79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.05.12 Справа № 15/12-9/95
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ве-Ста», без номера від 02.04.2012 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2012 року
у справі № 15/12-9/95
за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», м. Київ в особі Івано-Франківської філії ПАТ КБ «Надра», м. Івано-Франківськ
до відповідача: Приватного підприємства «Ве-Ста», м. Бурштин
про стягнення коштів у сумі 4 771 178, 01 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Витвицька В.Д. -представник
від відповідача: не з'явився
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л..
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2012 року у справі № 15/12-9/95 (суддя Фанда О.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», м. Київ в особі Івано-Франківської філії ПАТ КБ «Надра»задоволено частково: cтягнуто з відповідача Приватного підприємства "Ве-Ста" на користь позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", в особі відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Івано-Франківського регіонального управління:
1. по кредитному договору № 526/МК від 18.09.07 року станом на 19.03.10 року:
- 134 999, 14 євро (сто тридцять чотири тисячі дев"ятсот дев"яносто дев"ять євро 14 євроцентів), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 19.03.10 року становить 1470 844, 79 грн. (один мільйон чотириста сімдесят тисяч вісімсот сорок чотири грн. 79 коп.) - заборгованості по тілу кредиту;
- 9 841, 82 євро (дев"ять тисяч вісімсот сорок один євро 82 євроцента), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 19.03.10 року становить 107 228, 75 грн. (сто сім тисяч двісті двадцять вісім грн. 75 коп.) - заборгованості по процентах;
- 6 750 євро (шість тисяч сімсот п"ятдесят євро), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 19.03.10 року становить 73 542, 71 грн. (сімдесят три тисячі п"ятсот сорок дві грн. 71 коп.) - штрафу за порушення термінів погашення кредиту та сплати відсотків;
- 8 449, 45 євро (вісім тисяч чотириста сорок дев"ять євро 45 євроцентів), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 19.03.10 року становить 92 058, 58 грн. (дев"яності дві тисячі п"ятдесят вісім грн. 58 коп.) - пені за непогашене тіло кредиту та сплати процентів;
2. по кредитному договору № 424/2008 від 27.02.08 року станом на 19.03.10 року:
- 200 000 доларів США (двісті тисяч доларів США), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 19.03.10 року становить 1 595 200 грн. (один мільйон п"ятсот дев"яносто п"ять тисяч двісті грн.) - заборгованості по тілу кредиту;
- 998 700 грн. (дев"ятсот дев"яносто вісім тисяч сімсот грн.) - заборгованості по тілу кредиту;
- 36 877, 77 доларів США (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят сім доларів США 77 центів), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 19.03.10 року становить 294 137, 09 грн. (двісті дев"яносто чотири тисячі сто тридцять сім грн. 09 коп.) - заборгованості по процентах;
- 120 509, 80 грн. (сто двадцять тисяч п"ятсот дев"ять грн. 80 коп.) - заборгованості по процентах;
- 2 510 грн. (дві тисячі п"ятсот десят грн.) - індексу інфляції;
- 1 775, 79 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят п"ять грн. 79 коп.) - пені за порушення строків сплати процентів по кредиту, отриманому в гривні;
- 1 501, 27 доларів США (одна тисяча п"ятсот один долар США 27 центів), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 19.03.10 року становить 11 974, 13 грн. (одинадцять тисяч дев"ятсот сімдесят чотири грн. 13 коп.) - пені за порушення строків сплати процентів по кредиту, отриманому в доларах США;
3. судових витрат:
- 25 484, 70 грн. (двадцять п"ять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. 70 коп.) - витрат по сплаті державного мита;
- 235, 86 грн. (двісті тридцять п"ять грн. 86 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог -відмовлено.
Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що відповідач допустив перед позивачем заборгованість за кредитними договорами № 526/МК від 18.09.07 року та № 424/2008 від 27.02.08 року, не спростував факту наявності такої заборгованості та не подав суду доказів погашення основної суми боргу. Окрім цього місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що відповідач не виконував умови кредитних договорів в частині обов"язку проведення оборотів по рахунках в банку в необхідному об"ємі, що підтверджується поданими розрахунками (арк. справи 168-169, том І), як наслідок, банк правомірно збільшив відсоткову ставку та вчасно в межах п"ятнадцятиденного строку, встановленого ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, повідомив боржника про її збільшення.
Як вбачається з поданого суду розрахунку заборгованість по процентах станом на 19.03.10 року за кредитним договором № 526/МК від 18.09.07 року становить 9 841, 82 євро (арк. справи 2, 4, том ІІ), за кредитним договором № 424/2008 від 27.02.08 року по кредиту в гривнях - 120 509, 80 грн., по кредиту в доларах США - 36 877, 77 доларів США. Суд дійшов висновку про правомірність нарахування вказаної заборгованості та правильність застосування процентних ставок.
Задовольняючи позовні вимоги банку в частині стягнення штрафу за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків і пені, місцевий господарський суд виходив з вимог ст.ст. 549, 551 ЦК України, вимог ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України та пунктів 8.1, 8.2, 8.3 кредитного договору № 526/МК від 18.09.07 року, яким передбачено право банку на застосування до позичальника санкцій за неповернення кредитку та відсотків.
Задовольняючи вимоги банку частково про стягнення з відповідача пені по договору № 424/2008 від 27.02.2008 року, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем при зверненні до суду із позовом, неправильно здійснено розрахунок пені (без врахування річного строку), а тому до задоволення підлягає пеня, за кредитом отриманим в доларах США в сумі 1 501,27 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19.03.2010 року становить 11 974,13 грн..
Не погоджуючись з рішення місцевого господарського суду, ПП "Ве-Ста" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ПП "Ве-Ста" покликається на те, що в порушення ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524, 533 Цивільного кодексу України, ст. 192 Господарського кодексу України, положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю»від 19.02.1993 року № 15-93, місцевий господарський суд задоволив позов в іноземній, а не у національній валюті, суд безпідставно прийшов до висновку про правомірність підняття банком відсоткової ставки. Крім цього, апелянт зазначає, що суд неправомірно відхилив його клопотання про призначення бухгалтерської експертизи та не надав належної оцінки тому, що термін дії кредитних договорів на час розгляду спору закінчився.
При цьому, ПП "Ве-Ста" зазначає, що ст. 524 ЦК України та ст. 198 ГК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. У відповідності до ст. 192 ЦК України іноземна валюта використовується на території України у випадку та в порядку встановленим законом. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами встановлюється засади створення та функціонування кредитного ринку, статус іноземної валюти на території України. На сьогоднішній день не має закону, який би встановлював статус іноземної валюти на території України як засобу платежу. Відповідно до ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 533 ЦК України, ст. 198 ГК України зобов'язання між особами-резидентами України повинні бути вираженні виключно в грошовій одиниці України -гривні. Господарський та Цивільний кодекси України не передбачають жодного випадку, які б дозволяли проводити розрахунки між особами-резидентами України в іноземній валюті.
При цьому апелянт зазначає, що приписами Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю»дозволено використання іноземної валюти як засобу платежу у разі наявності відповідних ліцензій. Зважаючи на відсутність у ПП «Ве-Ста»такої ліцензії скаржник вважає рішення суду в частині стягнення заборгованості у іноземній валюті незаконним.
Підняття банком відсоткової ставки на 1 пункт, є порушенням ст. 1056-1 ЦК України, місцевий господарський суд не звернув увагу на той факт, що позивач не подав доказів на порушення умов кредитного договору, банк не довів в суді факту не проведення по відкритих у банку рахунках оборотів.
Окремо апелянт звертає увагу на те, що термін дії договору від 18.09.2007 року №526/МК завершився 19.09.2009 року, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою під час вирішення питання про нарахування пені.
Представник позивача в судовому засіданні та у поданому відзиві № 343 від 30.05.2012 року, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін. Вважає оскаржене рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими, такими, які не підкріплені жодними належними та допустимими доказами, відтак не підлягають задоволенню. Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до вимог Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті. ВАТ КБ «Надра»при укладенні кредитних договорів з ПП «Ве-Ста» керувався банківською ліцензією, наданою йому Національним банком України та зареєстрованою 26 жовтня 1993 року за №205 (Додаток 1) на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та письмовим дозволом Національного банку України, а саме Додатком до дозволу № 21-1 від 23 серпня 2002 року на здійснення операцій з валютними цінностями (Додаток 2). Таким чином, позивач правомірно уклав кредитні договори з ПП «Ве-Ста»в іноземній валюті.
Також, позивач зазначає, що як вбачається з кредитних договорів № 526/МК від 18.09.2010р. та № 424/2008 від 27.02.2008р., сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо підняття відсоткової ставки. Таким чином, твердження відповідача про те, що банком безпідставно та необґрунтовано збільшено відсоткову ставку на 1 % за порушення умов кредитних договорів, є безпідставним, а такі дії банку законними та такими, що не порушують умов кредитних договорів.
Вважає позивач і правомірним нарахування відсотків банком за кредитними договорами, оскілки відповідно до пункту 11.1 кредитного договору № 526/МК та пункту 6.4 кредитного договору № 424/2008, ці договори вступають в силу з моменту підписання і діють до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цими Договорами.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про судове засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (долучене до матеріалів справи).
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Ве-Ста»- без задоволення, виходячи з наступного:
18.09.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 526/МК (том 1, а.с. 36). Відповідно до положень вказаного договору ВАТ Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ «КБ «Надра»Івано-Франківського РУ (банк) відкриває ПП «Ве-Ста»(позичальник) відновлювальну кредитну лінію в сумі 135 000 євро, терміном на 24 місяці з 18 вересня 2007 року по 16 вересня 2009 року. Кредит надається зі сплатою 13, 5 % річних.
На виконання вимог договору банком надано позичальнику кредит в розмірі 135 000 євро зі строком повернення до 16.09.2009 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 13,5 % на рік. Відповідачем допущено заборгованість за договором № 526/МК від 18.09.2007 року в сумі 160 040, 41 Євро, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 1 743 674, 84 грн., в тому числі: 134 999, 14 Євро - заборгованості по тілу кредиту; 9 841, 82 Євро - заборгованості по процентах; 8 449, 45 Євро - пені за непогашене тіло кредиту; 6 750 Євро - штрафу за порушення термінів погашення кредиту та сплати відсотків.
При цьому відповідачем не подано місцевому господарському суду доказів сплати вищезазначеної заборгованості. Не подано таких доказів і господарському суду апеляційної інстанції. Крім цього, як вбачається із апеляційної скарги скаржника, такий не заперечує факту існування заборгованості перед позивачем, а лише зазначає лише про неправомірне застосування процентних ставок у збільшеному розмірі та про необґрунтоване нарахування всієї заборгованості у національній валюті, що не спростовує існування заборгованості останнього перед позивачем. Також ПП «Ве-Ста»не подано суду власного розрахунку заборгованості за вказаним договором, а лише подано клопотання про призначення бухгалтерської експертизи.
27.02.2008 року між сторонами у справі укладено договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 424/2008 (том 1, а.с. 8) із внесеними змінами згідно з Додатком № 1 від 06.05.2008 року, Додатком № 2 від 01.07.2008 року, Додатковою угодою № 3 від 25.08.2008 року, Додатковою угодою № 4 від 24.11.2008 року (том 1, а.с. 12-15), відповідно до умов якого позичальнику банком було надано загальний ліміт заборгованості 200 000 доларів США та 1 000 000 грн. зі строком повернення до 25.02.2010 року, відсоткові ставки за користування кредитною лінією в доларах США складає 17 % річних та за користування кредитною лінією в гривнях 24 % річних.
Згідно з положеннями вказаного договору, ВАТ Комерційний банк «Надра" в особі філії ВАТ "КБ "Надра" Івано-Франківського РУ (банк) надає Приватному підприємству "Ве-Ста" (позичальник) кредитні кошти в межах відкритої мультивалютної кредитної лінії. Банк встановлює загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 200 000 доларів США та 1 000 000 грн. Термін користування кредитною лінією встановлюється з 28.02.2008 року по 25.02.2010 року. Погашення кредиту проводиться відповідно до графіків, що наведені в додатках до цього договору і є його невід'ємними частинами.
Відсоткова ставка за користування кредитною лінією відкритою в доларах США складає 16 % річних, за користування кредитною лінією відкритою в гривнях 23 % річних.
Кредитна лінія надається позичальнику на поповнення обігових коштів (п. 1.1, п. 1.1.1, п. 1.12, п. 1.1.3, п. 1.3 Договору).
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначених вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на час звернення до суду відповідач не оплатив заборгованості по кредитних договорах № 526/МК від 18.09.07 року та № 424/2008 від 27.02.08 року, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано апелянтом. За таких обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. При цьому обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.
Відтак, обов'язок отримання ліцензії на здійснення банківських операцій в іноземній валюті законом покладається на банк. В судовому засіданні 31.05.2012 року, представником банку додано до матеріалів справи Банківську ліцензію № 21, видану НБ України ВАТ «КБ «Надра»на право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та Додаток до дозволу № 21-1 від 23 серпня 2002 року на здійснення операцій з валютними цінностями.
Пунктом 3.2.2.1 кредитного договору від 18.09.2007 року №526/МК на позичальника покладено обов'язок сплатити банку відсотки від суми кредиту у розмірі 13,5 % річних. Підстави збільшення відсоткової ставки передбачені п. 5.1.8. договору від 18.09.2007 року №526/МК, відповідно до якого позичальник зобов'язується по відкритому поточному рахунку ПП «Ве-Ста»у філії ВАТ КБ «Надра» Івано-Франківського РУ забезпечити проведення оборотів в об'ємі не менше 25% від усіх оборотів до 14.10.2007 року та в об'ємі не менше 50% від усіх оборотів до 14.12.2007 року. У випадку невиконання даної умови відсоткова ставка по кредитній лінії ПП «Ве-Ста»в розмірі 135000 Євро з 15.12.2007 року встановлюється в розмірі 14,5% річних.
Підставою зміни відсоткової ставки за договором кредиту від 27.02.2008 року №424/2008 стало підписання сторонами додаткової угоди до вказаного договору від 25.08.2008 року №3, п. 1.1.3 якої встановлено, що відсоткова ставка за користування кредитною лінією, відкритою в доларах США складає 16% річних, а за користування кредитною лінією, відкритою у гривнях -23% річних.
Місцевий господарський суд вірно застосував ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до положень ч. 4 якої, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують підставність збільшення відсоткових ставок та інформованість про таке збільшення апелянта. Також, суд надав належну оцінку тому, що банк правомірно в межах встановленого ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України 15-денного терміну повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки через невиконання умов кредитних договорів в частині проведення оборотів по рахунках банку в необхідному обсязі, що підтверджено матеріалами справи (том 1, а.с. 168-169).
За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної заяви в частині стягнення заборгованості по процентах.
Як вбачається з поданого суду розрахунку, заборгованість по процентах станом на 19.03.2010 року за кредитним договором № 526/МК від 18.09.2007 року становить 9 841, 82 євро (том 2, а.с. 2, 4), за кредитним договором № 424/2008 від 27.02.2008 року по кредиту в гривнях - 120 509, 80 грн., по кредиту в доларах США - 36 877, 77 доларів США. Суд дійшов висновку про правомірність нарахування вказаної заборгованості та правильність застосування процентних ставок. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентах по кредитних договорах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, зважаючи на порушення відповідачем умов кредитних договорів щодо своєчасного повернення основного боргу та процентів, місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позов в частині стягнення штрафу та інфляційних.
Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 8.3 кредитного договору № 526/МК від 18.09.2007 року, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, визначених на дату прострочення.
Відповідно до п. 8.1 кредитного договору № 526/МК від 18.09.2007 року у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0, 5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Пунктом 8.2 кредитного договору № 526/МК від 18.09.2007 року, сторони передбачили, що у разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Як вбачається з поданого суду розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені по договору № 526/МК від 18.09.2007 року за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів за користування ним за період з 18.07.2009 року по 01.12.2009 року (том 2, а.с. 6-8) в сумі 8 449,45 євро, тобто в межах піврічного строку, встановленого ст. 232 ГК України. Пеня по вказаному договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору № 424/2008 від 27.02.2008 року за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею, в тому числі пред'явлених до дострокового погашення позивальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Місцевий господарський суд правомірно частково задоволив позовні вимоги в частині стягнення пені в межах піврічного строку, встановленого ст. 232 ГК України.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування банком пені після спливу терміну дії договору № 526/МК від 18.09.2007 року -19.09.2009 року та безпідставне задоволення судом вимог, апеляційна інстанція вважає безпідставними, оскільки пунктом 11.1 кредитного договору № 526/МК від 18.09.2007 року та пунктом 6.4 кредитного договору № 424/2008 від 27.02.2008 року передбачено, що ці договори вступають в силу з моменту підписання і діють до повного виконання позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань за цими договорами.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ве-Ста»-без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.
Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.
суддя Давид Л.Л.
суддя Мурська Х.В.