01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
05.06.2012 № 5011-32/1648-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Яковлева М.Л.
секретар судового засідання Марченко Ю.І.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.06.2012 року по справі № 5011-32/1648-2012(в матеріалах справи)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі № 5011-32/1684-2012 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент»
про стягнення 10 366,63 грн.
До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбуд» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» про стягнення боргу за договором будівельних робіт № 15/09/11 від 15.09.11 року в сумі 7 500,26 грн., штрафу в сумі 2 759,21 грн., трьох відсотків річних в сумі 69,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 37,50 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.12 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 11.04.2012 року по справі № 5011-32/1648-2012 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Через відділення документообігу Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано уточнення до апеляційної скарги та клопотання про перенесення розгляду справи. Останнє не підлягає задоволенню з огляду на відсутність доказів наявності обставин, що зумовили необхідність перенесення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
15.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундамент", як Підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСБУД", як Субпідрядником, було укладено Договір № 15/09/11 на виконання будівельних робіт, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору Субпідрядник, за дорученням Підрядника, зобов'язується на власний ризик виконати роботи по улаштуванню буроін'єкційних паль на об'єкті будівництва "Реконструкція існуючого продовольчого ринку з будівництвом сучасних торговельних споруд по продажу продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Кибальчича, 11а в Дніпровському районі м. Києва.", далі Об'єкт, а Підрядник в свою чергу зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її у відповідності до умов Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.
Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 2.2. Договору сторони погодили, що Договірна ціна на момент укладання Договору складає 57500, 00 грн.
На виконання умов Договору позивачем належним чином виконані роботи на загальну суму 57500, 26 грн., про що свідчить акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011р., який підписаний сторонами без пропозицій та зауважень 06.10.2011р.
Відповідно до п. 3.4. Договору останній припиняє свою дію після остаточного виконання всіх взятих на себе зобов'язань Підрядником та Субпідрядником, при цьому закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.
Свої зобов'язання з оплати виконаних робіт відповідач в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 7500, 026 грн., яку позивач намагається стягнути.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення основної суми боргу.
Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованості заявлених вимог з приводу прострочення виконання з боку позивача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки прострочення строку виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для скасування оплати виконаних робіт.
Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, акт приймання-здачі виконаних робіт підписаний сторонами без зауважень.
Частина 1 ст. 853 ЦК України встановлює послідовність реалізації обов'язку про прийняття роботи замовником: 1) прийняти роботу; 2) оглянути її; 3) в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це. Огляд повинен проводитись ретельно, оскільки на замовника покладаються негативні наслідки неналежного огляду.
Прийняттю підлягає не будь-яка робота, а лише та, яка виконана відповідно до договору підряду. Замовник приймає результат, який відповідає умовам зафіксованим у договорі, квитанції, наряді-замовленні, проектній документації. Відсутність заяви замовника позбавляє його права посилання у подальшому на виявлені ним відступи або недоліки. Якщо замовник приймає результат роботи без проведення перевірки, він позбавляється права посилатися на наявність явних недоліків у результаті роботи. Отже, явні недоліки повинні виявлятися безпосередньо при прийнятті результату робіт.
Щодо заявлених штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положення ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Положенням ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 43 цього Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 у справі № 5011-32/1684-2012 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі № 5011-32/1684-2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 у справі № 5011-32/1684-2012 - без змін.
3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 5011-32/1684-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тарасенко К.В.
Судді Авдеєв П.В.
Яковлев М.Л.