"23" жовтня 2006 р.
Справа № 6/339/06
за позовом
Казенного дослідно -проектного центру кораблебудування
до відповідача
ДПІ у Центральному р-ні м.Миколаєва
про
Скасування рішень
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Дзюба Ю.Ф.
Представники:
Від позивача
Борисов Є.О., Мануйленко Н.В, Зуб'юк О.А.
Від відповідача
Бабенко О.М., Петрова Ю.І.
Прокурор
Порошина Н.Г.
Суть спору: Згідно з договором №3/110-Д від 04.08.2004р. позивач розробив, виготовив і поставив нерезиденту(ВМД №100000012/6/982039 і №100000012/6/982032 від 19.01.2006р.) документацію енергетичної установки і загальнокорабельну документація великого корабля.
При визначенні податкового зобов'язання по податку на додану вартість платник податкову застосував 0 ставку, відповідно до ст. 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" виходячи з того, що ним була здійснена поставка товару, а не послуг.
Податкова служба, за наслідками перевірки(акт №90/23-700/14307618 від 02.06.2006р.) 09.06.2006р. прийняла податкове-повідомлення рішення №0005332370/0 яким визначила податкове зобов'язання 1428355грн. і застосувала штрафні в цій же сумі, а також рішення №0005322370/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 26144грн. Рішення прийняті виходячи з того, що ставку податку необхідно застосовувати у розмірі 20%, оскільки вказана операція визначена податковою службою як поставка послуг.
Підприємство звернулося з позовом про скасування рішень, посилаючись на те, що вказана операція є поставкою товарів як по податковому законодавству, так і відповідно до Закону України від 14.09.2006 № 143-V "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій".
Відповідач позов не визнав з підстав, вказаних в рішенні і акті перевірки(а.с.35-39), в якому зазначено, що визначення документації як товару відповідно до Закону України від 14.09.2006 № 143-V не надає права позивачу застосовувати 0% ставку податку, оскільки документація не є товаром відповідно до податкового законодавства. А згідно з п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" терміни, при визначенні податку, повинні використовуватися у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.
Відповідно до п.1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснені позивачем операції є поставкою послуг, по яким ставка податку застосовується у розмірі 20%.
Прокурором підтримані заперечення відповідача.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків
При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Поставка товарів(п.1.4 Закону) - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).
Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Отже поставка товару відрізняється від поставку послуг за такою ознакою, як перехід права власності на результати діяльності поставщика.
Згідно з п.2.4 договору №3/110-Д від 04.08.2004р до нерезидента переходить право власності на документацію, що свідчить про поставку позивачем товару, в розумінні п.1.4 Закону "Про податок на додану вартість".
Відповідач в судовому засіданні заперечує факт переходу права власності, проте перевіряючи підприємство і приймаючи рішення, не дослідив цих обставин і не надав ним оцінку.
Крім того, не зазначив чому виконані позивачем зобов'язання по договору не є передачею результатів робіт(що також відноситься до поставки товарів).
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Таким чином, оскільки податкові повідомлення прийняті без врахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, то вони є неправомірними і підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд
Скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Центральному р-ні м.Миколаєва №0005322370/0 і № №0005332370/0 від 09.06.2006р.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.В.Ткаченко