Справа № 2-3735/11 Провадження № 22-ц/0290/1638/2012Головуючий в суді першої інстанції:Овсюк Є.М.
Категорія: 51 Доповідач: Панасюк О. С.
30.05.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В. Камзалова В.В., з участю секретаря Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління» (далі КП «ВТТУ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Вінниці, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, скасування акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 17 листопада 2010 року та акту № 4-10 про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом, зобов'язання скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, -
Встановила:
В серпні 2011 року ОСОБА_2 звернулась з цим позовом, вказуючи, що о 21 год. 10 хв. 29 жовтня 2010 року під час виконання трудових обов'язків медичної сестри передрейсового огляду КП «ВТТУ» в кімнаті очікування резервних водіїв зробила зауваження водієві ОСОБА_3 щодо гучності роботи телевізора, не отримавши відповідної реакції, намагалась вимкнути телевізор, однак ОСОБА_3 вчинив щодо неї фізичне насильство, внаслідок чого їй були заподіяні тілесні ушкодження.
За цим фактом на підприємстві була створена комісія з розслідування нещасного випадку, яка прийшла до висновку, що випадок з виробництвом не пов'язаний.
Оскільки до кімнати очікування резервних водіїв ОСОБА_2 зайшла аби усунути перешкоди у здійсненні трудових обов'язків через надто гучну роботу телевізора, а не задля того, щоб його подивитись в робочий час, як зазначено в акті розслідування нещасного випадку форми Н-5 та акті № 4-10 про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом, просила встановити факт, що нещасний випадок, який стався з нею 29 жовтня 2010 року о 21 год. 10 хв. на КП «ВТТУ», пов'язаний з виробництвом; визнати незаконними і скасувати акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 та акт № 4-10 про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом; зобов'язати КП «ВТТУ» скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позву суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нещасний випадок, пов'язаний з завданням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 стався з особистих мотивів.
Відповідно до п.16 Порядку розслідування та ведення нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2008 року № 1112, в редакції, яка діяла на момент розслідування випадку, нещасні випадки, пов'язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку із виконанням ним трудових (посадових) обов'язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідується відповідно до цього порядку. Такі випадки визначаються пов'язаними з виробництвом (крім випадків, що стались з особистих мотивів).
Ст.57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Визнаючи нещасний випадок не пов'язаним із виробництвом, як такий, що стався з особистих мотивів комісія по розслідуванню нещасного випадку, з якою погодився суд, виходила з того, що відповідно до власноручно написаного ОСОБА_2 пояснення конфлікт з ОСОБА_3 стався саме через небажання останнього дати можливість позивачці подивитись телесеріал (а.с.33); це ж підтверджується письмовим поясненням диспетчера ОСОБА_4 про те, що залишаючи біля 21 год. 29 жовтня 2010 року своє робоче місце і виходячи в кімнату відпочинку ОСОБА_2 повідомила її, що йде дивитись телесеріал (а.с.34).
Зазначені пояснення послідовно узгоджуються між собою (при цьому ОСОБА_2 досить детально описувала обставини виникнення конфлікту саме через небажання ОСОБА_3 дати їй можливість подивитись телесеріал) та іншими матеріалами справи, а відтак беззаперечно свідчать, про те, що нещасний випадок стався з особистих мотивів - особистої неприязні, що раптово виникла через бажання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одночасно дивитись різні програми телебачення.
Натомість на підтвердження того, що в кімнату відпочинку ОСОБА_2 зайшла аби попросити ОСОБА_3 зменшити гучність телевізора, тому що він заважав виконувати її посадові обов'язки, жодних доказів позивачка не надала.
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми матеріального і процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 квітня 2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: