01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
06.06.2012 № 5011-48/2064-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Рєпіної Л.О.
Чорногуза М.Г
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 06.06.2011р.;
від відповідача ОСОБА_3 - представник за дов. б/н від 23.06.2010р.;
розглянувши апеляційну скаргу
Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду
міста Києва
від 09.04.2012р. (дата підписання повного тексту рішення 11.04.2012р.)
справа №5011-48/2064-2012 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"
до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 13368,92 грн.
Встановив
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - позивач) в лютому 2012 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 5198,42 грн. 3% річних, 8170,50 грн. інфляційних та 1610,00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2012р. у справі №5011-48/2064-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь позивача 5198,42 грн. 3% річних, 8072,06 грн. інфляційних, 1597,65 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012р. у справі №5011-48/2064-2012. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. у справі №5011-48/2064-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/2 від 06.06.2012р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-48/2064-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Чорногуз М.Г.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу заявника не надав, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення (ухвали) місцевого господарського суду.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №1137/12/2007 (далі -договір), предметом якого відповідно п. 1.1 останнього є зобов'язання лізингодавця придбати в свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" 11.06.2008 р. на підставі видаткової накладної №РН-0000205 передало, а Фірма "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю в особі ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності НОМЕР_1 прийняло предмет лізингу: напівпричіп 4-х вісний "МУЛТИМАКС Multi-N-4L-AUM-18AT-9.20-17.5-2.54.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач свого грошового зобов'язання належним чином не виконав внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. у справі №48/663 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М." заборгованість у розмірі 141 901,72 грн., пеню у розмірі 4 908,84 грн., 3% річних у розмірі 944,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 870,71 грн., державне мито у розмірі 1 830,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,67 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 402,70 грн. та 3% річних у розмірі 288,23 грн. за прострочення по оплаті 175 337,39 грн., які нараховані за період з 27.11.2010 р. по 16.12.2010 р. та інфляційних витрат у розмірі 6 767,80 грн. та 3% річних у розмірі 4 910,19 грн. за прострочення по оплаті 141 901,72 грн., які нараховані за період з 17.12.2010 р. по 10.02.2012 р.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Наявність грошового зобов'язання відповідача (виникло за договором від 21.12.2007 р.) по сплаті позивачу лізингових платежів до 16.12.2010 р. у розмірі 175 337,39 грн. та з 17.12.2010 р. у розмірі 141 901,72 грн. підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи спірне грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 175 337,39 грн. (у період з липня по листопад 2010 р.) та у розмірі 141 901,72 грн. у період з грудня 2010 р. по лютий 2012 р.) не було виконано.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").
Київський апеляційний господарський суд здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних погоджується з висновком суду першої інстанції, що 3 % річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню, а саме - 8 072,06 грн. інфляційних втрат та 5 198,42 грн. 3% річних.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що скаржником ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було надано довідки торгово-промислової палати про припинення діяльності внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012р. у справі №5011-48/2064-2012 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-48/2064-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Рєпіна Л.О.
Чорногуз М.Г