агрофірми "Подоляка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим ПАФ "Подоляка" зобов'язане сплатити суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 171 557 грн. 01 коп. Оскільки позивачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 960 грн. 68 коп.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Надав до суду заперечення на позов, в яких зазначав, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки ПАФ "Подоляка" у 2011 році додатково створено робочі місця для працевлаштування інвалідів. Крім того, вказав, що підприємство протягом 2011 року щомісячно подавало звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до Диканського районного центру зайнятості.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Приватна агрофірма "Подоляка" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа.
Відповідачем 16 лютого 2012 року до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, вх. №2419 (а.с. 4). Відповідно до вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників ПАФ "Подоляка" у 2011 році становила 370 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 7 052 900 грн. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 15 осіб. При цьому, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність за 2011 рік - 7 осіб.
У зв'язку з тим, що у 2011 році підприємством не виконано у повному обсязі норматив працевлаштування інвалідів, у відповідності до вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 171 577 грн. 01 коп.
Оскільки зазначену суму адміністративно - господарських санкцій ПАФ "Подоляка" у добровільному порядку не сплатило, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 960 грн. 68 коп.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Як визначено статтею 8 вказаного Закону, державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. За приписами Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129, Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України. Основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством (частина друга статті 20 зазначеного Закону).
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814 вказана форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Судом встановлено, що відповідно до звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік ПАФ "Подоляка" самостійно визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 15 штатних одиниць. Разом з тим, зі змісту Звіту слідує, що протягом 2011 року середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, склала сім осіб (а.с. 4).
Таким чином, підприємством у 2011 році не було працевлаштовано необхідну кількість інвалідів у межах нормативу, визначеного частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до наказу від 03 січня 2011 року №1 ПАФ "Подоляка" створено робочі місця для працевлаштування інвалідів в кількості 10 штатних одиниць (а.с. 32).
Крім того, судом до Диканського районного центру зайнятості направлено запит з проханням надати інформацію чи подавалися у 2011 році відповідачем до Центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН із заповненням графи 15 (наявність вільних робочих місць для інвалідів).
Відповідно до отриманої інформації, відповідач протягом 2011 року щомісячно подавав до Диканського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, що підтверджується копіями таких звітів за січень - грудень 2011 року. При цьому, у гр. 15 Звіту вказано про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів в кількості десяти штатних одиниць (а.с. 13-24).
Окрім того, відповідно до повідомлення Диканського РЦЗ від 22 травня 2012 року №554/04 направлення інвалідів для працевлаштування в ПАФ "Подоляка" протягом 2011 року не здійснювалося через відсутність на обліку в Центрі зайнятості осіб даної категорії (а.с. 12).
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем доведено той факт, що ним виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та щомісячно протягом 2011 року повідомлено орган працевлаштування інвалідів про створення робочих місць для інвалідів та про потребу в їх працевлаштуванні.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що за відсутності в діях відповідача вини у вчиненні господарського правопорушення, відсутні підстави для стягнення з Приватної агрофірми "Подоляка" адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
А відтак, позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної агрофірми "Подоляка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2012 року.
Суддя О.О. Кукоба