Справа № 2а/1570/6634/2011
05 червня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Соколенко О.М.
при секретарі -Кулішенко Є.С.
за участю: представника позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю);
представника відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю);
представника третьої особи -Фермерського господарства "ОСОБА_6" - ОСОБА_3 (за довіреністю);
представника третьої особи -сільськогосподарського виробничого Кооперативу ім. Кірова - ОСОБА_4 (за довіреністю);
третя особа -Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»- не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство "ОСОБА_6" до відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарський виробничий Кооператив ім. Кірова, Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання бездіяльності протиправною, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство "ОСОБА_6" до відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарський виробничий Кооператив ім. Кірова про визнання неправомірним дій щодо відмови у проведенні державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб згідно договору оренди землі від 23.03.2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ "ОСОБА_6" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов'язання провести державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб згідно Договору оренди землі від 23.03.2011р., укладеного між ОСОБА_5 та ФГ "ОСОБА_6" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 березня 2011 року між ОСОБА_5 та Фермерським господарством «ОСОБА_6»укладений договір оренди землі сільськогосподарського призначення, а саме земельної ділянки, площею 3,47 га, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. При цьому, як вказує позивач, при зверненні до відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області з заявою про реєстрацію даного договору, сторони правочину отримали відмову на підставі того, що в відділі Держкомзему у Саратському районі Одеської області є зареєстрований договір оренди землі, укладений раніше між позивачем та СВК "ім. Кірова", а тому для реєстрації договору оренди землі необхідно розірвати попередній договір.
Позивач вважає відмову відповідача в проведенні державної реєстрації договору оренди землі безпідставною, оскільки, між ОСОБА_5 та СВК "ім. Кірова" укладався договір оренди земельної ділянки, проте термін його дії сплинув ще 22 березня 2011 року, в зв'язку з тим, що договір був укладений 22 березня 2006 року терміном на 5 років, та саме з цього часу орендар користувався земельною ділянкою та сплачував орендну плату. Крім того, позивач у свої позовній заяві вказує на обов'язок органу державної реєстрації прав зареєструвати договір в строк, що не перевищує 14 робочих днів з моменту надходження заяви про таку реєстрацію.
Також, позивачем в ході розгляду справи до суду було надано уточнення до позовної заяви, в яких ОСОБА_5 просила суд: визнати протиправною бездіяльність Саратського реєстраційного відділу Одеської філії ДП «Центр»ДЗК, в особі правонаступника - відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області Головного управління Держкомзему Одеської області ДКУ із земельних ресурсів, щодо не здійснення законодавчо визначеного обов'язку по реєстрації договору оренди землі від 22.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та СВК ім.Кірова вищенаведеним органом державної реєстрації, у встановлений законодавством термін; визнати неправомірними дії щодо відмови відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеської області ДКУ із земельних ресурсів у проведенні державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб згідно договору оренди землі від 23.03.2011року, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6»в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов'язати відділ Держкомзему у Саратському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеської області ДКУ із земельних ресурсів провести державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб згідно Договору оренди землі від 23.03.2011року, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6»в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.40-44).
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов та доповнення до заперечень, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що державну реєстрацію договору земельної ділянки, укладеного між позивачем та фермерським господарством "ОСОБА_6" провести неможливо, оскільки є чинним договір оренди землі, укладений між громадянкою ОСОБА_5 та СВК ім.Кірова. Даний договір був зареєстрований у Саратському РВ ОРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 14 березня 2008 року за реєстровим номером №040853300139 та діє протягом 5 років. При цьому, як зазначив відповідач відділом Держкомзему у Саратському районі Одеської області було повідомлено голову фермерського господарства «ОСОБА_6»в особі ОСОБА_6, що для реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між громадянкою ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6», потрібно припинити дію договору оренди земельної ділянки, укладеного між громадянкою ОСОБА_5 та СВК ім.Кірова шляхом його розірвання у відповідності до вимог, передбачених ст.31, ст.32 Закону України «Про оренду землі», та п. 38 даного договору. Таким чином, з огляду на зазначене та відповідно до норм чинного законодавства, відповідач вважає відмову у проведенні державної реєстрації договору оренди землі між ОСОБА_5 та фермерським господарством "ОСОБА_6" правомірною. Разом з цим, відповідач зазначив, він не є правонаступником Саратського реєстраційного відділу Одеської філії ДП «Центр» ДЗК, та жодні документи, окрім, поземельних книг; книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі; невиданих державних актів на право власності на земельні ділянки; третіх примірників договорів оренди землі, відповідачу не передавались, а отже в його діях відсутня бездіяльність щодо нездійснення законодавчо визначеного обов'язку по реєстрації договору оренди землі від 22.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та СВК ім.Кірова, у встановлений законодавством термін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - СВК ім. Кірова надала до суду заперечення на адміністративний позов, в яких просила суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відмова Відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області в державній реєстрації договору оренди землі, укладеного між позивачкою та ФГ "ОСОБА_6" 23.03.2011 року є законною та обґрунтованою, оскільки на теперішній час договір оренди землі, укладений між позивачкою та СВК ім. Кірова 22.03.2006 року, не розірваний та державна реєстрація його не припинена. Посилаючись на ст. 18 Закону України "Про оренду землі" та п. 43 зазначеного договору оренди землі, третя особа зазначила, що договір оренди землі вступає в силу з моменту його державної реєстрації, тобто перебіг строку дії договору починається 14.03.2008 року та договір є дійсним до 14.03.2013 року.
У судовому засіданні 16.12.2011 року за клопотанням представника позивача судом залучено у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».
Представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - фермерського господарства «ОСОБА_6»у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та уточненнях до неї.
Представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - СВК ім. Кірова у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на обставини викладені у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов та доповненнях до них.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»у судове засідання не з'явилась та повноважного представника не направила, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи.
Під час судового розгляду справи судом встановлені наступні факти та обставини.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю Серії ІІ-ОД №014508, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,47 га. на території АДРЕСА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 20.02.2004 року за № 010453300855 (а.с.11).
22 березня 2006 року між ОСОБА_5 (орендодавцем) та СВК ім. Кірова (орендарем) укладено Типовий договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території АДРЕСА_1 загальною площею 3,47 га. (а.с.13-14).
Відповідно до п. 8 зазначеного Договору, його укладено строком на 5 років. Згідно п.43 «Прикінцеві положення»Договору, він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.
Як вбачається з вказаного договору, він був зареєстрований у Саратському РВ ОРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 14.03.2008 року за номером №040853300139.
Також, судом встановлено, що 23 березня 2011 року між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6»укладено договір оренди землі строком на 5 років, згідно якого позивач передає в оренду ФГ «ОСОБА_6»земельну ділянку для сільськогосподарського використання загальною площею 3,47 га., яка знаходиться на території Кривобалківської сільської ради (а.с.8-10).
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2011 року голова ФГ «ОСОБА_6»звернувся до Відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області із заявою, в якій просив зареєструвати договори оренди на земельні ділянки на території Кривобалківської сільської ради, укладені між ФГ «ОСОБА_6»та власниками земельних ділянок (27 чоловік) згідно списку, в якому, серед інших, значиться ОСОБА_5 (а.с.15-16).
Відповідно до листа Відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області №22-09-15/490 від 15.08.2011 року, наданого у відповідь на вищевказану заяву від 14.03.2011 року, в ньому зазначено, що договір оренди землі між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6», який подано на реєстрацію, неможливо зареєструвати, оскільки на даний час є зареєстрованим договір оренди земельної ділянки, який був укладений між ОСОБА_5 та СВК ім. Кірова, а тому необхідно розірвати договір оренди з колишнім орендарем відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.18).
При цьому, як вбачається із зазначених документів, договір між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6»було укладено лише 23 березня 2011 року, а голова ФГ «ОСОБА_6»звернувся до Відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області з заявою щодо реєстрації договорів оренди землі на території Кривобалківської сільської ради, укладених між ФГ «ОСОБА_6»та власниками земельних ділянок (27 чоловік) згідно списку, в якому, серед інших, значилась ОСОБА_5 -14 березня 2011 року, тобто до дати укладання вищезазначеного договору.
Крім того, судом встановлено, що 21.07.2011 року за №9 СВК ім. Кірова листом повідомило ОСОБА_1 про те, що строк дії договорів оренди земельних ділянок, укладених між СВК ім. Кірова та громадянами не скінчився, оскільки зазначені договори зареєстровані в ДП «Центр ДЗК» 14.03.2008 року з терміном дії на 5 років, а тому вони є дійсними до 14.03.2013 року (а.с.17).
Не погоджуючись з вищезазначеними діями відповідача, вважаючи їх неправомірними та посилаючись на їх незаконність, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 78 Земельного кодексу України дано визначення змісту права власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Право власності на земельну ділянку, яка є предметом оренди підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ІІ-ОД №014508.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ч.2 ст.4 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Визначення поняття договору оренди міститься і в Законі України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV. В ст.1 цього Закону зазначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частиною 1 ст. 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Ст. 125 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Ст. ст. 18, 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 1 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 3 цього Закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 Закону України «Про оренду землі»).
Як вбачається з матеріалів справи, в п.43 договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та СВК ім. Кірова зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
В матеріалах справи, також наявний лист Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»від 30.05.2012 року № 08-02/14813, в якому зазначено, що відповідно до даних автоматизованої системи державного земельного кадастру (АС ДЗК), ведення якої здійснюється згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України № 174 від 02.07.2003 року, станом на 29.05.2012 р., наявні відомості щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та СВК ім. Кірова: земельна ділянка, кадастровий номер 5124582200:01:002:0349, значиться на праві тимчасового користування за СВК ім. Кірова (код ЄДРПОУ 03766085), на підставі розпорядження голови Саратської районної державної адміністрації № 694/А-03 від 11.11.2003 року, площа 3,4711 га., розташована за адресою: Одеська область, Саратський район, Кривобалківська сільська (а.с.151,152).
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та СВК ім. Кірова, набрав чинності не з моменту підписання, а з моменту його державної реєстрації, а саме з 14.03.2008 року. Крім того, відповідно до п.8 даного договору його укладено строком на 5 років.
Як з'ясовано судом під час розгляду справи, вказаний договір достроково не розривався, є дійсним, його державна реєстрація не припинена, а отже він є чинним до 14.03.2013 року.
Разом з цим, на підтвердження дії договору станом на момент виникнення спірних правовідносин, третьою особою - СВК ім. Кірова надано до суду відомості щодо отримання позивачем у відповідності до вимог п.9 договору, укладеного між ОСОБА_5 та СВК ім. Кірова орендної плати (борошно, олія,цукор та інше) станом на 2011 рік (а.с.97-121).
Статтями 31, 32 Закону України № 161-ХІV передбачено підстави припинення договору оренди землі, відповідно яких договір оренди землі припиняється, в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
В п.38 типового договору від 22.03.2006 року (а.с.14) зазначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Жодна з підстав для припинення чи розірвання договору не має місця в правовідносинах, що виникли між ОСОБА_5 та СВК ім. Кірова на час розгляду справи, та сторонами суду не повідомлялись.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право вже зареєстровано.
З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги факт реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та СВК ім. Кірова, про що вчинений запис у Державному реєстрі земель (Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею) 14 березня 2008 року за реєстраційним № 040853300139 терміном на п'ять років, відділом Держкомзему у Саратському районі Одеської області правомірно відмовлено в реєстрації договору оренди землі, укладеного 23.03.2011року між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6».
Разом з цим, суд вважає безпідставною вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Саратського реєстраційного відділу Одеської філії ДП «Центр»ДЗК, в особі правонаступника - відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області щодо нездійснення законодавчо визначеного обов'язку по реєстрації договору оренди землі від 22.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та СВК ім.Кірова вищенаведеним органом державної реєстрації у встановлений законодавством термін, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009 року «Про затвердження порядків введення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», повноваження щодо здійснення державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі віднесені до компетенції територіальних органів Держкомзему та відповідно до наказу Держкомзему №860 від 13.12.2010 року «Про інвентаризацію та передачу документів», Саратським районним відділом Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»до відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області були передані: поземельні книги; книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договори оренди землі; невидані державні акти на право власності на земельні ділянки; треті примірники договорів оренди землі. При цьому, як зазначив відповідач, документи, що стосуються господарської діяльності Саратського районного відділу Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», як то, листування, звернення та інші документи Саратським районним відділом Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»до відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області не передавались. Разом з цим, як встановлено судом, відділ Держкомзему у Саратському районі Одеської області не є правонаступником Саратського районного відділу Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».
Окрім того, як зазначає представник позивача у позовній заяві, позивачем було подано заяву про реєстрацію договору оренди від 22.03.2006 року до Саратського реєстраційного відділу Одеської філії ДП «Центр»ДЗК, при цьому, судом встановлено, що дії чи бездіяльність органу державної реєстрації прав позивачем до звернення до суду з вказаним позовом, не оскаржувались.
Таким чином, суд не бере до уваги доводи позивача щодо порушення з боку відповідача норм законодавства в частині недотримання строків проведення державної реєстрації прав, адже відповідач не несе відповідальність за дії інших органів, а отже враховуючи викладене, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Саратського реєстраційного відділу Одеської філії ДП «Центр»ДЗК, в особі правонаступника - відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області щодо не здійснення законодавчо визначеного обов'язку по реєстрації договору оренди землі від 22.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та СВК ім.Кірова у встановлений законодавством термін, задоволенню не підлягає.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача бездіяльності щодо нездійснення у встановлений законодавством термін державної реєстрації договору оренди землі від 22.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та СВК ім. Кірова, та вважає, що відмовляючи позивачу у реєстрації договору оренди землі від 23 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ "ОСОБА_6", відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 -163,167 КАС України, суд, -
У задоволені позовної заяви ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство "ОСОБА_6" до відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарський виробничий Кооператив ім. Кірова, Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання бездіяльності протиправною, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 11 червня 2012 року.
Суддя О.М. Соколенко
.