01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
05.06.2012 № 36/3487
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Яковлева М.Л.
Авдеєва П.В.
при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.06.2012 року у справі № 5011-36/3487-2012 (у матеріалах справи)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія міськбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі № 5011-36/3487-2012 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія міськбуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антикос»
про визнання договору пролонгованим
До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Валькірія міськбуд» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антикос» про визнання договору оренди від 01.02.11 р. № 1/02 пролонгованим ще на один рік.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.12 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 11.04.2012 року по справі № 5011-36/3487-2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Через відділення документообігу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на відсутність доказів наявності обставин, на які зсилається представник позивача, як на підставу перенесення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Згідно з ч.1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
01.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Валькірія міськбуд" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антикос" ( надалі відповідач) був укладений договір №1/02 оренди нежитлового приміщення загальною площею 95, 1 кв.м., розташоване на першому поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул.. Ломоносова, 8-Б.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 9.1. договору він набирає чинності з 01 лютого 2011 року і діє протягом року з правом першочергової оренди на наступний термін.
У 2011 році позивачем, за згодою відповідача проведено ремонтні роботи в орендованому приміщенні.
Відповідно до п. 4.2.4 договору оренди орендар зобов'язаний здійснювати будь-які необхідні поліпшення приміщення за свій рахунок і за письмовою згодою орендодавця, без зворотнього права на такі поліпшення.
Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Антикос» № 14 від 28.12.2011 року вирішено не продовжувати строк дії договору оренди та використовувати орендовані приміщення для власних потреб. Про прийняте рішення позивач був повідомлений листом від 16.01.2012 року № 16/1.
За правилами ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону чинній на момент укладення договору) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Частиною 2 ст. 17 закону регламентовано, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Це ж саме правило визначено і умовами договору.
Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та відповідно до умов договору зазначено, що договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
В зв'язку з викладеним, та враховуючи, що повідомлення орендаря про відсутність бажання орендодавця на продовження строку дії договору оренди, або його переукладання на новий строк є переважним правом останнього, апеляційний господарський суд вважає висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову обґрунтованим та правомірним.
Згідно п.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
У відповідності зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з п. 9.2. договору, термін дії договору оренди може бути продовжений за взаємною згодою сторін.
Відповідно до ч.4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом міста Києва належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі № 5011-36/3487-2012 відповідає чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва не вбачається.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. 4-7, 32, 33, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія міськбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі № 5011-36/3487-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі № 5011-36/3487-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-36/3487-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Тарасенко К.В.
Судді Яковлев М.Л.
Авдеєв П.В.