ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
19 квітня 2012 р. № 2а-13887/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Голуб О.Є.
за участю представників сторін:
від позивача -Кутянський А.Г.
від відповідача - Дорош А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом
ЗАТ "ІРОКС"
до Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Закрите акціонерне товариство «Ірокс»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення - рішення №0003012321 від 23.11.2011 року. Ухвалою від 09.12.2011 року відкрито провадження у справі №2а-13887/11/1370.
Закрите акціонерне товариство «Ірокс»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення - рішення №0003002321 від 23.11.2011 року. Ухвалою від 08.12.2011 року відкрито провадження у справі №2а-13888/11/1370.
Ухвалою від 01.02.2012 року об'єднано в одне провадження справу №2а-13888/11/1370 за адміністративним позовом ЗАТ «Ірокс»до ДПІ в Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення -рішення №0003002321 від 23.11.2011 року, - із справою №2а-13887/11/1370 за адміністративним позовом ЗАТ «Ірокс»до ДПІ в Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення -рішення №0003012321 від 23.11.2011 року та присвоєно їй номер №2а-13887/11/1370.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані рішення є неправомірними, оскільки при проведенні перевірки і винесенні оскаржуваних рішень відповідачем неправильно застосовано норми чинного законодавства. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами ТзОВ «Будтехнолюкс», ТзОВ «Іртас», ПП «Воллі», ТзОВ «Техметал»не відповідають дійсності та спростовують поданими первинними документами, документами податкового та бухгалтерського обліку.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовних заявах, просять позов задоволити.
Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов та обґрунтовується тим, що перевіркою встановлено факт нікчемності угод, укладених між позивачем та контрагентами ТзОВ «Будтехнолюкс», ТзОВ «Іртас», ПП «Воллі», ТзОВ «Техметал», що підтверджується довідками та актами перевірок по вказаних контрагентах.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 24 квітня 2012 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
На підставі направлень, виданих ДПА у Львівській області 20.10.2011 року працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Ірокс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.11.2011 року №237/23-а/23958651 (далі -акт перевірки).
На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення від 23.11.2011 року:
- №0003012321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 253431 грн., в тому числі за основним платежем 217735 грн. та штрафними санкціями 35696 грн.;
- №0003002321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 181962 грн., в тому числі за основним платежем 147502 грн. та штрафними санкціями 34460 грн.
Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем:
- п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 147502 грн., в тому числі по звітних періодах: за третій квартал 2010 року на суму 31712 грн., за четвертий квартал 2010 року на суму 106123 грн. ,за другий квартал 2011 року на суму 9667 грн.;
- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 217735 грн., в тому числі по звітних періодах: за липень 2010 року на суму 57880 грн., за грудень 2010 року на суму 84899 грн., за лютий 2011 року на суму 62295 грн., за березень 2011 року на суму 4256 грн., за червень 2011 року на суму 8405 грн.
Висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України обґрунтовується тим, що перевіркою встановлено, що позивач заключав договори підряду з фірмами з ознаками фіктивності по яких прописано нікчемні правочини, а саме:
- з ТОВ «Будтехнолюкс», який відсутній за місцезнаходженням (грудень 2010 року, січень -лютий 2011 року). Згідно акта ДПІ у м. Дніпродзержинську від 02.08.2011 року №3468/242/23-4/34496887 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Будтехнолюкс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово -господарських відносин з контрагентами з ознаками фіктивності по придбанню товарів (послуг) у грудні 2010 року та далі по подальшому ланцюгу постачання іншим платникам податку встановлено, що ТОВ «Будтехнолюкс»у грудні 2010 року здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при ймовірному придбанні -продажу товарів від постачальників по всьому колу придбання та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам -набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту за грудень 2010 року, з метою прикриття власної незаконної діяльності, що свідчить про нікчемність правочинів. Тому, враховуючи такі висновки акта перевірки контрагента, правочин за грудень 2010 року між ЗАТ «Ірокс»та ТзОВ «Будтехнолюкс»відповідно до ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст. 216, 662, 655,656 ЦК України є нікчемним і в силу ст..216 ЦК України не створюють юридичних наслідків ,крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак, відповідач вважає, що позивачем зайво віднесено до валових витрат за 4 квартал 2010 року вартість будівельно -монтажних робіт на суму 424494 грн., що призвело до завищення валових витрат у 4 кварталі 2010 року на суму 424494 грн.
- з ТзОВ «Іртас», по якому встановлено розбіжність податкового обліку на суму ПДВ в липні 2010 року на суму 51769,46 грн.; відносно посадових осіб ТзОВ «Іртас»порушено кримінальну справу №179-0467 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України. Крім того, отримано з слідчого відділу ПМ ДПА у Львівській області протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 -ОСОБА_5 від 04.11.2010 року, відповідно до якого, вона свідоцтво платника ПДВ не отримувала, службовою особою чи засновником даного підприємства не була, податкову звітність не заповнювала та не подавала, установчі документи не підписувала, рахунки в банку не відкривала. За липень 2010 року позивач відніс до валових витрат послуги, отримані від ТзОВ «Іртас»на суму 258847,32 грн., однак встановити, які саме послуги надавалися неможливо, оскільки акти виконаних робіт (накладні) до перевірки не надавались. Відтак, податковий орган дійшов до висновку, що позивач відобразив в бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання будівельних послуг у ТзОВ «Іртас»на суму 310616 грн. (з ПДВ), які фактично не відбулись, перевірці не представлено підтверджуючі документи. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем завищено валові витрати на суму 258847,32 грн., в тому числі в 3 кварталі 2010 року на суму 258847,32 грн.
- з ПП «Воллі», по якому згідно довідки ДПІ в Франківському районі м. Львова 23.08.2011 року№1559/23-4/34029609 проведено аналіз діяльності та встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь - якого виду діяльності, трудових ресурсів,підприємство не знаходиться за юридичною адресою, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Відтак, податковий орган вважає, що угоди між позивачем та ПП «Воллі» мають ознаки нікчемності, а позивачем в порушення пп.139.1.1., 139.1.9 ПК України зайво віднесено до валових витрат за другий квартал 2011 року вартість будівельно -монтажних робіт на суму 42025 грн.
Висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.201 ПК України обґрунтовується тим, що перевіркою встановлено, що позивач заключав договори підряду з фірмами з ознаками фіктивності по яких прописано нікчемні правочини, а саме:
- з ПАТ «Українська гірничо -металургійна компанія», за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ПАТ «Українська гірничо -металургійна компанія»віднесено до податкового зобов'язання в липні 2010 року ПДВ на суму 6948,67 грн., а позивачем до складу податкового кредиту липня 2010 року віднесено 13046,75 грн., до перевірки надано позивачем податкові накладні тільки на суму 6936,66 грн. Тому, податковий орган вважає, що до декларації по ПДВ та додатку №5 за липень 2010 року ЗАТ «Ірокс»безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ на суму 6110,09 грн.;
- з ТОВ «Техметал», по якому за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність на суму 14538,27 грн. Актом №799/230/31385415 від 24.05.2011 року невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техметал»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року встановлено, що під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Оріон -М»Центральної МДПІ у м. Кривому Розі встановлено порушення вимог ч. ст. 203, ч.1,2 ст.215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Техметал»при реалізації металопродукції ЗАТ «Ірокс», а отже такі правочини є нікчемними. Тому податковий орган вважає, що позивачем завищено податковий кредит у 2011 році на суму 7506,83 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 3251,17 грн. та за березень 2011 року на суму 4255,66 грн.
- з ТОВ «Будтехнолюкс», який відсутній за місцезнаходженням (грудень 2010 року, січень -лютий 2011 року). Згідно акта ДПІ у м. Дніпродзержинську від 02.08.2011 року №3468/242/23-4/34496887 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Будтехнолюкс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово -господарських відносин з контрагентами з ознаками фіктивності по придбанню товарів (послуг) у грудні 2010 року та далі по подальшому ланцюгу постачання іншим платникам податку встановлено, що ТОВ «Будтехнолюкс»у грудні 2010 року здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при ймовірному придбанні -продажу товарів від постачальників по всьому колу придбання та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам -набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту за грудень 2010 року, з метою прикриття власної незаконної діяльності, що свідчить про нікчемність правочинів. Тому, враховуючи такі висновки акта перевірки контрагента, правочин за грудень 2010 року між ЗАТ «Ірокс»та ТзОВ «Будтехнолюкс»відповідно до ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст. 216, 662, 655,656 ЦК України є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків ,крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак, відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит у грудні 2010 року на суму 84898,80 грн. Крім того, згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено розбіжність задекларованих сум позивачем та його контрагентом ТзОВ «Будтехнолюкс», а саме у лютому 2011 року контрагентом не включено до податкових зобов'язань 59044,34 грн. Відтак, податковий орган вважає, що позивачем в порушення п.201.6 ПК України завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 59044 грн.
- з ПП «Воллі», по якому за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлена розбіжність по операції з позивачем за червень 2011 року на суму 8405,10 грн.; по вказаному контрагенту згідно довідки ДПІ в Франківському районі м. Львова 23.08.2011 року№1559/23-4/34029609 проведено аналіз діяльності та встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь -якого виду діяльності, трудових ресурсів,підприємство не знаходиться за юридичною адресою, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Відтак, податковий орган вважає, що угоди між позивачем та ПП «Воллі»мають ознаки нікчемності, а позивачем в порушення п.198.1, 198.6, 201.1 ПК України завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму 8405 грн.
- з ТзОВ «Іртас», по якому встановлено розбіжність податкового обліку на суму ПДВ в липні 2010 року на суму 51769,46 грн.; відносно посадових осіб ТзОВ «Іртас»порушено кримінальну справу №179-0467 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України; згідно даних податкової звітності декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року не подавало, а декларації по податку на додану вартість за червень -вересень 2010 року прийняті «до відома». Крім того, отримано з слідчого відділу ПМ ДПА у Львівській області протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 -ОСОБА_5 від 04.11.2010 року, відповідно до якого, вона свідоцтво платника ПДВ не отримувала, службовою особою чи засновником даного підприємства не була, податкову звітність не заповнювала та не подавала, установчі документи не підписувала, рахунки в банку не відкривала. Згідно до розшифровки додатку 5 встановлено розбіжність на суму ПДВ 51769,46 грн. по податковій накладній від 30.07.2010 року №1840, а ТзОВ «Іртас»не включило дану суму до податкового зобов'язання. Податковий орган вважає, що позивачем не підтверджено отримання та використання в господарській діяльності виконання робіт (послуг) від ТзОВ «Іртас»на суму 258847,32 грн., відповідно неправомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ по даній операції в сумі 51769,46 грн. Відтак, податковий орган дійшов до висновку, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит за липень 2010 року на суму 51769,46 грн.
Відповідно до п.5.1.Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (далі -Закон 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.2.1 Закону 334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.5.3.9. Закону 334, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.139.1.1. ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Відповідно до п.139.1.9. ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997, № 168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі -Закон 168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.7.4.5.Закону 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 7.7.1. Закону 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до п.198.6.ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п.201.6. ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
01.12.2010 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «Будтехнолюкс» (виконавець) укладено договір підряду на виконання будівельно -монтажних робіт ,відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує будівельно -монтажні роботи на об'єкті по вул.. Шевченка, 418 у м. Львові. Відповідно до п.3.1 вказаного договору, замовник зобов'язується забезпечити виконавця проектно -кошторисною документацією; прийняти на умовах вказаних в 2 розділі даного договору роботи, передбачені в п.1.1 даного договору.
У підтвердження оплати по договору позивачем подано завірені банком платіжні доручення (том 3 а.с.38-77, том 4 а.с.178-200).
На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Будтехнолюкс»надало позивачу податкові накладні №78 від 28.02.2011 року, №76 від 28.02.2011 року,№1036 від 30.12.2010 року,№1035 від 30.12.2010 року, №1034 від 30.12.2010 року,(том 4 а.с.233-239).
Позивачем надано копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2010 року, січень 2011 року; довідок про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, лютий 2011 року по будівництву житлового будинку ж/масиву «Рясне -1»з вбудованими офісними приміщеннями №26 по г/плану по вул. Шевченка ,418/3 у м. Львові; актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за грудень 2010 року, лютий 2011 року, розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на загально будівельні роботи
04.01.2010 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «Техметал» (постачальник) укладено договір поставки №78, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар на умовах та в строки встановлені цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору; предметом поставки за цим договором є металопродукція (товар). Відповідно до п.1.3 вказаного договору, ціна, кількість, асортимент, терміни постачання товару а також інші умови за згодою сторін обумовлюються сторонами в додатках до даного договору (специфікаціях) -для кожної партії окремо. Ціна, кількість, асортимент товару може бути також погоджено сторонами шляхом підписання видаткової накладної, згідно якої покупець отримує товар, без попереднього укладення додатку (специфікації).
Відповідно до п.3.2 вказаного договору, постачання здійснюється на умовах само вивозу товару покупцем зі складу постачальника за адресою: м. Львів, вул. Півколо,14. Сторони вправі домовитись про інші умови постачання окремої партії товару, які викладатимуться у відповідних додатках.
Відповідно до п.3.3 вказаного договору, перехід права власності на товар відбувається момент його передачі постачальником покупцю, що оформляється видатковою накладною. Передача товару може також бути оформлена шляхом підписання сторонами акта прийому -передачі, що матиме ті ж наслідки, як і при підписанні сторонами видаткової накладної.
Відповідно до п.4.1 вказаного договору, вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором визначається окремими видатковими накладними.
Згідно п.4.3 вказаного договору, у вартість товару включається податок на додану вартість -20%.
На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Техметал»видав позивачу податкові накладні (том 2 а.с.1-41). Крім того, сторонами підписано видаткові накладні, в яких вказано осіб що здавали/приймали товар, номер та дата видачі довіреності на отримання товару, вид, кількість та ціна товару (том 2 а.с.47-79, том 3 а.с.134 - 171).
На підтвердження можливості самостійно транспортувати товари, позивач надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (том 3 а.с.132,133). Також позивачем на підтвердження реальності вищевказаних операцій подано копії подорожніх листів (том 3 а.с.172-203).
Оплата за товар в тому числі ПДВ підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с.169-175).
Стосовно операцій між позивачем та контрагентом ПП «Воллі»слід зазначити наступне.
Позивачем надано копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за червень 2011 року, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за червень 2011 року
У підтвердження оплати по договору позивачем подано завірені банком платіжні доручення (том 3 а.с.36-37, том 4 а.с.176-177)).
Також подано копії податкової накладної №3 від 01.06.2011 року, (том 4 а.с.232)
Згідно бухгалтерської довідки від 22.03.2012 року №206, згідно даних бухгалтерського обліку ПАТ «Ірокс»контрагенти ПП «Воллі», ТОВ «Будтехнолюкс», ТзОВ «Іртас»обліковуються на рахунку 6852 -розрахунки з іншими кредиторами, а ТзОВ «Техметал»на рахунку 631 -Розрахунки з постачальниками (том 3 а.с.131).
На підтвердження відображення вказаних операцій в податковому обліку, позивачем подано копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року, березень 2011 року, лютий 2011 року, грудень 2010 року, липень 2010 року, копії податкових декларацій з ПДВ за березень, червень 2011 року, грудень 2010 року, липень 2010 року, лютий 2011 року, декларацій з податку на прибуток за 3-4 квартали 2010 року та 2 квартал 2011 року.
Як вказано в акті перевірки та не заперечується представником відповідача, операції з контрагентами ПП «Воллі», ТзОВ «Техметал»та ТзОВ «Будтехнолюкс» були відображені позивачем у бухгалтерському обліку.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період що перевірявся були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, прядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Відтак, дані обставини спростовують заперечення органу державної податкової служби, оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.
Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (податкових накладних, видаткових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; довідок про вартість виконаних підрядних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копії подорожніх листів, платіжних доручень) дає підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог в частині проведення операцій з контрагентами ПП «Воллі», ТзОВ «Техметал»та ТзОВ «Будтехнолюкс». Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.
Відповідно до статей 49,70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з продажу контрагентам товарів, на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростована.
По суті даного спору Закону України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь -яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Усі суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість).
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПК України, всі вимоги відносно порядку формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з контрагентами ПП «Воллі», ТзОВ «Техметал»та ТзОВ «Будтехнолюкс» позивачем виконані.
Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.
Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.228. ст.215 ЦК України.
Обставини, на які покликається відповідач не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (податкових накладних, видаткових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; довідок про вартість виконаних підрядних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копії подорожніх листів, платіжних доручень), оскільки відповідачем не надано доказів та необґрунтовано обставин, що передані контрагентом ТзОВ «Техметал»товарно-матеріальні цінності та надані контрагентами ТзОВ «Будтехнолюкс»та ПП «Воллі»послуги потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, кваліфікованих спеціалістів. Крім того, суд звертає увагу а той факт, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів у підтвердження факту відсутності у вказаних контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничих потужностей, тощо та не обґрунтовано які саме потужності, кількість працівників, приміщення необхідні контрагентам для проведення операцій з позивачем, а саме по продажу товарно матеріальних цінностей та надання будівельних послуг. Не обґрунтовано відповідачем того факту, що для виконання будівельних робіт необхідні складські приміщення, офісні приміщення.
Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.
В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.
Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.
Стосовно доводів податкового органу, висловлених на підставі листа Заступника начальника ВКРС СВ ПМ ДПА у Львівській області від 13.02.2012 року №226/0901 та пояснень керівника контрагента ПП «Воллі», наданих у кримінальній справі, то суд зазначає, що таких даних не було у податкового органу на момент проведення перевірки. Окрім того, такі пояснення керівника контрагента можуть бути взяті судом до уваги лише після закінчення розгляду кримінальної справи судом і надання їм оцінки в сукупності з іншими доказами при постановленні судом рішення у кримінальній справі.
Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку ПАТ «Ірокс»права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платником податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про завищення позивачем валових витрат в сумі 466519 грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 424494 грн. та за 2 квартал 2011 року в сумі 42025 грн. по операціях з контрагентами ТзОВ «Будтехнолюкс»та ПП «Воллі». Також податковий орган дійшов до помилкового висновку про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 159855 грн. в тому числі за грудень 2010 року в сумі 84898,80 грн. за лютий 2011 року в сумі 62295,17 грн., за березень 2011 року в сумі 4255,66 грн., та за червень 2011 року в сумі 8405 грн. по операціях з контрагентами ПП «Воллі», ТзОВ «Техметал»та ТзОВ «Будтехнолюкс».
01.03.2010 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «Іртас» (виконавець) укладено договір підряду на виконання будівельно -монтажних робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує будівельно -монтажні роботи на об'єкті по вул. Шевченка, 418 у м. Львові. Відповідно до п.3.1 вказаного договору, замовник зобов'язується забезпечити виконавця проектно -кошторисною документацією; прийняти на умовах вказаних в 2 розділі даного договору роботи, передбачені в п.1.1 даного договору.
Позивачем надано копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3квітень, червень 2010 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2010 року, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за липень 2010 року
У підтвердження оплати по договору позивачем подано завірені банком платіжні доручення (том 3 а.с.4-35, том 4 а.с.201-231).
На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Іртас»видало позивачу податкову накладну №1840 від 30.07.2010 року (том 4 а.с.240) та №1394 від 30.06.2010 року (том 4 а.с.241).
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі №1-104/11 працівників ТзОВ «Іртас»ОСОБА_4 -ОСОБА_5 (керівника) та ОСОБА_6, звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої статтями 27 ч.2, 28 ч.3, 205 ч.2 КК України на підставі п. «в»ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»за злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах. Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації, реєстрації, придбанні та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних»осіб за грошову винагороду, а саме ТОВ «Віктор Ко», ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Іртас», тобто у фіктивному підприємництві.
Таким чином, суд приходить до висновку про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Іртас», тому такий правочин відповідно до частини 1 ст.208 ГК України визнаються недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Водночас зазначений правочин порушує публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними згідно зі статтею 228 ЦК України. Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України), у позивача не було правових підстав для відображення в бухгалтерському та податковому обліках змін у зв'язку із відносинами із ТзОВ «Іртас», а отже, визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість податковим органом є правильним.
Таким чином, висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 258847,32 грн.( в тому числі в 3 кварталі 2010 року на суму 258847,32 грн.) та неправомірне віднесення ним до податкового кредиту ПДВ по даній операції (з контрагентом ТзОВ «Іртас») в сумі 51769,46 грн. є правомірними.
У липні 2010 року позивач придбав у Львівської регіональної філії ВАТ «Українська гірничо -металургійна компанія»будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними №ЛФ-0003330 від 05.07.2010 року кутника рівно поличного на суму 3624,75 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 604,13 грн.); №ЛФ-0003567 від 13.07.2010 року арматури та смуги на суму 2346,22 грн. (в тому числі ПДВ 391,04 грн.); №ЛФ-0003566 від 13.07.2010 року швелера, арматури, круга на суму 32985,05 грн. (в тому числі ПДВ 5497,51 грн.); №ЛФ-0003813 від 21.07.2010 року круга на суму 2736 грн. (в тому числі ПДВ 456 грн.).
Контрагентом позивача Львівською регіональною філією ВАТ «Українська гірничо -металургійна компанія»за результатами вищенаведених операцій видано податкові накладні від 02.07.2010 року №0609003253/6, від 09.07.2010 року №0609003462/6, від 12.07.2010 року №0609003463/6, які відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року (том 4 а.с.62-74). Докази оплати товару, а саме копії платіжних доручень на суму ПДВ 6365,7 грн. подані позивачем до матеріалів справи (том 4. А.с.167-168).
Однак, у додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року позивачем у розділі податковий кредит по контрагенту Львівська регіональна філія ВАТ «Українська гірничо -металургійна компанія»(індивідуальний податковий номер 254120826502) відображено суму ПДВ 13046,75 грн.
Оскільки позивачем до складу податкового кредиту липня 2010 року віднесено 13046,75 грн., до перевірки та на вимогу суду надано податкові накладні тільки на суму 6936,66 грн. Податкових накладних на іншу частину заявленого податкового кредиту липня 2010 року не надано, не відображено їх в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, відтак висновки податкового органу безпідставне включення позивачем до податкового кредиту липня 2010 року ПДВ на суму 6110,09 грн. є правомірними.
Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, перевіривши обставини, визначені ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене ДПІ в Сихівському районі м. Львова від 23.11.2011 року №0003012321 в частині визначення ЗАТ «Ірокс»(правонаступник ПАТ «Ірокс) суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 181081 грн. в тому числі 159855 грн. основного платежу та 21226 грн. штрафних санкцій; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене ДПІ в Сихівському районі м. Львова від 23.11.2011 року №0003002321 в частині визначення ЗАТ «Ірокс»(правонаступник ПАТ «Ірокс) суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 142322 грн. в тому числі 115790 грн. основного платежу та 26532 грн. штрафних санкцій. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача відповідно до задоволених вимог. При цьому, слід зазначити, що вираховуючи розмір судового збору, який підлягає поверненню позивачу з ДБ України суд виходив з того, що первісно позивачем подавалось два позови окремо, по яких окремо сплачувався судовий збір, відтак розмір судового збору, що підлягає поверненню розраховувався окремо за кожен позов.
Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене ДПІ в Сихівському районі м. Львова від 23.11.2011 року №0003012321 в частині визначення ЗАТ «Ірокс»(правонаступник ПАТ «Ірокс) суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 181081 грн. в тому числі 159855 грн. основного платежу та 21226 грн. штрафних санкцій.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене ДПІ в Сихівському районі м. Львова від 23.11.2011 року №0003002321 в частині визначення ЗАТ «Ірокс»(правонаступник ПАТ «Ірокс) суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 142322 грн. в тому числі 115790 грн. основного платежу та 26532 грн. штрафних санкцій.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Зобов'язати Головне управління ДКС України у Львівській області стягнути з ДБУ шляхом безспірного списання з рахунка ДПІ в Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС на користь ПАТ «Ірокс»(ЄДРПОУ 23958651, адреса: 79034, м. Львів, вул. Буйка, 17а) 2785, 4 грн. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна