"06" червня 2012 р. Справа № 5023/10423/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Абуллаєв Є.М.
відповідача - Скобов В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1449 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 20.03.12 р. у справі № 5023/10423/11
за позовом ТОВ "Торговий дім Агродар"
до ТОВ "Шебелінське"
про про стягнення 2893576,00 грн.
У грудні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2893576,00 грн., посилаючись на часткове виконання умов договору відповідачем, позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано суму у розмірі 3400000,00 грн., однак згідно видаткової накладної № 1-00000004 від 28.09.2011 р. відповідачем було поставлено позивачу соняшник тільки у кількості 168808,00 кг на суму 506424,00 грн.
У відзиві відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не надав оригіналів документів, які б підтверджували б не отримання товару; відповідач не отримав від позивача оригіналу договору постачання на умовах з розрахунку 3166,67 грн. без урахування ПДВ за 1 тонну соняшника та актів прийому-передачі товару; відповідач відвантажив позивачу з поля відправна, тобто бункерна вага 633 тонн 670 кг. на суму 2006623,77 грн. без урахування ПДВ, ПДВ становить 401324,75 грн., загальна сума з ПДВ 2407948,52 грн. з розрахунку 3166,67 грн. без урахування ПДВ, ПДВ становить 633,33 грн., з урахування ПДВ 3800,00 грн. за 1 тонну соняшника.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2012 р. по справі № 5023/10423/11 ( головуючий суддя Доленчук Д. О., суддя Шатерніков М.І., суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю, стягнуто суму боргу у розмірі 2893576,00 грн., суму судового збору у розмірі 56460,00 грн. за подання позовної заяви та суму судового збору у розмірі 1411,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову, з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
У апеляційній скарзі зазначив, що позивач своїми діями щодо направлення транспортних засобів для відвантаження соняшника та видачі своєму представнику 27.09.2011 року довіреності на отримання товару фактично прийняв пропозицію (акцепт) ТОВ «ШЕБЕЛІНСЬКЕ»на укладення договору поставки соняшнику на умовах відповідача. Посилання позивача на ті обставини, що відповідно до податкових накладних, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити за договором поставки соняшник у кількості 1 112,28 тн. на загальну суму 3400000,00грн., а отже фактично погодився із запропонованими позивачем суттєвими умовами договору поставки, не відповідає дійсності, оскільки, по-перше це суперечить власній пропозиції до позивача, що була викладена у направленому йому листі, по друге - рішенню загальних зборів учасників товариства, і нарешті - суперечить досягнутим сторонами домовленостям щодо перерахунку кількості та ціни товару після здійснення його поставки у повному обсязі із розрахунку 3166,67 грн. без урахування ПДВ за 1 тн., з урахуванням ПДВ - 3 800,00 грн. - за 1 тн., при загальній кількості 1 000,0 тн.
Виставлення відповідачем до сплати рахунків-фактур № 1-00000007 від 09.09.2011р., № 1-00000008 від 22.09.2011р., № 1-00000009 від 27.09.2011р. на загальну суму 3 400 000,00 грн. та їх наступна оплата позивачем базувалися на попередніх домовленостях щодо подальшого перерахунку кількості та вартості товару із розрахунку З 800,00 грн. з урахуванням ПДВ - за 1 тн. Погодження відповідача на постачання кількох партій товару за ціною 3000,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 тн. обумовлено проханням керівника позивача, яке було мотивоване обмеженим обсягом вільних коштів, а кінцевий розрахунок, як планувалося із досягнутих домовленостей, сторони повинні були здійснити після повного постачання товару шляхом підписання акту звірки заборгованості.
Відповідач стверджує, що не погоджувався з умовами договору, зазначення в податкових накладних в графі вид цивільно-правового договору зазначив «Договір поставки від 09.09.2011р. № 09/09-05»зовсім не означає, що останній погодився з умовами договору.
Відповідач зазначає, що ТОВ «Шебелінське»в підтвердження факту поставки товару виписані видаткові накладні №1-00000004 від 28.09.2011р. на відвантаження 168808,00кг соняшника та № 1-00000005 від 06.10.2011р. на відвантаження 439356,00 кг соняшника,які направлені позивачу, (що співпадає з наданим ТОВ «Торговий дім Агродар»реєстром приймання насіння соняшнику на Приколотнянський МЕЗ), тобто складені всі необхідні первинні бухгалтерські документи, натомість зі сторони ТОВ «Торговий дім Агродар»на адресу відповідача не надано жодного оригіналу документів, що підтверджували б отримання ним товару.
Відповідач зазначає, що Статутом ТОВ «Шебелінське»передбачено попереднє затвердження зборами учасників договорів на суму 10000грн..тобто директор не мав прав укладати договір без рішення зборів.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач зазначає, що пропозиція відповідача укласти договір постачання шляхом направлення рахунку -фактури прийнято та сплачена вартість товару, відповідачем не надано документів підтверджуючих факт отримання позивачем товару в повному обсязі, обмеження повноважень на укладання угод не розглядалось судом першої інстанції.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 09.09.2011 р. ТОВ «Шебелінське»звернулося до ТОВ "Торговий дім Агродар" з письмовою пропозицією укласти договір постачання (офертою), шляхом направлення рахунку - фактури № 1-00000007 від 09.09.2011 р. ТОВ «Торговий дім Агродар»з пропозицією (офертою) погодився, прийняв пропозицію (надав акцепт) та сплатив відповідно до платіжного доручення № 1833 від 09.09.2011р. суму 100000,00 грн., платіжного доручення № 1869 від 15.09.2011р. суму 200000,00 грн. - всього 300000,00 грн. Грошові кошти ТОВ «Шебелінське»отримало, та відповідно до діючого законодавства видало податкові накладні № 1 від 09.09.2011 р. на суму 100000,00 грн. вказавши в графі вид цивільно-правового договору «Договір поставки від 09.09.2011р. № 09/09-05», № 2 від 15.09.2011 р. на суму 200000,00 грн. вказавши в графі вид цивільно-правового договору «Договір поставки від 09.09.2011р. № 09/09-05».
Сторонами також шляхом обміну факсокопіями договору укладено договір № 09/09-5 від 09.09.2011р. ( договір).
Пунктами 1.1.,1.2.,2.1 договору встановлено, що постачальник (відповідач) зобов'язується продати (поставити), а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2011 року на умовах зазначених у цьому договорі ; встановлена характеристика товару ; товар повинен бути поставлений покупцю у термін до 31.10.2011 р.
У п.п. п. 3.1.,5.1 договору зазначено, що оплата здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 1-го банківського дня після навантаження товару в автотранспорт та надання постачальником покупцю документів, передбачених у п. 2.6. цього договору; строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31.12.2011 р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.
Пунктом 5.9. договору передбачено, що до моменту отримання сторонами оригіналів належним чином оформлених договорів, мають силу договори, підписані сторонами і отримані одна від одної за допомогою факсимільного зв'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання вимог договору позивач на підставі виписаних відповідачем рахунків-фактур № 1-00000007 від 09.09.2011 р., № 1-00000008 від 22.09.2011 р., 1-00000009 від 27.09.2011 р. сплатив 3400000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1833 від 09.09.2011 р. на суму 100000,00 грн.; № 1869 від 15.09.2011 р. на суму 200000,00 грн.; № 1903 від 22.09.2011 р. на суму 300000,00 грн.; № 1923 від 27.09.2011 р. на суму 1000000,00 грн.; № 1928 від 27.09.2011 р. на суму 1000000,00 грн.; № 1947 від 29.09.2011 р. на суму 500000,00 грн.; № 1967 від 05.10.2011 р. на суму 150000,00 грн.; № 1986 від 10.10.2011 р. на суму 150000,00 грн.
За видатковою накладною № 1-00000004 від 28.09.2011 р. відповідачем поставлено позивачу соняшник у розмірі 168808,00 кг. на суму 506424,00 грн.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що податкові накладні, надані відповідачем і позивачем (том 1 а.с. 22-29; 111-118) свідчать, що сплата грошових коштів за платіжними дорученнями зазначеними вище, проходила саме за договором 09/09-5 від 09.09.2011 р., оскільки в податкових накладних вказані ті самі суми, що і в платіжних дорученнях, та в них є посилання на цей договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частина 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи позивач направив відповідачу претензію з вимогою виконати зобов'язання або повернути кошти, в передбачений законом строк відповідач не поставив оплачений соняшник та не повернув кошти.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не надав доказів поставки позивачу товару на суму 2893576,00 грн., отже у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 2893576,00 грн. за сплачений, але не поставлений товар за договором № 09/09-5 від 09.09.2011р., укладеним між сторонами.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В зв'язку з чим позовна вимога про стягнення суми заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги посиланння відповідача на видаткову накладну № 1-00000005 від 06.10.2011 р. на поставку товару у розмірі 439,356 тонн за ціною 2500,00 грн. на загальну суму 1098390,00 грн. без ПДВ та 1318068,00 грн. з ПДВ, оскільки в цій накладній зазначено підставою поставки інший договір - договір № 09/09-511 від 09.09.2011 р., який не є договором, за яким проходить стягнення, та у вказаній накладній не має печатки підприємства позивача, що ставить під сумнів її достовірність.
Згідно зі ч.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлені обов'язкові реквізити до первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги товарно- транспортні накладні (том 1 а.с. 67-101) на загальну кількість 633,670 тонн, де вказано, що після усушки та доробки вищевказаної ваги залікова вага становить 608,164 тонни, оскільки на них відсутні підписи представників позивача та печатки підприємства позивача, що ставить під сумнів факт отримання товару позивачем за вищевказаними товарно-транспортними накладними.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання щодо договору виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав частково, та правомірно задовольнив позов щодо стягнення 2893576,00 грн.
Посилання відповідача на обмеження повноважень директора при укладанні договорів не може бути прийнято до уваги виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідач не надав доказів підтверджуючих, що позивачу було відомо про обмеження повноважень директора.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 92, 509, 525, 526, 530, 693 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів
Рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2012 р. по справі № 5023/10423/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 08.06.2012 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Плужник О.В.